Постанова

від 22.05.2009 по справі 289/2б-99

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

289/2б-99

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2009 р.                                                                                    № 289/2б-99  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційні скаргиарбітражного керуючого Грибкова М.Є. та товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрова промислова група»

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року  

у справігосподарського суду№ 289/2б-99Київської області

за заявоюзакритого акціонерного товариства «Торгівельно-енергетична компанія           «Ітера Україна»

додержавного підприємства «Яготинський цукровий завод»

провизнання банкрутом

за участю представників:  

-   арбітражного керуючого Грибкова М.Є.,

-   Міністерства аграрної політики України Білопольської Н.А.,

-  ТОВ «Спільне українсько - австрійсько - німецьке підприємство «Укрінтер- цукор»Хашко О.М.,

-  ТОВ «Сільськогосподарська  науково-виробнича фірма «Агроінвест»Греська   О.П.,

-   ТОВ «Цукрова промислова група»Скржешевського М.С.,

                                     В С Т А Н О В И В :

Ухвалою арбітражного суду Київської області  від 2 листопада 1999 року за заявою закритого акціонерного товариства «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»(далі - ЗАТ «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»), м. Київ порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Яготинський цукровий завод»(далі –боржник, ДП «Яготинський цукровий завод»), м. Яготин Київської області (т.1 а.с.1-3).

Постановою господарського суду Київської області від 4 квітня 2002 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру                   (т. 12 а.с. 93).

Постановою Вищого господарського суду України від 11 серпня 2004 року у справі № 289/2б-99 постанову суду першої інстанції від 4 квітня 2002 року про визнання ДП «Яготинський цукровий завод»банкрутом, скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію розпорядження майном боржника (т. 13 а.с. 168-171).

Ухвалою господарського суду Київської області від 6 жовтня 2006 року задоволено клопотання комітету кредиторів і введено процедуру санації ДП «Яготинський цукровий завод», призначено керуючим санацією Грибкова М.Є. та визнано інвестором у процедурі санації боржника ТОВ «Цукрова промислова група»(далі - Інвестор) (т. 14 а.с. 243, 244; т. 15 а.с. 39-42).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 грудня 2006 року у справі № 289/2б-99 затверджено план санації боржника (т. 16 а.с. 143-145).

Керуючим санацією Грибковим М.Є. до господарського суду Київської області подано звіт про проведену роботу і клопотання про затвердження мирової угоди та припинення процедури санації боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 жовтня 2008 року звіт керуючого санацією прийнято до відома; припинено процедуру санації ДП «Яготинський цукровий завод»та повноваження  керуючого санацією; затверджено мирову угоду від 29 травня 2008 року, укладену між боржником - ДП «Яготинський цукровий завод», кредитором - асоціацією співвласників багатоквартирних будинків «Ковчег»(далі - асоціація «Ковчег») та  інвестором - ТОВ «Продсервіс»; затверджено мирову угоду від 1 червня 2008 року з доповненнями, укладену між боржником - ДП «Яготинський цукровий завод», ТОВ «Інвестагропродукт»та ТОВ «Цукрова промислова група»щодо погашення протягом шести місяців поточної і конкурсної кредиторської заборгованості четвертої черги; припинено провадження у справі про банкрутство № 289/2б-99.

Не погоджуючись із ухвалою від 17 жовтня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська науково-виробнича фірма «Агроінвест»м. Київ (далі –ТОВ «СНВФ «Агроінвест»), та товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство «Укрінтерцукор»(далі –ТОВ СУАНП «Укрінтерцукор») звернулись до апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами , у яких просили скасувати ухвалу про затвердження мирової угоди, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року апеляційні скарги були задоволені, ухвала господарського суду Київської області від 17 жовтня 2008 року у справі              № 289/2б-99  скасована, матеріали справи повернуті до суду першої інстанції.     

          На вказану постанову суду апеляційної інстанції ДП «Яготинський цукровий завод», в особі арбітражного керуючого Грибкова М.Є., та ТОВ «Цукрова промислова група»подали касаційні скарги до Вищого господарського суду України.

В обґрунтування скарг заявники послалися на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 31, 16, 17, 21, 31, 36, 38, 40  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Під мировою угодою у справі про банкрутство, відповідно до ст. 35 Закону, розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство (ст. 37 Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник є державним підприємством, провадження у справі про його банкрутство за заявою ЗАТ «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»порушене  2  листопада                        1999 року (т.1 а.с.1-3).

Ухвалою господарського суду Київської області від 6 жовтня 2006 року задоволено клопотання комітету кредиторів і введено процедуру санації ДП «Яготинський цукровий завод»(т. 14 а.с. 243, 244).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 грудня 2006 року у справі затверджено план санації боржника (т. 16 а.с. 143-145).

Судами також встановлено, що складовою частиною плану санації і основним із заходів відновлення платоспроможності боржника, була укладена між кредиторами, боржником та інвестором мирова угода (розділ VІІ плану санації), метою якої було відновлення платоспроможності боржника шляхом часткового задоволення вимог реєстрових кредиторів та повного погашення поточної кредиторської заборгованості за рахунок Інвестора, прощення кредиторами решти боргів боржнику та переводу боргу на інвестора в обмін на частину майна боржника, крім того, за цією мировою угодою Інвестор приймає на себе всі зобов'язання боржника щодо погашення поточної кредиторської заборгованості. Умови мирової угоди і графік погашення  вимог кредиторів внесено до розділу VII плану санації.

Ухвалою господарського суду  Київської області від 5 вересня 2007 року було роз'яснено ухвалу  про затвердження плану санації, і зокрема, зазначено, що оскільки мирова угода є складовою і невід'ємною частиною плану санації боржника, слід вважати, що ухвалою суду від 26 грудня 2006 року про затвердження плану санації затверджена і мирова угода, яка не потребує окремого затвердження судом (т.18 а.с.25-27).

Ухвалою господарського суду від 27 травня 2008 року, відповідно до рішення комітету кредиторів, у справі у процедурі санації додатковим інвестором було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Прод- сервіс»(далі –ТОВ «Продсервіс») (т. 18  а.с. 163-165).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 вересня 2008 року комітет кредиторів боржника розглянув звіт арбітражного керуючого Грибкова М.Є. про реалізацію плану санації і прийняв рішення (протокол                 № 23) про припинення процедури санації та укладення мирової угоди у даній справі, доручив арбітражному керуючому не пізніше 10 вересня 2008 року звернутися з відповідним клопотанням до господарського суду ( т. 19, а.с. 9 ).

Арбітражний керуючий  разом з клопотанням подав до суду звіт про реалізацію плану санації, рішення комітету кредиторів та мирову угоду від 29 травня 2008 року, оформлену двома окремими документами: щодо кредиторської заборгованості, що утворилась у процесі реалізації плану санації боржника, та щодо кредиторської заборгованості, яка утворюється в процесі  передачі  житлового фонду  та об'єктів  соціально-культурної сфери   з балансу боржника на баланс кредитора –асоціації «Ковчег».

Перевіряючи в судовому засіданні заперечення кредиторів, обставини виконання плану санації і мирової угоди у процедурі санації, суд зобов'язав арбітражного керуючого уточнити умови мирової угоди, поданої на затвердження, щодо вимог конкурсних кредиторів. Поданий керуючим санацією уточнений текст мирової угоди містить умови щодо проведення остаточних розрахунків з конкурсними кредиторами четвертої черги, визначеними у додатку № 3 до мирової угоди від 25 грудня 2006 року, затвердженої ухвалою  господарського суду від 26 грудня 2006 року в рамках  плану санації.   

З ували суду від 17 жовтня 2008 року вбачається, що судом першої інстанції мирова угода затверджена у двох окремих документах:

Мирова угода від 29 травня 2008 року, яка укладена між боржником - ДП «Яготинський цукровий завод», кредитором - асоціацією «Ковчег»та Інвестором - ТОВ «Продсервіс», з додатками  №№ 1, 2;

Мирова угода від 1 червня 2008 року (доповнена), яка укладена між боржником - ДП «Яготинський цукровий завод», кредиторами - в особі голови комітету кредиторів ТОВ «Інвестагропродукт"  та Інвестором –ТОВ «Цукрова промислова група», з додатками №№ 1, 2, 3.

Скасовуючи ухвалу суду про затвердження мирової угоди суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції суттєво порушено вимоги Закону, оскільки не було з'ясовано стану виконання умов мирової угоди, яка містилась у плані санації; не визначено правового статусу кредиторів, вимоги яких було погашено; не надано оцінки наслідкам невиконання плану санації та включеної у нього мирової угоди; оскаржуваною ухвалою у одній справі затверджено дві мирові угоди.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав встановленим, що з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається відсутність перевірки  судом першої інстанції порядку укладення мирової угоди, ненадання юридичної оцінки самій мировій угоді та клопотанню комітету кредиторів.

Колегія суддів не може погодитися з наведеними доводами та висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на  законі і суперечать матеріалам справи.

