Постанова

від 01.02.2013 по справі 5006/35/75/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2013 р. справа №5006/35/75/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача:Тарасенко І.В. - довіреність б/н від 25.01.2013р. від відповідача: Яблуновська К.М. - довіреність б/н від 11.06.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. про відмову у затвердженні мирової угоди у справі№5006/35/75/2012 (суддя Мальцев М.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат", м. Донецьк простягнення 401 808грн.77коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2012р. по справі №5006/35/75/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", м. Донецьк про стягнення 401 808,77грн. задоволені повністю та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк стягнуто 401 808,77грн. - основного боргу; 8 036,18грн. - витрати по сплаті судового збору.

На виконання вищевказаного рішення суду господарським судом Донецької області видано наказ №5006/35/75/2012 від 21.09.2012р.

21.11.2012р. до господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат", м. Донецьк надійшла заява, якою сторони просили визнати мирову угоду про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. у справі №5006/35/75/2012 вищевказану заяву залишено без задоволення із посиланням на те, що умови спірної мирової угоди не відносяться до предмету спору.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк звернулось до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. у справі №5006/35/75/2012, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати мирову угоду від 04.10.2012р., укладену між ТОВ «Руно» та ТОВ «Квадрат» про закінчення виконавчого провадження. Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції апелянт зазначає невірну інтерпретацію норми чинного законодавства та невірне застосування ст.78 ГПК України, яка не стосується спірних відносин.

Позивач та Відповідач наполягають на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні ухвали суду та визнанні мирової угоди від 04.10.2012р.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржувану ухвалу в повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіряючи оскаржувану ухвалу, судова колегія дійшла висновку, що вона скасуванню не підлягає з мотивів, викладених апеляційним судом, з огляду на наступне.

Так, з наданого до суду тексту мирової угоди, який підписаний сторонами та скріпленний печатками підприємств вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2012р. було встановлено наявність заборгованості Сторони-2 (відповідача) перед Стороною-1 (позивачем), що виникла у зв'язку з існуванням грошового зобов'язання за Договором про сумісну діяльність (простого товариства) б/н від 13.10.2009р. (п.1). Вищевказаним рішенням постановлено стягнути зі Сторони-2 суму осново боргу у розмірі 401 808,77грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 036,18грн. на користь Сторони-1. Тобто на день укладання мирової угоди заборгованість Сторони-2 складає 409 844,95грн. (п.2). Сторона-2 повністю визнає свою заборгованість перед Стороною-1, встановлену п.2 цієї мирової угоди (п.5). У зв'язку з відсутністю у Сторони-2 грошових коштів у розмірі заборгованості, встановленому п.2 цієї мирової угоди, Сторона-1 та Сторона-2, керуючись принципом диспозитивності відносно регулювання господарських відносин, погодилися про те, що Сторона-2 у рахунок погашення заборгованості перед Стороною-1, замість означеної суми грошових коштів передає майнові права на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: 83030, м. Донецьк, вул. Пролетарська,1-а (п.6). Майнове право на об'єкт нерухомості належить Стороні-2 на підставі рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі №39/159пн (п.7).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Частиною 1 статті 116 вказаного вище кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до частини 3 статті 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право, зокрема, укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом.

Згідно частини 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

При цьому, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що у заяві від 21.11.2012р. та у апеляційній скарзі заявляючи про визнання мирової угоди позивач фактично мав на меті затвердження мирової угоди, оскільки враховуючи положення вищевказаних правових норм мирова угода повинна затверджуватись господарським судом.

В свою чергу, поняття та критерії, що застосовуються при затвердженні мирової угоди передбачені статтєю 78 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.

Укладення мирової угоди сторонами господарського спору - право, яким вони можуть скористатися на будь-якій стадії розгляду відповідної справи судом або на стадії виконання судового рішення, але її виконання це не цивільні чи господарські права та обов'язки, а господарсько-процесуальні права та обов'язки.

В мировій угоді обов'язково повинні бути вказані відомості про умови, розмір і строки виконання зобов'язань, які мають бути погоджені сторонами.

При цьому, перш ніж затвердити мирову угоду, господарський суд повинен з`ясувати, чи мають представники сторін право на укладання мирової угоди, чи не порушує укладання мирової угоди закон або права і охоронювані законом інтереси інших осіб. Також суд повинен з`ясувати, що мирова угода стосується прав і обов`язків сторін лише відносно предмета позову і не виходить за його межі.

Із наданого сторонаим тексту мирової угоди вбачається, що мають місце обставини, які роблять неможливим виконання судового рішення, а тому відповідач за цією угодою має намір передати у власність позивачу 80/100 частки будівлі складу.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи апеляційний суд ухвалою від 15.01.2013р. зобов'язав відповідача надати документи в підтвердження права власності на об'єкт нерухомості (будівля складу), який знаходиться за адресою: 83030, м. Донецьк, вул. Пролетарська, 1а у відповідності до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (договори, укладені у порядку, встановленому законом, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, рішення судів, які набрали законної сили, з доказами набрання рішеннями законної сили, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, тощо), надати виписку з Державного реєстру речових прав щодо наявності (відсутності) обмежень та обтяжень стосовно майна, зазначеного у мировій угоді від 04.10.2012р.

Так, на виконання вимог апеляційного суду ТОВ «Руно» надані наступні документи: копія рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі №39/159пн, копія ухвали господарського суду Донецької області від 02.12.2011р. у справі №39/159пн, копія витягу про державну реєстрацію прав, копія технічного паспорта на спірне приміщення.

Втім, колегія суддів вважає, що сторонами не доведено, що укладання мирової угоди не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб за відсутності відомостей з Державного реєстру речових прав щодо наявності (відсутності) обмежень та обтяжень стосовно майна, зазначеного у мировій угоді від 04.10.2012р.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви сторін про визнання мирової угоди про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2012р., оскільки сторонами не доведено, що мирова угода не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та за відсутності доказів щодо наявності (відсутності) обмежень та обтяжень стосовно майна, зазначеного у мировій угоді від 04.10.2012р., вона з відповідними умовами не може бути затверджена (визнана) господарським судом.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. у справі №5006/35/75/2012 є обґрунтованою та законною з мотивів, викладених у постанові, тому залишає зазначену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 22, 26, 44, 49, 56, 57, 63, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руно", м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. у справі №5006/35/75/2012 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. у справі №5006/35/75/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 01.02.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко