Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-3514/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2-а-3514/11/1070 Головуючий у І інстанції - Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач - Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Федотова І.В.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря: Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочину, за наслідками укладення якого у Товариства виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача податкових накладних, за висновком суду, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «К.М.Л.» за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010 року, за підсумками якої складено Акт від 07 квітня 2011 року №375/23-3/36449158 та виявлені порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, р. 26 Декларації за березень 2010 року на суму 406765,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 6053107,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 травня 2011 року № 0000062301/0, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6053107,00 грн. та 1513276,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ТОВ «К.М.Л.» на суму 36360197,23 грн. в тому числі ПДВ 6059935,22 грн. за угодою, яка суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемною, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси, основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності.

Крім того, згідно висновку спеціаліста ТКЗР Святошинського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві №21 від 06.02.2011 року, підписи громадянина ОСОБА_3, який згідно установчих документів значиться засновником та директором ТОВ «К.М.Л.» на податкових накладних зроблений іншою особою, ніж той, що зроблений на статуті Товариства.

Також, згідно даних податкової звітності контрагента позивача, перший протягом лютого - травня 2010 року здійснював виключно операції з придбання карток поповнення мобільного зв'язку у ТОВ «Манєфон» та ТОВ «РІК».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на слідуюче.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, перевіривши реальність договору, укладеного позивачем з ТОВ «К.М.Л.», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених зазначеним контрагентом, з огляду на те, що ці документи підписані невстановленою особою, а товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем не доведена.

Посилання позивача на те, що товарність угоди з ТОВ «К.М.Л.» підтверджується видатковими документами, згідно яких ТОВ «Комп'ютер Ленд» реалізувало придбаний ТОВ «К.М.Л.» товар, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано доказів на підтвердження не проведення останнім придбання аналогічних товарів у інших контрагентів.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 212,206,254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп'ютер Ленд» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Федотов І.В.

Федорова Г.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 22 січня 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Федотов І.В.

Федорова Г. Г.