Рішення

від 16.01.2009 по справі 18/208пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/208пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.09                                                                                 Справа № 18/208пн

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство, с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області

до фермерського господарства «Три бажання», с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача:

-          товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-промислова фірма «ЛІА»ЛТД, м. Луганськ

-          державне підприємство «Укрриба», м. Київ

про  витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача:                                                  Жежеря С.А. за дов. від 26.11.2008;

від відповідача:                                        Злотоябко А.М. за дов. від 12.07.2008.;

від 3-ої особи - ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД:           Савченко А.П., дов. б/н від 18.12.08;

від 3-ої особи - ДП «“Укрриба»:                    не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про спонукання відповідача повернути позивачу наступне майно, що незаконно ним утримується:

-          вагон, інвентарний № 218;

-          човен «Прогрес», інвентарний № 1225;

-          бункер –5 одиниць, інвентарні №№ 1270-1274;

-          стоянка для автотранспорту інвентарний № 255;

-          навісне покриття (металевий склад) інвентарний № 216;

-          риболовецькі матеріали –2 одиниці.

Поясненнями від 16.01.2009 позивач уточнив, що 5 спірних бункерів (інвентарні №№ 1270-1274), розташовані на території нагульних ставків № 3, № 6 та № 6а на території с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він є власником вказаного майна і за договором від 01.05.2005 передав це майно відповідачу в оренду; строк договору закінчився 31.12.2007, однак, відповідач добровільно не повертає орендоване майно.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 08.12.2008 проти позову заперечує посилаючись на те, що своїм листом від 17.01.2008 № 12 пропонував позивачу направити свого представника до нього 21.01.2008 у 10 годині для одержання частини орендованого майна та складання акта приймання-передачі: вагону (інвентарний № 218), човна «Прогрес»(інвентарний № 1225) та навісного покриття (інвентарний № 216).

Однак, представник позивача не прибув, вказане майно не забрав.

Щодо іншого орендованого майна відповідач зазначив, що 5 бункерів та стоянка автотранспорту не є власністю позивача (5 бункерів, які складовою частиною причалів, знаходяться у відповідача на зберіганні на підставі договору від 01.02.2005 № 2/05, а стоянка автотранспорту (ангар з замощенням) є власністю ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД); риболовні матеріали прийшли у повну негідність.

Третя особа –ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД відзивом на позовну заяву від 25.12.2008 повідомила суд, що вона є власником ангару з замощенням, які розташовані за адресою: с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, кв. Молодіжний, 110; про спірну стоянку для автотранспорту третя особа нічого не знає і не розуміє про що йдеться у позові.

Третя особа –ДП «Укрриба»відзив на позовну заяву суду не подала.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи (ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД), суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі договору оренди індивідуально визначеного майна від 08.05.2005 позивач передав відповідачу в оренду майно, в тому числі:

-          вагон, інвентарний № 218;

-          човен «Прогрес», інвентарний № 1225;

-          бункер –5 одиниць, інвентарні №№ 1270-1274;

-          стоянка для автотранспорту інвентарний №255;

-          навісне покриття інвентарний № 216;

-          риболовецькі матеріали –2 одиниці,

що підтверджується актом приймання-передачі від 20.01.2005 та визнано відповідачем.

Договір оренди від 08.05.2005 був укладений сторонами за позовом строком до 31.12.2005.

          На підставі п. 10.6. договору оренди був автоматично продовжено до 31.12.2007.

          Листами від 19.09.2007 та від 05.01.2008 позивач повідомив відповідача, що договір оренди припиняє свою дію 31.12.2007 і продовжуватися не буде. В зв'язку з чим, слід повернути орендоване майно.

          Відповідач орендоване майно позивачу не повернув.

          На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про спонукання відповідача повернути позивачу наступне майно, що незаконно ним утримується:

-          вагон, інвентарний № 218;

-          човен «Прогрес», інвентарний № 1225;

-          бункер –5 одиниць, інвентарні №№ 1270-1274;

-          стоянка для автотранспорту інвентарний № 255;

-          навісне покриття (металевий склад) інвентарний № 216;

-          риболовецькі матеріали –2 одиниці.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 08.12.2008 проти позову заперечує посилаючись на те, що своїм листом від 17.01.2008 № 12 пропонував позивачу направити свого представника до нього 21.01.2008 у 10 годині для одержання частини орендованого майна та складання акта приймання-передачі: вагону (інвентарний № 218), човна «Прогрес»(інвентарний № 1225) та навісного покриття (інвентарний № 216).

Однак, представник позивача не прибув, вказане майно не забрав.

Щодо іншого орендованого майна відповідач зазначив, що 5 бункерів та стоянка автотранспорту не є власністю позивача (5 бункерів, які складовою частиною причалів, знаходяться у відповідача на зберіганні на підставі договору від 01.02.2005 № 2/05, а стоянка автотранспорту (ангар з замощенням) є власністю ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД); риболовні матеріали прийшли у повну негідність.

Третя особа –ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД відзивом на позовну заяву від 25.12.2008 повідомила суд, що вона є власником ангару з замощенням, який розташований за адресою: с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, кв. Молодіжний, 110; про спірну стоянку для автотранспорту третя особа нічого не знає і не розуміє про що йдеться у позові.

Третя особа –ДП «Укрриба»відзив на позовну заяву суду не подала.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Одержання відповідачем в оренду спірного майна підтверджується актом приймання-передачі від 20.01.2005 (підписаним повноважними представниками сторін за договором) та визнано відповідачем.

Договір оренди від 08.05.2005 був укладений сторонами за позовом строком до 31.12.2005.

          На підставі п. 10.6. договору оренди був автоматично продовжено до 31.12.2007.

