Постанова

від 22.01.2009 по справі 289/2б-99

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

289/2б-99

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.01.09 р.                                                                                          № 289/2б-99          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Яковлева М, Л, (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Шкурдової  Л. М.

                                                  Мельника С. М.

При секретарі судового засіданні – Олійник О.Л.

за участю представників сторін, відповідно протоколу судового засідання від 22.01.2009 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Австрійсько-Німецьке підприємство «Укрінтерцукор»м. Київ та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Агроінвест», м. Київ на ухвалу господарського суду Київської області від 17.10.2008 року

у справі № 289/2б-99

Головуючий суддя Мальована Л.Я., судді Подоляк Ю.В., Тищенко О.В.

за заявою       ЗАТ „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”, м. Київ

до                     Державного підприємства „Яготинський цукровий завод”, м. Яготин

про                   визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою арбітражного суду Київської області  від 02.11.2004 року за заявою ЗАТ „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”, м. Київ порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства „Яготинський цукровий завод”, м. Яготин.

          Постановою господарського суду Київської області від 04.04.2002 року боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

          Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2004 року у справі № 289/2б-99 скасовано постанову суду першої інстанції від 04.04.2002 року про визнання державного підприємства „Яготинський цукровий завод”, м. Яготин банкрутом, а справу № 289/2б-99 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 289/2б-99 було затверджено план санації боржника.

Керуючим санацією Грибковим М.Є. подано до місцевого господарського суду  звіт про проведену роботу та клопотання, в якому просив суд припинити процедуру санації боржника та затвердити мирову угоду, оскільки таке рішення було прийнято комітетом кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2008 року у даній справі прийнято звіт керуючого санацією до відома, припинено процедуру санації Державного підприємства „Яготинський цукровий завод” та повноваження  керуючого санацією Грибкова М.Є., затверджено мирову угоду від 29.05.2008 року, що була укладена керуючим санацією Грибковим М.Є. та асоціацією співвласників багатоквартирних будинків «Ковчег»та ТОВ «Продсервіс», затверджено мирову угоду від 01.06.2008 року  з доповненнями, що була укладена керуючим санацією Грибковим М.Є. та  ТОВ «Інвестагропродукт»та ТОВ «Цукрова промислова група»щодо погашення поточної та конкурсної кредиторської заборгованості четвертої черги протягом шести місяців. Також даною ухвалою припинено провадження у справі № 289/2б-99.

          Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду від 17.10.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Агроінвест», м. Київ та товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Спільне Українсько-Австрійсько-Німецьке підприємство «Укрінтерцукор»м. Київ звернулись до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргами у яких ставиться питання про скасування зазначеної вище ухвали, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

          Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2008 року дані апеляційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду на 18.12.2008 року у одному апеляційному провадженні, оскільки оскарженню підлягає один і той самий процесуальний документ.

          Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року, у зв'язку із виробничою необхідністю, даний судовий розгляд здійснюється у складі колегії суддів: Головуючий суддя Яковлєв М.Л.; судді Міщенко П.К. та Мельник С.М.

          Розгляд даної справи було двічі відкладено ухвалами апеляційного суду від 18.12.2008 року та 08.01.2009 року, на підставі ст. 77  ГПК України, у зв'язку із неявкою у судове засідання арбітражного керуючого Грибкова М.Є. та кредиторів.

          Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року, у зв'язку із виробничою необхідністю, даний судовий розгляд здійснюється у складі колегії суддів: Головуючий суддя Яковлєв М.Л.; судді Шкурдова Л.М. та Мельник С.М.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, арбітражного керуючого Грибкова М.Є., представників сторін, та представника Мінагрополітики, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Київської області від 17.10.2008 року скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється вищезазначеним Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, прийняттю оскаржуваної ухвали про затвердження двох мирових угод в межах даної справи, передувало клопотання керуючого санацією ДП «Яготинський цукровий завод»подане до місцевого господарського суду про припинення процедури санації боржника та укладення мирової угоди.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.09.2008 року відбулись збори комітету кредиторів, про що було складено протокол № 23 ( т. 19, а.с. 9 ), із якого вбачається, що комітет кредиторів ухвалив рішення: 1. припинити процедуру санації та укласти мирову угоду у даній справі; 2. доручити арбітражному керуючому Грибкову М.Є. підготувати відповідне клопотання, від імені комітету кредиторів, та направити його до господарського суду не пізніше 10.09.2008 року., що і було зроблено Грибковим М.Є. При цьому рішення прийнято присутніми на засіданні кредиторами, а саме, ТОВ «Інвестагропродукт»- 11 850 голосів та Яготинське РДА –1 035 голосів, за відсутності ТОВ «Укртрімекс», який також є членом комітету кредиторів.

Із звіту керуючого санацією боржника вбачається, що план санації не було реалізовано в повній мірі, оскільки, як зазначено Грибковим М.Є., в результаті апеляційного та касаційного оскарження ухвали господарського суду Київської області про затвердження плану санації, всі учасники провадження були втягнуті у судовий розгляд апеляційних та касаційних скарг, а в таких умовах до виконання плану санації учасники приступили лише на початку вересня 2007 року, зросла поточна кредиторська заборгованість, тощо.

Колегією суддів встановлено, що складовою частиною плану санації була укладена між кредиторами, боржником та інвестором мирова угода, метою якої було відновлення платоспроможності боржника шляхом часткового задоволення вимог реєстрових кредиторів та повного погашення поточної кредиторської заборгованості за рахунок Інвестора, прощення кредиторами решти боргів боржнику та переводу боргу на інвестора в обмін на частину майна боржника, крім того, за цією мировою угодою Інвестор приймає на себе всі зобов'язання боржника щодо погашення поточної кредиторської заборгованості.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно ч. 7 плану санації ( т. 17. а.с. 142) вказана мирова угода є складовою частиною плану санації та не підлягає окремому затвердженню господарським судом.

Однак, поряд з наведеним, із матеріалів справи вбачається, що керуючий санацією Грибков М.Є. звернувся до господарського суду Київської області із заявою ( т. 18, а.с.25) про роз'яснення ухвали від 26.12.2006 року, маючи на меті з'ясування питання чи можна вважати, що ухвалою суду від 26.12.2006 року затверджена і мирова угода, яка є складовою частиною плану санації, про що суд виніс ухвалу від 05.09.2007 року( т. 18, а.с.25), де зазначив, що оскільки мирова угода є складовою і невід'ємною частиною плану санації боржника, слід вважати, що ухвалою суду від 26.12.2006 року(про затвердження плану санації) затверджена і мирова угода, яка не потребує окремого затвердження судом та є невід'ємною частиною плану санації, правовстановлюючим документом щодо прав та обов'язків сторін в процесі її виконання.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі суттєво порушено вимоги Закону про банкрутство, оскільки не було з'ясовано яким чином і в якій мірі було виконано або не виконано умови мирової угоди, яка містилась у плані санації, зокрема щодо погашення кредиторських вимог і у зв'язку із цим прийняття рішення щодо правового статусу кредиторів, вимоги яких було погашено. Не надано відповідну юридичну оцінку наслідкам невиконання плану санації та у зв'язку із цим і морової угоди, оскільки інвестору перейшли основні активи боржника, а він у свою чергу не виконав своїх зобов'язань.

Також не було надано відповідної правової оцінки клопотанню комітету кредиторів, яке сформульовано і подано керуючим санацією, щодо припинення процедури санації боржника.

Також суттєвим порушенням приписів Закону про банкрутство є те, що при затвердженні у оскаржуваній ухвалі двох мирових угод у одній справі, що вже є порушенням і ні в якому разі не передбачено спеціальним Законом, судом не перевірено порядок укладення мирової угоди, перевірка якого покладена законодавцем на господарський суд.

