Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а-17552/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2013 року № 2а-17552/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

За позовом Приватного підприємства «Досвід»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012р. №0001932250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Досвід» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. №0001932250.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем заперечень на позов не надано. З огляду на те, що в судове засідання представник відповідача не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Досвід» (код за ЄДРПОУ 32251657) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП. «Стрим» (код ЄДРПОУ 32312337) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року з ПП «Будівельно - монтажне управління 2005» (код ЄДРПОУ 33442150) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року з ТОВ «Армотек» (код ЄДРПОУ 31922937) за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт від 31.05.2012 № 162/22-50/32251657 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 300 387 грн., в тому числі: за червень 2011 року на суму 139 890,00 грн., серпень 2011 року на суму 160 497,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. №0001932250, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 139 891,00 грн., в тому числі за основним платежем - 139 890,,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПП. «Досвід» мало взаємовідносини з ТОВ «Армотек» в червні 2011 року на загальну суму 839 338,44 грн., в тому числі ПДВ - 139 889,74 грн.

Актом перевірки встановлено, що між ПП. «Досвід» (Покупець), в особі директора Юзька А.В. та ТОВ «Армотек» (Постачальник), в особі директора Крюкової Л.В., укладено договір на поставку товарів від 01.06.11 №0106/11-1. На виконання даного договору за період з 24.06.11 по 25.06.11 ПП «Досвід » отримано від ТОВ «Армотек» видаткові накладні на загальну суму 279137,04 грн. (у тому числі ПДВ - 46522,84 грн.) та податкові накладні на загальну суму 839 338,43 грн. (у тому числі ПДВ 139 889,74 грн.), які зазначені в акті перевірки.

Позивачем суми ПДВ у розмірі 139 889,74 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Армотек» включено до складу податкового кредиту в червні 2011р. та відображено у розділі ІІ «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011року.

Також, в акті перевірки зазначено, що актом перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 16.03.2012року №68/2220/31922937 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Армотек» щодо підтвердження господарських відносин із платника податків за червень 2011 року встановлено, що правочини нібито укладені між ТОВ «Армотек» та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, а спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам. Тобто, в ході проведення перевірки ТОВ «Армотек» не встановлено факту передачі товарів (послуг) до контрагентів покупців

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції по купівлі-продажу між ПП «Досвід » та ТОВ «Армотек» не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливою інтересам держави та суспільства.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем у даного контрагента було придбано будівельні матеріали для влаштування бетонних підлог. Дані будівельні матеріали, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отримані внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - продажу, а саме - наявність договорів підряду, акт передачі та приймання робіт.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 31.05.2012 № 162/22-50/32251657 на факт нікчемності угод між позивачем ТОВ «Армотек» з висновку акта перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Досвід» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби №0001932250 від 25.06.2012р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян