Постанова

від 15.01.2009 по справі 7/399/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/399/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.09                                                                                       Справа №7/399/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників сторін

від позивача: Горбунова О.Г., довіреність № 110 від 24.09.2008р. начальник юридичного відділу;

від відповідача: Прохода І.В., довіреність № 01/184 від 30.12.2008р. заступник начальника юридичного відділу;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 7/399/08 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2008р. у справі № 7/399/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», м. Запоріжжя

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя

про визнання недійсним частини договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2008р. у справі № 7/399/08 (суддя Кутіщева Н.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: суд безпідставно послався на п.30 ч.1 ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та дійшов до висновку проте, що органом уповноваженим управляти орендованим майном є Міністерство внутрішніх справ, а балансоутримувачем УДАІ УМВС України в Запорізькій області, тобто спірний пункт договору (п.10.6) відповідає положенням п.4 ст.284 ГК України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», бо останнім нормативним актом не передбачено надання довідки чи згоди балансоутримувача. Більш того, стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає умови продовження дії строку договору оренди, але не визначає надання будь-яких довідок та отримання згоди балансоутримувача, крім згоди сторін за правочином. Разом з цим, скаржник наголошує на тому, що довідка балансоутримувачу необхідна для укладення договору оренди, а при продовженні строку дії договорів оренди надання довідки балансоутримувачу про наявність у нього майна, що передається в оренду, та відсутність на підприємстві боргу перед бюджетом або податкової застави об'єкта оренди, жодним нормативним актом не передбачено. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки спірний договір є дійсним, а при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам необхідним для даного виду договорів. Відповідач вважає, що підстави для визнання недійсним п.10.6 договору є надуманими з боку апелянта, так як з моменту укладення Договору спірний пункт влаштовував позивача і лише після відмови УДАІ УМВС України по Запорізькій області та Міністерства внутрішніх справи України у продовженні строку дії Договору орендар подав позов про визнання п.10.6 договору недійсним.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.12.2008р. у справі                 № 7/399/08 апеляційна скарга позивача була прийнята та призначена до розгляду на 15.01.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 30 від 15.01.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Колодій Н.А., даною колегією прийнято постанову.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.01.2009р. за згодою представників сторін колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови.  

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 11.08.2006 року між Акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк” (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області № 2085/д.

За умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі УДАІ УМВС в Запорізькій області.(п.1.1 договору).

У п.10.1 договору оренди встановлено, що останній укладений з 11.08.2006р. по 06.08.2007р.

Договором про зміни до договору оренди № 2 від 25.04.2008р. було внесено зміни до цього  договору оренди, зокрема, шляхом зазначення у преамбулі найменування орендаря - Відкрите акціонерне товариство “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт” (далі за текстом-орендар).

Пунктом 10.6 договору сторони визначили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії при наявності згоди балансоутримувачу УДАІ УМВС України в Запорізькій області та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що п.10.6 договору оренди підлягає відповідно до ст. 203, ч.1ст.215 ЦК України визнанню недійсним, оскільки суперечить ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.764 ЦК України, ст.284 ГК України. Вказані норми законів не містять вимог щодо необхідності наявності згоди балансоутримувача та висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, при продовженні дії договору оренди майна.  

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншими актами цивільного законодавства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(ч.1 ст.215 ЦК України).

Колегія суддів проаналізувавши зміст спірного пункту договору оренди вважає, що вказаний пункт не суперечить змісту ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.764 ЦК України, ст.284 ГК України, бо вказані норми не містять заборони щодо визначення сторонами у договорі оренди додаткових умов продовження дії цього договору урахуванням правового режиму цього майна.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлена свобода договору, яка може  проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, сторони на підставі вільного волевиявлення встановили у п. 10.6 договору оренди державного майна умови продовження його дії, зокрема при наявності згоди  балансоутримувача та висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача.

Слід зазначити, що необхідність обов'язкового погодження умов оренди державного майна, зокрема визначення терміну договору і його продовження, органом, уповноваженим управляти державним майном, ґрунтується на повноваженнях міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, одним з яких  є здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за установою, підприємством державного майна.

На час укладання договору оренди № 2085/д від 11.08.2006р. зазначені повноваження   органів, уповноважених управляти державним майном, визначались Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності». А на момент вирішення спору діяв Закон України «Про управління об'єктами державної власності», п.30 ч.1 ст.6 якого на уповноважені органи управління покладені  функції надавати орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Крім того, на даний час необхідність дозволу органу, уповноваженого управляти   об'єктом оренди, при продовженні дії договору оренди державного майна закріплена і в Типовому договорі оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1329 від 09.08.2007р.   

          Господарським судом Запорізької області встановлено, що об'єктом оренди за договором, який оспорюється позивачем, є державне майно. Органом уповноваженим управляти орендованим майном є Міністерство внутрішніх справ України, а балансоутримувачем УДАІ УМВС в Запорізькій області, за наявності згоди яких відповідно до умов п.10.6 договору оренди, договір після закінчення терміну дії вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.  

З наведеного слідує, що умови п.10.6 договору оренди державного майна були узгоджені на підставі вільного волевиявлення сторін з урахуванням правового режиму цього майна та не суперечать чинному на момент укладення договору законодавству, а тому посилання заявника апеляційної скарги на те, що спірний пункт договору є недійсним не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99р., вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити  наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатності сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторін та інші обставини справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки п.10.6 договору оренди не суперечить положенням ч.4 ст. 284 ГК України, ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а тому відсутні правові підстави для визнання спірного пункту договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вище наведеним.

      Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області повністю з'ясував усі обставини справи та надав належну правову оцінку наданим позивачем документам, як допустимим доказам по справі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем всупереч ст.33 ГПК України не доведено недійсності спірного пункту договору.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2008р. у справі №7/399/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.