Постанова

від 21.11.2006 по справі а21/270-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А21/270-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.06р.

Справа № А21/270-06

За позовом Дніпропетровське обласне відділення Фонду Соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ  

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Катарина зброч”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення 1536грн. 37коп.

Суддя  Алмазова І.В.

Представники сторін:

від позивача –Ахметова О.О. –провідн.спец., дов.№03-06/04 від 05.01.06р.

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення  з відповідача 1536грн. 37коп. адміністративно-господарських санкцій, в обґрунтування позовних вимог посилається на визначення у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), нормативу робочих місць для обов'язкового працевлаштування на підприємстві інвалідів та у випадку, якщо їх кількість менша, ніж встановлений норматив, –обов'язок сплатити штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Визначає, що на протязі 2005р. на підприємстві відповідача нестворено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, що підтверджено звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10–П1.  

Відповідач письмові заперечення на позов не надав, його представник в судові засідання не з'явився про час і місце проведення сповіщений належно, ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі вручена 03.10.2006р.

Справа, згідно ст.128 КАС України, розглядається за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази,  суд, -       

в с т а н о в и в:

У відповідності зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-П1 (річна) за 2005рік середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу підприємства становила 11 чоловік, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з ст.19 Закону  складає одне місце. Фактично за даними розділу І звіту на підприємстві відповідача у 2005 році інваліди не працювали, відповідно означеного, було не зайнято інвалідами одне робоче місце.

Згідно ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності п.п.2,3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 №314 (далі –Положення) Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда –робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуван-нями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захво-рювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда

За п.п. 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК та інших особливостей інваліда.

Таким чином, на підприємство законодавством з питань захищеності інвалідів в Україні покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, обов'язок з їх працевлаштування відсутній.

У відповідності зі ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як доведено матеріалами справи, ствердження позивача, що на підприємстві відповідача не створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів не підтверджені доказами. Посилання на наданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6) не є належними, оскільки за його змістом зазначено, що у 2005 році на підприємстві не працювали інваліди (а.с.6, код рядка 02), однак з якої причини: з причини не створення відповідачем робочого місця, або з причини відсутності інваліда, не направлення інваліда належними органами для працевлаштування, тощо. Наведене доводить, що не виключена можливість того, що відповідачем було створено спірне робоче місце (звичайне робоче місце), позовні вимоги не доведені, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, ст.ст. 162, 163 КАС України,  суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

–          в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя

І.В. Алмазова

Згідно з оригіналом

Помічник судді                                      К.О.Козачок