Розгляд мирової угоди в господарському суді передбачено ст. 38 Закону   відповідно до ч. 3 якої господарський суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди, якщо порушено встановлений Законом порядок укладення мирової угоди та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Таким чином, предметом дослідження  судів попередніх інстанцій мали бути обставини, пов'язані з дотриманням порядку укладення мирової угоди та відповідність умов мирової угоди вимогам закону. Умови мирової угоди передбачені ст. 36, порядок укладення –ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом».

Ухвала суду першої інстанції про припинення провадження у справі       № 289/2б-99, якою затверджено мирову угоду, винесена у відповідності з вимогами ГПК України та Закону, відповідає їм за змістом і суттю досліджуваних обставин.

Клопотання про затвердження мирової угоди судом першої інстанції розглядалося в комплексі із звітом керуючого санацією боржника про реалізацію плану санації та питанням щодо припинення процедури санації. При цьому судом з'ясовувалися і перевірялися обставини щодо умов мирової угоди та порядку її укладення, досліджувалися документи, пояснення, усні та письмові заперечення кредиторів.

Наведені обставини у справі стверджені самою ухвалою від 17 жовтня 2008 року, протоколами судових засідань 15, 17 жовтня 2008 року, відповідними звукозаписами від вказаних дат, і були досліджені апеляційним господарським судом, проте, при  оцінці встановленого до уваги не прийняті, що вплинуло на висновки суду апеляційної інстанції про невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам закону (т. 19 а.с. 49-51, 83-88).

Посилаючись на те, що процедурою банкрутства не передбачено укладення двох мирових угод у одній справі, суд апеляційної інстанції одночасно зазначив, що Законом це прямо не заборонено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду  апеляційної інстанції, що ГПК України і Закон не містять перешкод чи заборон для укладення, при необхідності двох мирових угод, а відтак, саме по собі укладення двох мирових угод, чи затвердження їх однією ухвалою господарського суду, не є порушенням, яке може бути підставою для скасування законної ухвали, чи для відмови у затвердженні мирової угоди. Такі обставини виникли  у зв'язку з особливостями конкретної справи і на правомірність угоди і процесу її затвердження впливати не можуть.

Посилаючись на системний аналіз норм Закону, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що мирова угода у справі про банкрутство є комплексним господарським договором, який відображає загальний інтерес усіх учасників справи про банкрутство і кредиторів боржника, зокрема.

Колегія суддів вважає цей висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим і таким, що спростовує попередні посилання того ж суду на формальні ознаки порушень порядку укладення мирової угоди.

Помилковими колегія суддів вважає посилання суду на відсутність протоколу зборів комітету кредиторів, щодо саме тих мирових угод,  які  було подано до суду на затвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи знаходиться протокол зборів комітету кредиторів № 23 від 5 вересня 2008 року, який містить рішення про припинення процедури санації та укладення мирової угоди. Судами також встановлено, що мирова угода, як захід відновлення платоспроможності боржника, була укладена у плані санації, схваленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом. В процесі виконання плану санації поточна заборгованість Інвестором погашена, конкурсна –включена до мирової угоди від 1 червня 2008 року. Решта заборгованості, включеної  у затверджені оскаржуваною ухвалою мирові угоди, виникла під час реалізації плану санації, що було предметом обговорення комітету кредиторів і прийняття відповідного рішення.

Суперечать встановленим обставинам і вимогам закону також посилання суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом не з'ясовано правовий статус голови комітету кредиторів ТОВ «Інвестагро- продукт», який підписав мирову угоду,  і не враховано, що він не є кредитором у справі про банкрутство ДП  «Яготинський цукровий завод», оскільки його вимоги погашені.

Відповідно до ст. 1 Закону погашені вимоги кредиторів - це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено, що ТОВ «Інвестагро- продукт»отримало задоволення своїх кредиторських вимог, а тому доводи про те, що внаслідок погашення його вимог ТОВ «Інвестагропродукт»втратило статус кредитора і при прийнятті рішення про укладення мирової угоди не могло приймати участь у голосуванні, чи підписувати її, не ґрунтуються на законі і суперечать встановленим судами обставинам.

Також судами не було встановлено, що голову комітету кредиторів позбавлено повноважень шляхом переобрання відповідно до ст. 16  Закону.

Необґрунтованими колегія суддів також визнає висновки суду апеляційної інстанції про неприпустимість укладення мирової угоди щодо поточної заборгованості боржника.

При цьому колегія суддів вважає необхідним відмітити, що доцільність укладення у даній справі мирової угоди була визначена при формуванні заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, який є державним підприємством, та при затвердженні плану санації боржника.

Поточна заборгованість, що виникла до затвердження плану санації була охоплена умовами мирової угоди, яка виконувалася внаслідок реалізації плану санації, і погашена Інвестором.

Враховуючи особливості даної справи, зокрема тривалість процедури банкрутства (з 1999 року) та характер заходів щодо відновлення платоспро- можності боржника, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості поширення умов мирової угоди на вимоги поточних кредиторів, що виникли в процесі реалізації плану санації боржника.

Досліджені судами обставини свідчать, що мирові угоди, затверджені оскаржуваною ухвалою, є комплексним договором укладеним у процедурі банкрутства, що має елементи цивільно-правового характеру. Такий договір сприяє  впорядкуванню відносин між кредиторами і боржником  та здійсненню заходів щодо можливого відновлення платоспроможності боржника.

Згідно з ст. 36 Закону мирова угода укладається щодо вимог кредиторів, які увійшли до реєстру. Отже, істотними умовами мирової угоди є положення щодо конкурсних кредиторів. Такі умови мирової угоди носять обов'язковий характер для учасників угоди.

Разом з тим, мирова угода може містити умови, які не є істотними та виникають з приватно-правових відносин.

Поряд зі звичайними учасниками мирової угоди в угоді може брати участь особа, яку залучено до участі у справі про банкрутство. Такою особою може бути, зокрема поточний кредитор, третя особа, яка виконує певні обов'язки за мировою угодою.

Незважаючи на те, що вказана особа не є стороною мирової угоди, мирова угода в частині, що її стосується, є приватно - правовою і тому поширюється на цю особу за її згодою.

Тобто, включення до мирової угоди неістотних (випадкових) умов потребує волевиявлення сторін цих відносин.

Відсутність згоди поточного кредитора, третьої особи, яка виконує певні обов'язки за мировою угодою, на укладання мирової угоди з боржником не тягне жодних правових наслідків для них.

Колегія суддів також зазначає, що визнання недійсними істотних умов мирової угоди тягне за собою недійсність мирової угоди.

В той же час, визнання недійсними умов мирової угоди, які не є істотними, не тягне  недійсність самої угоди.

Таким чином, включення до мирової угоди у справі про банкрутство умов щодо поточних кредиторів боржника не суперечить сутності такої угоди.

Навпаки, така мирова угода має переваги перед мировою угодою, яка врегульовує тільки конкурсні зобов'язання, оскільки впорядковує відносини між конкурсними та поточними кредиторами боржника.

Після затвердження мирової угоди та як наслідок припинення провадження у справі боржник зобов'язаний розпочати одночасно виконання конкурсних та поточних вимог кредиторів.

Якщо відносини між конкурсними та поточними кредиторами боржника не впорядковані належним чином, виконання боржником поточних зобов'язань, що має відбуватися першочергово, може зробити неможливим виконання мирової угоди та погашення конкурсних вимог.

Таким чином, судами не було встановлено підстав для висновку, що укладенням мирової угоди та затвердженням її судом порушено права учасників справи про банкрутство «Яготинський цукровий завод», в тому числі  - заявників апеляційних скарг, проте  суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував.

Так, ТОВ «СНВФ  «Агроінвест»та ТОВ СУАНП «Укрінтерцукор»є конкурсними кредиторами боржника четвертої черги і відповідно до умов мирової угоди, яка є складовою частиною плану санації боржника, як і за умовами мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою, задоволення  їх вимог покладено на Інвестора - ТОВ «Цукрова промислова група».  

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги  ТОВ «Цукрова промислова група»про те, що скасовуючи правильну по суті ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд у своїй постанові не вказав, які саме норми матеріального чи процесуального права було порушено судом при затвердженні мирової  угоди, чи яких норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не дотримався місцевий суд.

За вказаних вище обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов мирової угоди вимогам закону і недотримання сторонами порядку укладення мирової угоди, а відтак, - не було достатніх правових підстав для висновку про незаконність і скасування ухвали суду першої інстанції від 17 жовтня 2008 року.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                   П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги арбітражного керуючого Грибкова М.Є. та товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрова промислова група»задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року  у справі № 289/2б-99 скасувати.

Ухвалу господарського суду Київської області від 17 жовтня 2008 року у справі № 289/2б-99 залишити в силі.

Головуючий                                                                           І. Панова

Судді                                                                                    А. Заріцька

                                                                                                  Л. Продаєвич