У зв'язку із наведеним слід вказати, що згідно із ст. 35 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів –членів комітету кредиторів та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Відповідно ч. 3 ст. 36 Закону про банкрутство, для конкурсних кредиторів, які не брали участі у голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону, при проведенні процедури банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно цього Закону.

Згідно зі ст. 38 Закону господарський суд за участю сторін мирової угоди розглядає мирову угоду в судовому засіданні та перевіряє порядок укладання мирової угоди, встановлений цим Законом, та досліджує умови мирової угоди на предмет їх суперечності чинному законодавству.

При цьому виходячи із змісту ч. 3 зазначеної статті, завдання господарського суду полягає у перевірці дотримання порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом про банкрутство, а також дослідженні умов мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству.

Порушення порядку укладення мирової угоди є підставою для відмови суду в затвердженні мирової угоди ( ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство).

Як встановлено колегією суддів, із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається повна відсутність будь-якої перевірки порядку укладення мирової угоди, також не надано юридичної оцінки самій мировій угоді, у зв'язку із чим колегією суддів встановлено наступне.

По-перше, вже як було зазначено вище, процедура відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не передбачає укладення двох мирових угод у одній і тій самій справі, хоча це і прямо не заборонено, однак системний аналіз норм Закону дає підстави стверджувати, що оскільки мирова угода у справі про банкрутство - це глобальний господарський договір, умови якого охоплюють всіх кредиторів боржника –вона відображає загальний інтерес всіх учасників у справі про банкрутство, а відтак, у зв'язку із можливим настанням правових наслідків щодо її розірвання, та інше, повинна бути укладена одна мирова угода у справі.

          По-друге, вже було зазначено, що від імені кредиторів мирову угоду підписує Голова комітету кредиторів, однак місцевим господарським судом не з'ясовано його правовий статус, оскільки, як вбачається із звіту керуючого санацією кредиторські вимоги ТОВ «Інвестагропродукт», керівник якого і є Головою комітету кредиторів, повністю погашені. Отже, назване підприємство не є кредитором у справі про банкрутство Державного підприємства „Яготинський цукровий завод”, у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, де вказано, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

По-трете, у справі відсутній протокол зборів комітету кредиторів, де було б розглянуто і затверджено саме ту мирову угоду (мирові угоди у даному випадку), яку було подано до суду на затвердження, що порушує порядок її укладення. У матеріалах справи міститься протокол зборів комітету кредиторів № 23 від 05.09.2008 року, про який вже йшлося вище, із якого вбачаються тільки  загальні напрямки ходу справи. Зокрема припинення процедури санації та укладення мирової угоди.

          По- четверте, відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 Закону, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону, тобто Законом не передбачено укладення мирової угоди щодо поточної заборгованості у справі про банкрутство, але як вбачається із мирової угоди, зокрема , погашенню підлягають саме поточні вимоги, що утворились в процесі реалізації плану санації боржника, що є не припустимим у зв'язку із наведеною нормою.

          Також із оскаржуваної ухвали не вбачається чи були заперечення кредиторів проти укладення нової мирової угоди, або можливо у зв'язку із невиконанням умов мирової угоди у процедурі санації, що свідчить про досить поверхневе ставлення місцевого господарського суду до дуже важливої і відповідальної процедури у справі –затвердженні мирової угоди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Австрійсько-Німецьке підприємство «Укрінтерцукор»м. Київ та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Агроінвест», м. Київ підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 17.10.2008 року - скасуванню.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.            Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Австрійсько-Німецьке підприємство «Укрінтерцукор»м. Київ та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Агроінвест», м. Київ на ухвалу господарського суду Київської області від 17.10.2008 року у справі №289/2б-99 -  задовольнити.

2.  Ухвалу господарського суду Київської області від 17.10.2008 року у справі № 289/2б-99 -  скасувати.

3.           Матеріали справи № 289/2б-99 - повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Яковлєв М. Л.

Судді:

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

                                                                                                    Мельник С. М.

Дата відправки  23.01.09