Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а-17574/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2013 року № 2а-17574/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Хвещенко Н.Д., представника відповідача Диба Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота Плюс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування акту перевірки від 22.11.2012 та податкового повідомлення - рішення №0013882202 від 10.12.2012.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Робота Плюс» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування акту перевірки від 22.11.2012 та податкового повідомлення - рішення №0013882202 від 10.12.2012.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Робота Плюс» (код ЄДРПОУ 33302178) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Медіамастерс» (код ЄДРПОУ 36050983) за період серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 22.11.2012 №1062/22-2/33302178 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, Податкового Кодексу України та ч. 1 ст. 203 215, 228 ЦК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в серпні 2011 року на суму 90 000,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012р. №0013882202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 88 312,50грн., з яких за основним платежем - 70650,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17662,5 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Робота Плюс» згідно інформації комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу сума податкового кредиту, яка сформована за рахунок ТОВ «Медіамастер» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2011р. у загальній сумі 90 000,00 грн., має ознаку «наявність нікчемних стосунків».

Зокрема, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Робота Плюс» (Замовник) та ТОВ «Медіамастер» (Виконавець) були укладені договори про надання рекламно - інформаційних послуг від 01.06.11 №Вт-11/84 та №Вт-11/85. Згідно умов даних договорів Виконавець зобов'язується надати Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах Договору рекламно - інформаційні послуги (виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів).На виконання вищевказаних договорів були виписані позивачу податкові накладні від 31.08.2011 №25, №26, №27, №28.

При цьому, в даному акті перевірки відповідач вказує на те, що актами (від 20.08.2012 №1189/22/-40/36050983 та від 19.10.2012 №1692/2220/36050983) ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіамастер» встановлено, відсутність реальної можливість отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством, а саме : відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, засобів для транспортування, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано від слідчого відділу ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС протокол допиту свідка від 16.07.2012 в рамках розслідування кримінальної №76-00334. Опитано засновника ТОВ «Медіамастер» ОСОБА_3, який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Медіамастер» не має, не підписував ніяких документів, печатка підприємства в нього не знаходилась та нею він не користувався.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що правочини, які укладені між позивачем та ТОВ «Медіамастер», не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства, оскільки мають ознаки «фіктивних» правочинів.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеними договорами позивачем були отримані послуги по розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів. Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання його у власній господарській діяльності, а саме -податкові накладі, видаткові накладні, продажу акти здачі - прийняття робіт (послуг).

Відповідачем під час судового розгляду зауважень щодо даних документів позивачем не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 22.11.2012 №1062/22-2/33302178 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Медіамастер» з висновку актів перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки здійснення ДПІ у Печерському районі м.Києва перевірки, складання акта даної перевірки та винесення податкового повідомлення -рішення законодавством передбачено, порушень при здійсненні даних дій не встановлено, підстав для задоволення позову в цій частині немає. При цьому сам по собі акт перевірки прав позивача не порушує, скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота плюс» задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року №0013882202.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян