Рішення

від 29.01.2013 по справі 5006/14/196/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/14/196/2012

за позовом Колективного підприємства «Спеціалізоване торгівельне агентство»,

ЄДРПОУ 30465834, м.Донецьк

до відповідача 1. Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного

фонду»-Відокремленого підрозділу «Шахта Постніківська-2»,

ЄДРПОУ 36381006, м.Донецьк

до відповідача 2. Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного

фонду», ЄДРПОУ 36061246, м.Шахтарськ

про стягнення 156289 грн. 58 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Семенов А.Є.-дир.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Півник В.П.-дир.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Колективне підприємство «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду»-Відокремленого підрозділу «Шахта Постніківська-2», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 156289 грн. 58 коп., у тому числі безпідставно набуті грошові кошти в сумі 101883 грн. 60 коп. та неустойка в сумі 54405 грн. 98 коп.

Ухвалою від 13.11.2012р. до участі у справі за клопотанням позивача в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України залучено відповідача 2, Державне підприємство «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Шахтарськ.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №11/09-10 від 15.09.2010р., специфікацію до договору, банківські виписки, претензію №04/11 від 25.01.2011р., лист від 11.10.2010р. №73/10, видаткові накладні, розрахунок суми неустойки.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зроблених за електронними запитами від 24.10.2012р. №№14959579, 14955791 станом на 23.10.2012р. в Єдиному реєстрі відсутні записи про реєстрацію Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду»-Відокремленого підрозділу «Шахта Постніківська-2» або юридичної особи за ідентифікаційним кодом 36381006.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 20.12.2012р., в якому проти позову заперечує. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач 2 посилається на належне виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. Крім цього, відповідач 2 стверджує про невірне обгрунтування позивачем позовних вимог нормами ст.1212 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

15.09.2010р. між позивачем та відповідачем 2 був підписаний договір №11/09-10, відповідно до якого відповідач 2 (постачальник) зобов'язався передати у власність, а позивач (покупець) прийняти зі складу постачальника вугілля рядове марки А 0-100, якість та кількість якого вказана в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2 договору відповідач 2 зобов'язаний передати товар за вимогою позивача після підписання договору.

Оплата здійснюється у повному обсязі по факту поставки на розрахунковий рахунок відповідача 2 з визначенням номеру рахунку відповідача 2 у якості підстави для оплати, не пізніше 20 робочих днів після поставки товару (п.3.1 договору).

Виходячи зі змісту наданої до матеріалів справи специфікації до договору №11/09-10 від 15.09.2010р. постачанню позивачу підлягало вугілля марки А 0-100 у кількості 320,0т. на суму 223998,72 грн.

Як встановлено судом, позивачем за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. було перераховано 29.09.2010р., 01.10.2010р., 07.10.2010р. на рахунок відповідача 2 грошові кошти в сумі 225000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.19-21).

Факт отримання від позивача вказаних грошових коштів з боку відповідача 2 не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вказувалось вище, згідно п.1.2 договору №11/09-10 від 15.09.2010р. відповідач 2 зобов'язаний передати товар за вимогою позивача після підписання договору.

Тобто, фактично сторонами в договорі №11/09-10 від 15.09.2010р. не було узгоджено певного строку виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором з постачання вугілля позивачу.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.10.2010р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою від 11.10.2010р. №73/10 щодо постачання вугілля за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. (отримання відповідачем 2 вказаної вимоги підтверджується відміткою останнього на листі).

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар до 17.10.2010р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 2 не виконав.

Зокрема, згідно наданих до матеріалів справи банківських виписок відповідачем 2 було повернуто позивачу частину грошових коштів, перерахованих за договором №11/09-10 від 15.09.2009р., а саме грошові кошти на суму 123116,40 грн.

Належні докази постачання відповідачем 2 позивачу вугілля за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. на суму 101883,60 грн. в матеріалах справи відсутні.

При цьому, посилання відповідача 2 на належне виконання ним своїх обов'язків за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. в частині постачання товару судом до уваги не приймаються.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при посиланні на певні обставини згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України сторона має довести наявність таких обставин певними доказами.

В якості доказу виконання своїх зобов'язань перед позивачем з постачання вугілля за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. відповідачем 2 до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних від 10.09.2010р., 14.09.2010р., 15.09.2010р., 16.09.2010р., 17.09.2010р., 20.09.2010р., 22.09.2010р., 24.09.2010р., 27.09.2010р., 28.09.2010р., 30.09.2010р.

Виходячи зі змісту вказаних накладних вантажовідправником ОП «Шахта Постніківська-2» ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» відвантажувалось вугілля марки А 0-100 на адресу позивача.

Позивач в письмових поясненнях, що надійшли до суду 10.01.2013р., підтвердив підписання вказаних вище товарно-транспортних накладних, проте, як вказує позивач, фактичної передачі вугілля за ними не відбулося, належним чином складеної довіреності на товар та товарної накладної оформлено не було.

Як встановлено судом, копії товарно-транспортних накладних, представлені до матеріалів справи відповідачем 2, не містять у собі визначення підстав для здійснення відповідної господарської операції. При цьому, накладні від 10.09.2010р., 14.09.2010р. взагалі оформлені сторонами до моменту підписання договору №11/09-10 від 15.09.2010р.

Відповідачем 2 також до матеріалів справи надано копію накладної №14 від вересня 2010р. на суму 102000,00 грн. Проте, згідно вказаної копії в графі «Прийняв» наявний лише підпис невідомої особи без визначення її прізвища, печатки підприємства, яке приймало товар за накладною.

За поясненнями відповідача 2, в нього на підприємстві на теперішній час відсутні відповідні документи, які підтверджують факт постачання вугілля позивачу внаслідок проведення виїмки документів згідно протоколу обшуку від 16.03.2012р.

Ухвалою від 20.12.2012р. в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» судом було зобов'язано слідчий відділ ДПС Донецької області направити на адресу суду видаткові накладні, інші документи, згідно яких відповідачем 2 у вересні 2010р. відвантажувалося вугілля позивачу. Проте, вимоги суду, викладені в ухвалі не виконані.

Інших клопотань про витребування доказів по справі відповідачем 2 заявлено не було.

За приписом п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

За таких обставин, враховуючи відсутність в наданих до справи товарно-транспортних накладних підстав для здійснення господарської операції, підписання деяких з них до моменту укладання договору від 15.09.2010р. №11/09-10, заперечення позивача проти факту отримання вугілля від відповідача 2, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем 2 належними засобами доказування факту виконання своїх зобов'язань з постачання товару позивачу за договором №11/09-10 від 15.09.2010р.

За змістом ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем 2 свої зобов'язання за договором №11/09-10 від 15.09.2010р. з постачання товару позивачу у встановлений строк не виконані, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у розмірі 101883,60 грн.

25.01.2011р. Колективне підприємство «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк звернулось до відповідача 2 з претензією №04/11 про повернення суми попередньої оплати. Направлення позивачем вказаного листа-вимоги на адресу відповідача 2 підтверджується відміткою за вх.№2 від 25.01.2011р.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем 2 без задоволення.

На підставі викладеного, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача 2 грошових коштів в сумі 101883,60 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості в сумі 101883,60 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача 2 на невірне визначення позивачем правового обгрунтування позову суд вважає безпідставними, враховуючи, що у позовній заяві містяться посилання не лише на норми ст.1212 Цивільного кодексу України, а на інші норми Цивільного кодексу України, які надають право покупцю вимагати від продавця повернення сплаченої суми попередньої оплати у разі непоставки товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем на підставі 4.3 договору №11/09-10 від 15.09.2010р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 неустойки в сумі 54405,98 грн. за період з 02.02.2011р. по 01.10.2012р.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи розрахунку позовних вимог позивачем розраховано суму неустойки за період з 02.02.2011р. по 01.10.2012р. від суми неповернутої попередньої оплати.

При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви, вказана неустойка нарахована позивачем саме за невиконання відповідачем 2 свого обов'язку з повернення попередньої оплати, а не постачання товару.

Проте, відповідно до п.4.3 договору №11/09-10 від 15.09.2010р. у разі допущення прострочки поставки понад строків, визначених у договорі та в специфікаціях, відповідач 2 за кожен день прострочення постачання сплачує позивачу від суми непоставки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який допущена прострочка.

Тобто, сторонами було узгоджено можливість застосування санкцій у вигляді стягнення неустойки саме за порушення зобов'язання з постачання товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не передбачено певного розміру пені за прострочку виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умовами договору №11/09-10 від 15.09.2010р. не передбачено можливості застосування неустойки за порушення своїх зобов'язань з повернення попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача неустойки в сумі 54405,98 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Як вказувалось вище, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зроблених за електронними запитами від 24.10.2012р. №№14959579, 14955791 станом на 23.10.2012р. в Єдиному реєстрі відсутні записи про реєстрацію Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду»-Відокремленого підрозділу «Шахта Постніківська-2» або юридичної особи за ідентифікаційним кодом 36381006.

Згідно п.4.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано до відповідача, який не має статусу юридичної особи.

За таких обставин, провадження по справі в частині вимог до відповідача 1 підлягає припиненню згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 2 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85, п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №5006/14/196/2012 в частині вимог Колективного підприємства «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду»-Відокремленого підрозділу «Шахта Постніківська-2», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 156289 грн. 58 коп., у тому числі безпідставно набуті грошові кошти в сумі 101883 грн. 60 коп. та неустойка в сумі 54405 грн. 98 коп.

Позовні вимоги Колективного підприємства «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в сумі 156289 грн. 58 коп., у тому числі безпідставно набуті грошові кошти в сумі 101883 грн. 60 коп. та неустойка в сумі 54405 грн. 98 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Шахтарськ на користь Колективного підприємства «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк грошові кошти в сумі 101883 грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 2037 грн. 70 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Колективного підприємства «Спеціалізоване торгівельне агентство», м.Донецьк до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Шахтарськ відмовити.

В судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01.02.2013р.

Суддя Левшина Г.В.