Ухвала

від 30.01.2013 по справі 916/26/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про припинення провадження у справі

"30" січня 2013 р. Справа № 916/26/13-г

За заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" (65110, м.Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 69/71; код ЄДРПОУ 37476376);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" (65110, м.Одеса, вул. Розкидайлівська, буд.69/71; код ЄДРПОУ 31309716);

про визнання банкрутом

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Антощук С.І.

при секретарі судового засідання Андрущенку С.В.

Представники сторін:

від заявника: Дашковська А.В. за довіреністю №б/н від 15.01.2013р.;

від боржника: не з'явилися.

Суть спору: про визнання банкрутом

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 03.01.2013р. порушено провадження у справі №916/26/13 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" у порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 14.01.2013р. виправлено описку в ухвалі господарського суду Одеської області від 03.01.2013р. про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника; номер справи в ухвалі господарського суду Одеської області від 03.01.2013р. про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника правильно читати як: „Справа №916/26/13-г".

Ухвали суду від 03.01.2013р. та від 14.01.2013р. були надіслані судом на юридичну адресу боржника та отримані ним 11.01.2013р. та 18.01.2013р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення (вх.№2396/2013 від 21.01.2013р., вх.№3124/2013 від 24.01.2013р.). Ухвала суду від 16.01.2013р., надіслана судом на юридичну адресу боржника, була повернута відділенням зв'язку через його незнаходження за вказаною адресою; таким чином боржник вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз'ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Боржник у засідання суду не з`явився, відзив на заяву не надав. Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, суд встановив наступне:

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає вказані „інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" як на підставу порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" посилається на відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З урахування положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство".

Таким чином, належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням є Довідка або Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який містить запис про статус відомостей про юридичну особу: „відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

В підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням заявником до заяви про порушення справи про банкрутство додано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №258264 станом на 28.12.2012р. (т.1 а.с.10), в якій міститься запис №135 з графою: „Внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу".

Згідно ч.12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки; у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до ч. 14 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Тобто, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено різні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру запису про „відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу" та запису про „відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

З витребуваних на вимогу суду документів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" вбачається, що повідомлення державного реєстратора вих.№2-3214 від 24.09.2012р. (т.1 а.с.52), що направлялось боржнику у зв'язку з надходженням повідомлення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №2834/9/18-05 від 17.09.2012р. (т.1 а.с.51), було отримано боржником згідно повідомлення про вручення 04.10.2012р. (т.1 а.с.53).

Таким чином, державним реєстратором було внесено запис „про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу", підстави для внесення або підтвердження запису „про відсутності юридичної особи за місцезнаходженням" були відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд не має правових підстав для прийняття наданої Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №258264 станом на 28.12.2012р. (т.1 а.с.10) як належного доказу відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" за місцезнаходженням. Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно наявних у матеріалах справи поштових повідомлень (т.1 а.с.35,40) більшість ухвал суду отримувалась боржником за його місцезнаходженням.

Надані у судовому засіданні 30.01.2013р. кредитором пояснення щодо отримання кореспонденції ТОВ „Невада" особою, яка не являється офіційним представником боржика, а саме охоронцем будівлі, де зареєстрований боржник, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009р. №270, одержувач - це адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення.

Згідно абз. 2 п.17 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

У п.90 Правил надання послуг поштового зв'язку адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Відповідно до абзаців 2, 3, 4 п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище; відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи; бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

Згідно абз. 2 п.3.5.2.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого Наказом Українського державного підприємства зв'язку „Укрпошта" від 12.05.2006р. №211, після вручення поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення у відведених для цього місцях зазначається, коли видане поштове відправлення під розписку одержувача із зазначенням прізвища.

Відповідно до п.130 Правил надання послуг поштового зв'язку будь-яка інформація про поштове відправлення, відправника (найменування, поштова адреса) надається лише адресату або його законному представнику за його заявою. Працівники поштового зв'язку, які допустили порушення зазначених вимог, несуть відповідальність згідно із законом.

Наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.35, а.с.40) містять відомості щодо дати вручення поштового відправлення та особи, яка отримала його.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що обов'язок перевірки повноважень представника адресата покладено на співробітника відділення поштового зв'язку при вручені рекомендованого листа; державним реєстратором та господарським судом оцінка поштовим документам надається у межах їх повноважень, тобто як доказам отримання або неотримання адресатом поштового відправлення.

Крім того, положення ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства за наявності як сукупності підстав так і окремо.

У ч.104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство" зокрема, зазначено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Однак, заявником до заяви про порушення справи про банкрутство не додано інших доказів наявності підстав для застосування ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, доказів наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Дослідивши надані кредитором документи та документи витребувані на вимогу суду, господарський суд дійшов висновку, що кредитором не доведено суду підстав для застосування у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" положень ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а наявні у матеріалах справи документи спростовують такі підстави.

Відповідно до ч.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство" у разі коли, законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2010р. по справі №Б-13/200.

Оскільки, підстави для подальшого розгляду справи про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №916/26/13-г.

Керуючись ч.7 ст. 12, п. 7 ч.1 ст. 40, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.1 1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Припинити провадження у справі №916/26/13-г про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада" (65110, м.Одеса, вул. Розкидайлівська, буд.69/71; код ЄДРПОУ 31309716).

2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 03.01.2013р.

Копію ухвали надіслати: боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, Другому Приморському ВДВС Одеського МУЮ.

У відповідності до ч.2 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 91, 93 ГПК України ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку.

Повну ухвалу складено 31.01.2013р.

Суддя Антощук С.І.