Листами від 19.09.2007 та від 05.01.2008 позивач повідомив відповідача, що договір оренди припиняє свою дію 31.12.2007 і продовжуватися не буде. В зв'язку з чим, слід повернути орендоване майно.

Відповідач погодився з позивачем щодо припинення договору оренди та листом від 17.01.2008 № 12 запропонував позивачу 21.01.2008 о 10 годині направити свого представника для одержання частини орендованого майна (вагону, човна та навісного покриття) та складання акту приймання-передачі.

Вказаний лист відповідачем був одержаний позивачем (головним бухгалтером позивача Подгузовою А.Г.) 18.01.2008, що підтверджується написом на цьому листі та письмовими поясненнями позивача про те, що Подгузова А.Г. працювала на той час (січень 2008 р.) та працює на даний час у підприємстві на посаді головного бухгалтера.

          Однак, позивач за невідомих причин не направив свого представника до відповідача для одержання орендованого майна (вагону, човна та навісного покриття), орендоване майно не забрав.

          Відповідач у судовому засіданні заявив, що і в теперішній час позивач може забрати у нього вказане майно (вагон, човен та навісне покриття).

          Таки чином, доводи позивача про те, що відповідач у порушення умов договору на вимогу про повернення майна не відреагував, майно не повернув і продовжує ним незаконно користуватися, спростовуються матеріалами справи.

          Договором оренди від 08.05.2005 не встановлено порядок повернення орендарем майна (не встановлено, що орендар повинен фізично доставити орендоване майно за певною адресою).

Тому, пропозиція відповідача, одержана позивачем, щодо направлення представника позивача для одержання орендованого майна (вагону, човна та навісного покриття) та складання акту приймання-передачі, не суперечить договору оренди та свідчить про його виконання відповідачем.

За таких обставин, в позові про спонукання відповідача повернути позивачу вагон (інвентарний № 218), човен «Прогрес»(інвентарний № 1225), навісне покриття (інвентарний № 216) слід відмовити в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, так як відповідач не заперечував та не заперечує проти повернення цього майна, проте сам позивач не вживав заходів щодо його одержання.

Позовні вимоги про спонукання відповідача повернути риболовецькі матеріали  та стоянку для автотранспорту (інвентарний № 255) не підлягають задоволенню в зв'язку з неможливістю встановити індивідуально-визначені ознаки цього майна.

Відповідач письмово пояснив, що при укладенні договору оренди під визначенням «стоянка для автотранспорту»він розумів територію, яка прилягала до металевого збірного ангару, який є власністю ТОВ ВПФ «ЛІА»ЛТД (третьої особи); вказана територія не характеризувалася ніякими ознаками.

Судом встановлено, що ні в договорі оренди від 08.05.2005, ні в акті приймання-передачі від 20.01.2005 не зазначено індивідуально-визначених ознак цього майна (риболовецьких матеріалів та стоянки для автотранспорту). Не вказані такі ознаки і в позовній заяві при визначені предмету позову, що унеможливлює ідентифікувати цей об'єкт.

Неможливо зобов'язати повернути річ, яка не має індивідуальних ознак, а у разі винесення такого рішення, його неможливо виконати, так як невідомо, що слід повернути.

Позовні вимоги про спонукання відповідача повернути 5 бункерів (інвентарні №№ 1270-1274), які розташовані на території нагульних ставків № 3, № 6 та № 6а на території с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, підлягають задоволенню за таких підстав:

Вказані бункери із зазначенням інвентарних номерів містяться у Переліку об'єктів основних засобів, які підлягають приватизації по Луганському облрибкомбінату, який затверджено наказом регіонального відділення ФДМ України по Луганській області від 14.05.1999 № 439.

Таким чином, вказані бункери були приватизовані та увійшли до статутного фонду позивача, що унеможливлює передачу їх на баланс ДП «Укрриба»та на зберігання відповідачу.

П'ять бункерів з тими ж самими інвентарними номерами, що вказані у зазначеному Переліку, були передані відповідачу в оренду, що підтверджується самим договором оренди від 08.05.2005 та актом приймання-передачі від 20.01.2005.

Строк дії договору оренди закінчився, однак, відповідач не повернув позивачу орендовані 5 бункерів.

Доводи відповідача про належність спірних бункерів державі не підтверджені доказами та спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

Згідно п. 5.6. договору оренди та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендоване майно у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

За таких обставин, вимоги про спонукання відповідача повернути 5 бункерів (інвентарні №№ 1270-1274), які розташовані на території нагульних ставків № 3, № 6 та № 6а на території с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, підлягають задоволенню.

          Клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору не підлягає задоволенню, так як позивач заперечує проти цього клопотання. Крім того, продовження строку розгляду спору не є необхідним.

          Клопотання 3-ї особи про витребування у позивача оригіналу Акта на право постійного користування землею не підлягає задоволенню, так як до матеріалів справи долучена завірена копія цього акту.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 133,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача, так як спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Фермерському господарству «Три бажання» (с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, вул. Совєтская, 222-г, ідентифікаційний код 32838092), негайно повернути відкритому акціонерному товариству «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство (с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, кв. Молодіжний, 10, ідентифікаційний код 00476599) п'ять бункерів (інвентарні №№ 1270-1274), які розташовані на території нагульних ставків № 3, № 6 та № 6а на території с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області; наказ видати.

3.          Стягнути з фермерського господарства «Три бажання», с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, вул. Совєтская, 222-г, ідентифікаційний код 32838092, на користь відкритого акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство, с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області, кв. Молодіжний, 10, ідентифікаційний код 00476599, витрати на державне мито в сумі 133,11  грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 грн.; наказ видати.

4.          В решті позову відмовити.

16 січня 2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 21 січня 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                   В.В. Корнієнко