Постанова

від 20.02.2013 по справі 916/26/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р.Справа № 916/26/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання - Райлян І.Г.

за участю представників:

від ТОВ „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" - Дашковська А.В.,

від ТОВ „Невада" - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2013р. про припинення провадження

у справі № 916/26/13-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" (далі - ТОВ „ЮКК Де-Юре") звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою, в якій просила:

- порушити справу про банкрутство відсутнього боржника ТОВ „Невада";

- визнати банкрутом ТОВ „Невада";

- ліквідатором банкрута ТОВ „Невада" призначити директора кредитора - Тріпульського Г.Я.

Обґрунтовуючи вказану заяву ініціюючий кредитор, посилаючись на приписи ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає про наявність у боржника заборгованості у сумі 27 045,30 грн., що підтверджується судовим рішенням по справі №10/17-3632-2011 від 02.11.2011р. і наказом від 18.11.2011р., виданим на його виконання та відсутністю боржника за своїм місцезнаходженням, про що свідчить запис від 03.08.2012р. у довідці з ЄДРПОУ від 28.12.2012р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2013р. за заявою ТОВ „ЮКК Де-Юре" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Невада", справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2013р. (суддя Антощук С.І.) провадження у справі, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, припинено.

Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що заявник не довів належними та допустимими доказами факт відсутності боржника за його місцезнаходженням, оскільки довідка з ЄДРПОУ від 28.12.2012р., надана заявником в підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням, містить останній запис „про відсутність підтвердження відомостей про юридичну адресу", а не запис „про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням", підстав для внесення якого у державного реєстратора не було, так як повідомлення державного реєстратора №2-3214 від 24.09.2012р., що направлялось боржнику у зв'язку з надходженням повідомлення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №2834/9/18-05 від 17.09.2012р., було отримано боржником згідно повідомлення про вручення 04.10.2012р.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що згідно наявних у матеріалах справи поштових повідомлень (а.с.35, 40), більшість ухвал суду отримувалась боржником за його місцезнаходженням.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ „ЮКК Де-Юре" подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати її та передати справу на розгляд Господарського суду Одеської області

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано приписів ч.5 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відповідно до якої в Єдиному державному реєстрі, серед інших, містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Тобто, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб не є взаємовиключними записами в ЄДР.

Також апелянт зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не буде внесено відповідних змін, тобто, вони є єдиними належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того апелянт стверджує, що висновок місцевого господарського про наявність боржника за його місцезнаходженням з підстав часткового отримання останнім кореспонденції (поштових підправлень), не відповідає вимогам ГПК України щодо допустимості доказів (ст. 34 ГПК).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення представника апелянта, присутнього у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у редакції, що була чинною на момент звернення заявника до місцевого господарського суду, передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною першою вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі №Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі №21/19-06-518.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №258264 від 28.12.2012р., в якій містяться запис №134 від 03.08.2012р. про „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" та запис №135 від 05.11.2012р. про „внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу".

Однак, вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням з огляду на таке:

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, запис про „не підтвердження відомостей про юридичну особу" свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

В свою чергу запис про „відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням" вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

Таким чином, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження та відсутність підтверджених даних про юридичну особу.

З витребуваних на вимогу місцевого господарського суду документів реєстраційної справи ТОВ „Невада" вбачається, що повідомлення державного реєстратора №2-3214 від 24.09.2012р. (а.с.52), яке направлялось боржнику у зв'язку з надходженням повідомлення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №2834/9/18-05 від 17.09.2012р. (а.с.51), було отримано боржником 04.10.2012р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.53).

Апеляційний господарський суд виходить з того, що одержання боржником відповідного повідомлення державного реєстратора, але неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення йому цього повідомлення, свідчить про наявність правових підстав для внесення державним реєстратором запису „про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу" і в свою чергу не свідчить про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справам №№ 28/150-б від 26.04.2012р., 5009/188/12 від 02.10.2012р., №38/5005/4618/2012 від 25.10.2012р., 34/5005/3938/2012 від 30.10.2012р., 5006/5/64б/2012 від 17.01.2013р.

В силу приписів ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для прийняття наданої ініціюючим кредитором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №258264 станом на 28.12.2012р. (т.1 а.с.10) як належного доказу відсутності ТОВ „Невада" за місцезнаходженням.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що згідно наявних у матеріалах справи поштових повідомлень (а.с.35, 40), боржник отримував ухвали Господарського суду Одеської області від 03.01.2013р. і від 14.01.2013р. та за своїм місцезнаходженням.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на невідповідність вимогам ГПК України щодо допустимості доказів висновку місцевого господарського про наявності боржника за його місцезнаходженням з підстав часткового отримання останнім кореспонденції (поштових підправлень), не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009р. №270, одержувач - це адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення.

Згідно абз. 2 п.17 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Пунктом 90 Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Відповідно до абзаців 2, 3, 4 п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище; відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи; бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

Згідно з абзацом 2 п. 3.5.2.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого Наказом Українського державного підприємства зв'язку „Укрпошта" від 12.05.2006р. №211, після вручення поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення у відведених для цього місцях зазначається, коли видане поштове відправлення під розписку одержувача із зазначенням прізвища.

Відповідно до п.130 Правил надання послуг поштового зв'язку будь-яка інформація про поштове відправлення, відправника (найменування, поштова адреса) надається лише адресату або його законному представнику за його заявою. Працівники поштового зв'язку, які допустили порушення зазначених вимог, несуть відповідальність згідно із законом.

Наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35, 40) містять відомості щодо дати вручення поштового відправлення та особи, яка отримала його.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що обов'язок перевірки повноважень представника адресата покладено на співробітника відділення поштового зв'язку при вручені рекомендованого листа, а оцінка поштових документів державним реєстратором та господарським судом надається у межах їх повноважень, тобто як доказам отримання або неотримання адресатом поштового відправлення.

Доказів недодержання працівниками поштового зв'язку наведених вище приписів законодавства апелянтом не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2013р. про припинення провадження у справі № 916/26/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова компанія Де-Юре" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.02.2013р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський