Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-17947/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17947/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська кріпильна компанія» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004362250 від 21 вересня 2012 р., яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній сказі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.08.2012 р. по 06.09.2012 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київська кріпильна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічних імпортним контрактом №23/2011 від 23.05.2011 р. згідно листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 01.08.2012 р. № 301.7-26/79-766.

Результати перевірки оформлено актом № 2971/1-22-50-32303008 від 11.09.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку з простроченням терміну надходження товару на суму 16 447, 31 дол. США на 11 днів та на сумі 9 436, 46 дол. США на 10 днів.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

23.05.2011 р. між ТОВ «Київська кріпильна компанія» та нерезидентом - компанією «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) укладено контракт № 23/2011 на поставку виробів з чорних металів.

На виконання умов цього контракту позивачем перераховано валютні кошти у загальному розмірі 162 804,65 доларів США.

Товар від нерезидента надійшов на загальну суму 106 935,19 дол. США (еквівалент 853 407,75 грн.).

Крім того, контрагентом позивача здійснено повернення валютних коштів 19.07.2012 р. у сумі 7 011,00 дол. США (еквівалент 56 631,35 грн.), 20.07.2012 р. у сумі 9 448,83 дол. США (еквівалент 76 469,38 грн.) та 27.08.2012 р. у сумі 600,00 дол. США (еквівалент 4 860,00 грн.)

При цьому, висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 23.05.2011 № 23/2011 з компанією «ORDEREX LIMITED» позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не надано.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004362250 від 21 вересня 2012 р., яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 6 601 грн. 06 коп.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (надалі за текстом - «Закон №185/94-ВР») імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За приписами статті 4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 5 названої статті Закону №185/94-ВР державним податковим інспекціям надано право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Адже, як зазначив суд попередньої інстанції, на виконання умов Контракту від 23.05.2011 № 23/2011, позивач платіжним дорученням № 3 від 11.01.2012 року перерахував компанії «ORDEREX LIMITED» (Великобританія) валютні кошти у розмірі 28 000,00 доларів США, що підтверджуться копією відповідного платіжного доручення.

Тобто, граничний строк надходження (імпорту) товару за даним платежем становив 09 липня 2012 року.

Разом з тим, придбаний позивачем товар був ввезений на митну територію України 18 травня 2012 року та заявлений до митного оформлення 22 травня 2012 року посту «Київ-Центральний» Київської регіональної митниці за ВМД (типу ІМ 40).

Однак, 25 травня 2012 року під час здійснення митного оформлення товару працівниками Київської регіональної митниці було складено протокол про порушення митних правил посадовими особами ТОВ «Київська кріпильна компанія», а товар ввезений товар вилучено.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.08.2012 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 3-6948/12 по притягненню директора ТОВ «Київська кріпильна компанія», про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України закрито.

Митне оформлення товару було завершено лише після винесення зазначеної постанови суду, а саме 13.09.2012 року згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/381285 від 13.09.2012 року.

За таких обставин, на суд попередньої інстанції вірно виходив з того, що оскільки товар було фактично ввезено на митну територію України у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на той факт, що митне оформлення товару було завершено лише 13.09.2012 року є помилковим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пункт 23 статті першої Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (надалі за текстом - «МК України»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначав переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях, як переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до пункту 35 статті 1 МК України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України, це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

За змістом статті 5 МК України митна територія України, це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Згідно статті 6 МК України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

На момент виникнення спірних правовідносин форми вантажної митної декларації та порядок її подання визначались Положенням про вантажну митну декларацію затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574.

Відповідно до пункту 2 цього Положення вантажна митна декларація, це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз наведених норм з точки зору їх внутрішнього взаємозв'язку дає підстави для висновку, що на виконання вимог валютного законодавства України, зокрема ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підприємство повинно ввезти (перемістити) товар на митну територію України, для чого повинен бути здійснений пропуск через митний кордон, при цьому Закон № 185/94-ВР пов'язує настання відповідальності саме за несвоєчасне надходження товару в Україну, а не з моментом оформлення вантажної митної декларації.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 березня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.