Постанова

від 31.01.2013 по справі 30/5014/2546/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2013 р. справа №30/5014/2546/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2012 року у справі№ 30/5014/2546/2012 (суддя Голенко І.П.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан-Алчевськ", м. Алчевськ Луганської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ простягнення 14184 грн. 07 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерідіан-Алчевськ", м. Алчевськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ про стягнення 14184 грн. 07 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.12 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан-Алчевськ", м. Алчевськ Луганської області заборгованість у розмірі 8675 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 775 грн. 28 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 1510 грн. 50 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 20.11.12 р. скасувати та прийняти нове рішення.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 20.12.12р. та 21.12.12р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 17.12.12р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 17.12.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 30/5014/2546/2012.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерідіан - Алчевськ" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 32 від 03.09.07 р., за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати своїми засобами роботи з будівництва Депо ремонту пересувних міксерів та відділення ремонту рухомих частин спецрухомого складу, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити прийняті роботи.

У відповідності до п.п. 2.1 п. 2 договору, вартість договору визначається конкретно для кожного виду робіт за надходженням проектно-кошторисної документації та оформленням у вигляді додаткової угоди.

Згідно п.п. 3.1 п. 3 договору, оплата здійснюється генпідрядником щомісяця згідно з актом виконаних робіт (форми КБ-2в і КБ-3), підписаним сторонами протягом 10 банківських днів.

Підпунктом 3.2 п. 3 договору передбачено, що розрахунок здійснюється генпідрядником після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 4 договору, строки виконання робіт: початок - протягом 5 днів з дня підписання договору, закінчення - 31.12.07 р. Строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін. У будь-якому разі зміна строків робіт оформлюється сторонами у вигляді протоколу про зміну строків виконання робіт з зазначенням причин та заходів відповідальності кожної з сторін.

У відповідності до підпункту 10.4 п. 10 договору, строк його дії - до 31.12.07 р.

Позивач на виконання умов договору виконав підрядні роботи на загальну суму у розмірі 75516 грн. 25 коп., а саме: у вересні 2007 році - на суму 42830 грн. 60 коп., у жовтні 2007 році - на суму 24353 грн. 65 коп., у грудні 2007 році - на суму 8332 грн. 00 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт № 74/1, № 74/2 за вересень 2007 року, № 21, № 22 за жовтень 2007 року, № 101/4, 1/12 за грудень 2007 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, скріплені печатками підприємств сторін.

На підставі актів приймання виконаних підрядних робіт позивач надав відповідачу рахунки-фактури № СФ-24, № СФ-26 від 28.09.07 р., № СФ-24, № СФ-25 від 31.10.07 р., № СФ-16, № СФ-15 від 31.12.07 р.

Відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково, а саме: 19.10.07 р. за платіжним дорученням № 649 здійснена оплата на суму у розмірі 41973 грн. 99 коп. з призначенням платежу "згідно актів № 74/1, 74/2 від 28.09.2007", 07.12.07 р. за платіжним дорученням № 730 здійснена оплата на суму у розмірі 23866 грн. 58 коп. з призначенням платежу "згідно актів б/н від 30.10.2007" та 08.10.09 р. за платіжним доручення № 398 здійснена оплата на суму 1000 грн. з призначенням платежу "згідно договору № 32 від 03.09.2007", всього на загальну суму у розмірі 66840 грн. 57 коп.

Таким чином сума заборгованість відповідача перед позивачем складає 8675 грн. 68 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ суми заборгованості у розмірі 8675 грн. 68 коп. за договором субпідряду № 32 від 03.09.07 р., 3% річних у розмірі 1219 грн. 50 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 4288 грн. 89 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов»язання, що підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт № 74/1, № 74/2 за вересень 2007 року, № 21, № 22 за жовтень 2007 року, № 101/4, 1/12 за грудень 2007 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, що підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, і скріплені печатками підприємств сторін, однак відповідач виконані роботи оплатив лише частково на суму у розмірі 66840 грн. 57 коп., у зв»язку з чим непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 8675 грн. 68 коп.

Відповідач надав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності б/н від 22.10.12 р., якою просив відмовити у частині заявлених позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 8332 грн. 00 коп. за виконані роботи у грудні 2007 року, а також розраховані річні та інфляційні нарахування через сплив строку позовної давності.

Частинами 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається, відповідач за платіжним дорученням № 398 від 08.10.09 р. з призначенням платежу "за виконані будівельно-монтажні роботи на ВАТ АМК згідно договору № 32 від 03.09.07" оплатив позивачу 1000 грн. 00 коп., що є підставою для переривання строку позовної давності, оскільки свідчить у сукупності з іншими доказами по справі про вчинення відповідачем дій з визнання ним боргу перед позивачем саме за договором, а не будь-яким окремим актом приймання-передачі робіт.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за договором субпідряду в повному обсязі, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8675 грн. 68 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 4288 грн. 89 коп. за період з грудня 2007 року по грудень 2011 року та 3% річних у розмірі 1219 грн. 50 коп. за період з 15.11.07 р. по 30.09.12 р. та з 18.01.08 р. по 30.09.12 р. з урахуванням заяви № 19/10/12-2 від 19.10.12 р.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних лише частково та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 1510 грн. 50 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період жовтень 2009 року - грудень 2011 року та 3% річних лише у розмірі 775 грн. 28 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 09.10.09 р. по 30.09.12. р., з відмовою в іншій частині річних та інфляційних через невірний розрахунок.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8675 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 775 грн. 28 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 1510 грн. 50 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги посилання скаржника на п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.08 р. № 01-8/211, яким зазначено, що у випадках, коли передбачалося виконання зобов»язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам), оскільки в даному випадку остання сплата відповідачем виконаних позивачем робіт у розмірі 1000 грн. 00 коп. була здійснена 08.10.09 р. згідно платіжного доручення № 398 з призначенням платежу "за виконані будівельно-монтажні роботи на ВАТ АМК згідно договору № 32 від 03.09.07", тобто, як правомірно дійшов висновку суд першої інстанції, відповідач вчинив дії про визнання останнім заборгованості взагалі за договором субпідряду № 32 від 03.09.07 р., що є підставою для перерви перебігу строку позовної давності у відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, за якими, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Тому ці доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, а посилання на нібито помилковість дій його керівника в частині підписання актів не може бути прийнято в якості належного засобу доказування відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2012 р. у справі № 30/5014/2546/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2012 р. у справі № 30/5014/2546/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 20.11.2012 р. у справі № 30/5014/2546/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.