Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-17552/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17552/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2012 року №0001932250,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2012 року №0001932250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено позивача у справі Приватне підприємство «Досвід» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002».

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Хімінвест-2012» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, по взаємовідносинах з ПП «Хімінвест» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, по взаємовідносинах з ПП «Армотек» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 20.03.2012 року №69/22-50/32251657.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на не підтвердження факту здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Армотек» за договором від 01.06.2011 року №0106/11-1, оскільки згідно акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.03.2012 року №68/2220/31922937 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Армотек» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків» правочини нібито укладені між ТОВ «Армотек» та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків; за наслідками перевірки складено акт від 31.05.2012 року №162/22-50/32251657.

25 червня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0001932250, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 139891,00 грн., у тому числі за основним платежем 139890,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП «Армотек».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

01.06.2011 року між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Армотек» (Постачальник) укладено договір поставки №0106/11-1, відповідно до якого останній зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця будівельні матеріали для влаштування бетонних підлог згідно рахунків - фактур та накладних (а.с. 59 - 62).

На підтвердження виконання договору позивачем надані рахунки фактури на будівельні матеріали та послуги по супроводженню на загальну суму 139889,92 грн. (а.с. 71 - 75); видаткові накладні (а.с. 63, 66, 70); акти здачі - прийняття послуг по супроводженню (а.с. 64, 67, ); дозвіл на відпуск зі складу (а.с. 68); податкові накладні (а.с. 76 - 80); товарно - транспортні накладні (а.с. 65, 69).

На підтвердження оплати отриманого товару та послуг позивачем надані виписки по особовому рахунку у банку (а.с. 81 - 99).

Сума податку на додану вартість за зазначеною господарською операцією була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження реальності отримання товарів позивачем надані договори підряду, що укладені з ТОВ «Епіцентр К» (на підтвердження подальшої реалізації товарів); пояснення контрагента, відповідно до яких останній має виробничі потужності, штат у розмірі 15 чоловік; сертифікати відповідності на продукцію «Суміш суха будівельна «Арморит», яку придбавав позивач; сертифікат на систему управління якості ISO 9001:2008; журнал брошюра про ТОВ «Армотек».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ПП «Армотек».

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів ПП «Армотек» не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.03.2012 року №68/2220/31922937 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Армотек» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків», будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та його контрагентом правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 25.06.2012 року №0001932250.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 22.04.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.