Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-17947/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2013 року 10:25 № 2а-17947/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, Малигіної К.А., Жили А.А.,

від відповідача: Куватової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0004362250, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Київська кріпильна компанія») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0004362250.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було безпідставно нараховано пеню у розмірі 6 601,06 грн. за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позивач зазначав, що 07 жовтня 2011 року та 07 лютого 2012 року ним було отримано від свого контрагента - компанії-нерезидента «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) дві партії товару на загальну суму 106 935,19 доларів США. Вказана грошова сума була сплачена кількома платежами в період з 02.06.2011 року по 11.01.2012 року.

Граничний термін надходження товарів на території України за сплаченими коштами спливав 09 липня 2012 року, який відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується.

Придбаний позивачем товар прибув на митну територію України 17 травня 2012 року та був заявлений до митного оформлення 22 травня 2012 року. Проте, як стверджує позивач, своєчасно завершити митне оформлення товару не виявилось за можливе, оскільки 25 травня 2012 року під час здійснення митного оформлення товару на загальну суму 59 890,38 доларів США працівниками митниці було складено протокол про порушення митних правил посадовими особами ТОВ «Київська кріпильна компанія», а товар вилучено.

Здійснити митне оформлення поставленого на територію України 17 травня 2012 року товару, позивачеві вдалося лише після розгляду Солом'янським районним судом м. Києва справи про адміністративне правопорушення про порушення митних правил, який своєю постановою від 17 серпня 2012 року закрив провадження у зазначеній справі та зобов'язав митний орган повернути вилучений товар.

З огляду на викладене, позивач переконаний, що ним здійснено імпортну операцію із ввезення на митну територію України товару на суму авансового платежу 16 447,46 доларів США в межах 180 днів, однак завершити митне оформлення не вдалося з причин, які від нього не залежать, відтак порушення вимог законодавства у сфері ЗЕД не відбулося.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, оскільки на їх думку, перевіркою обґрунтовано встановлено порушення позивачем термінів розрахунків в іноземній валюті та правомірно застосовано штрафні санкції згідно положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» (код за ЄДРПОУ 32303008) зареєстроване як юридична особа 22.01.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.01.2013 року № 15646627 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

У період з 23.08.2012 року по 06.09.2012 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київська кріпильна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 23.05.2011 № 23/2011 згідно листа ПАТ «Укрсоцбанк», від 01.08.2012 № 301.7-26/79-766, за результатами якої було складено Акт № 297/1-22-50-32303008 від 11.09.2012 року (далі - Акт, Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання граничних термінів надходження товару на суму 16 447,31 доларів США, кількість днів прострочення - 11 днів, та на суму 9 436,46 доларів США, кількість днів прострочення - 10 днів, згідно з умовами імпортного контракту від 23.05.2011 № 23/2011, укладеного з нерезидентом - компанією «ORDEREX LIMITED» (Великобританія).

21 вересня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004362250 , яким позивачу за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 4 зазначеного Закону було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 6 601,06 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням про нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ТОВ «Київська кріпильна компанія» оскаржила його в адміністративному порядку. За наслідками оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Зміст порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» викладено в пункті 3.1. Акту перевірки.

Так, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 23.05.2011 № 23/2011, укладеним між ТОВ «Київська кріпильна компанія» та нерезидентом - компанією «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Київська кріпильна компанія» перераховано валютні кошти у загальному розмірі 162 804,65 доларів США, граничні терміни надходження товару наведено в додатку 3 до Акту перевірки.

Товар від нерезидента надійшов на загальну суму 106 935.19 дол. США (еквівалент 853 407,75 грн.). Крім того, нерезидентом здійснено повернення на валютний рахунок ТОВ «Київська кріпильна компанія» валютних коштів 19.07.2012 р. у сумі 7 011,00 дол. США (еквівалент 56 631,35 грн.), 20.07.2012 р. у сумі 9 448,83 дол. США (еквівалент 76 469,38 грн.) та 27.08.2012 р. у сумі 600,00 дол. США (еквівалент 4 860,00 грн.)

Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 23.05.2011 № 23/2011 з компанією «ORDEREX LIMITED» позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не надано.

Відтак, перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні імпортних операцій встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне повернення валютних коштів за контрактом від 23.05.2011 № 23/2011 з компанією «ORDEREX LIMITED»: на суму 16 447,31 дол. США, кількість днів прострочення - 11, на суму 9 436,46 дол. США, кількість днів прострочення - 10.

Як вбачається з додатку 3 до Акту перевірки, платіж в іноземній валюті, за яким було встановлено порушення термінів надходження товару, було здійснено позивачем 11 січня 2012 року у розмірі 28 000,00 дол. США. В додатку до Акту перевірки такий платіж умовно розбито на дві суми: 11 552,54 дол. США та 16 447,46 дол. США.

Граничний термін надходження товару - 09.07.2012 року.

При цьому за платежем у розмірі 11 552,54 дол. США порушень здійснення розрахунків в іноземній валюті відповідачем не встановлено, а за платежем у розмірі 16 447,46 дол. США, за висновком податкового органу, відбулось несвоєчасне повернення валютних коштів. Частина платежу була повернута 20.07.2012 року - у розмірі 7 011,00 грн., інша частина повернута 30.07.2012 року - у розмірі 9 436,46 грн.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме несвоєчасне повернення валютних коштів:

- у розмірі 16 447,31 дол. США прострочено з 10.07.29012 р. по 20.07.2012 р., кількість днів прострочення - 11 днів;

- у розмірі 9 436,46 дол. США прострочено з 21.07.2012р. по 30.07.2012р., кількість днів прострочення -10 днів.

В свою чергу, за твердженням позивача, порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не відбулось, оскільки протягом встановленого Законом граничного терміну надходження товару відбулось ввезення на митну територію України товару від нерезидента - компанії «ORDEREX LIMITED».

Придбаний позивачем товар прибув на митну територію України 17 травня 2012 року та був заявлений до митного оформлення 22 травня 2012 року. Проте своєчасно завершити митне оформлення товару не виявилось за можливе, у зв'язку із затриманням товару працівниками митниці, що вподальшому було визнано неправомірним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року.

Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що ТОВ «Київська кріпильна компанія» здійснила імпортну операцію (ввезення на митну територію України) на суму авансового платежу 16 447,46 грн. відповідно до контракту від 23.05.2011 № 23/2011 в межах 180 днів, завершити митне оформлення не вдалося з причин, які від нього не залежать, тому порушення вимог законодавства у сфері ЗЕД позивач не припускав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вiд 23.09.1994 № 185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями.

Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (стаття 4 Закону).

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Судом встановлено, що 23.05.2011 року між позивачем та компанією «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 23/2011, за умовами якого нерезидент зобов'язувався продати, а позивач прийняти та оплатити товар згідно Інвойсів, які додаються до договору. Загальна сума контракту складає 5 000 000 доларів США.

Згідно пункту 4 Контракту від 23.05.2011 № 23/2011 покупець платить 10 % передплати та 90 % через 25 днів після отримання копії коносаменту.

На виконання умов Контракту від 23.05.2011 № 23/2011, позивач платіжним дорученням № 3 від 11.01.2012 року перерахував компанії «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) валютні кошти у розмірі 28 000,00 доларів США, що підтверджуться копією відповідного платіжного доручення (а.с. 55).

Таким чином, граничний строк надходження (імпорту) товару за даним платежем становив 09 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем товар був ввезений на митну територію України 18 травня 2012 року та був заявлений до митного оформлення 22 травня 2012 року посту «Київ-Центральний» Київської регіональної митниці за ВМД (типу ІМ 40) № 100190000/2012/374327, загальною фактурною вартістю 412 141,47 грн.

25 травня 2012 року під час здійснення митного оформлення товару на загальну суму 59 890,38 доларів США працівниками Київської регіональної митниці було складено протокол про порушення митних правил посадовими особами ТОВ «Київська кріпильна компанія», а товар ввезений товар вилучено.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.08.2012 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 3-6948/12 по притягненню ОСОБА_1, директора ТОВ «Київська кріпильна компанія», про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України закрито, предмет правопорушення повернуто ОСОБА_1.

Митне оформлення товару було завершено лише після винесення зазначеної постанови суду, а саме 13.09.2012 року згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/381285 від 13.09.2012 року (а.с. 19).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, датою імпорту у спірному випадку є дата завершення оформлення вантажної митної декларації, а відтак, зважаючи на той факт, що продукцію за укладеним позивачем контрактом було імпортовано лише 13.09.2012 року, наявні підстави для висновку про порушення позивачем строку здійснення розрахунків за імпортними операціями передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже, суть спору полягає в тому, що податкова інспекція вважає датою поставки товару на територію України дату завершення митного оформлення ВМД.

Суд вважає помилковим вказане твердження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України , включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV, який втратив чинність 01.06.2012 року, однак регулював спірні правовідносини на момент перетину товаром митного кордону України.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Статтею 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України .

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під поставкою імпортованого товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574, (чинної на момент перетину товаром митного кордону України) встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, (чинної на момент перетину товаром митного кордону України) для визначення митної вартості товару встановлюється момент перетину митного кордону, а саме: а) при авіаперевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в аеропорту, де відбувається навантаження; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, у якому відбувається вивантаження чи перевантаження товару, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього аеропорту; б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту; в)для товару, що доставляється поштою, - здійснення митного оформлення в пункті міжнародного поштового обміну; г) для товару, що переміщується трубопровідним транспортом чи лініями електропередачі, - завершення переміщення партії товару; ґ) при перевезеннях іншими видами транспорту (у тому числі залізничним та автомобільним): при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Враховуючи викладене оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як зазначалося вище, перетинання товаром митного кордону України відбулось 18.05.2012 року , митне оформлення товару на загальну суму 59 890,38 доларів США розпочато митним постом «Київ-Центральний» Київської регіональної митниці 22.05.2012 року , що підтверджується відтиском «Під митним контролем» на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) А № 0263128, що супроводжувала вантаж (а.с. 64).

При цьому, як зазначалось вище, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку, який засвідчується шляхом простановки на товаросупровідних документах штампа «Під митним контролем» і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тому максимальний час перебування товарів та транспортних засобів під митним контролем залежить від заявленого митного режиму.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст. 69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як і завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 року по справі № К-35400/09 (номер у ЄДРСР 21771949), від 19.11.2012 року по справі К-28872/10 (номер у ЄДРСР 28049677), від 03.12.2012 року у справі К-12126/09 (номер у ЄДРСР 28030333).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що датою поставки імпортованого товару для застосування положень ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті», слід вважати факт ввезення товару на митну територію України та перебування товару під митним контролем, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товаросупровідних документах відтиску штампу «під митним контролем», а оскільки товар згідно Контракту від 23.05.2011 № 23/2011, перетнув митний кордон України 18.05.2012 року , то позивачем не було порушено 180-денний строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на викладене, податковий орган неправомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0004362250 про нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведено порушення позивачем Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті України» при виконанні імпортного контракту від 23.05.2011 № 23/2011, а відтак - не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0004362250.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» судові витрати у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 29 січня 2013 року.