Постанова

від 27.01.2009 по справі 27/202-08(в38/2887-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/202-08(В38/2887-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2009                                                                                    Справа№  27/202-08(В38/2887-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

секретаря: Ревкової Г.О

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 20.01.2009 року:

позивача: Трупець В.А.- предст., дов.№165 від 05.01.2009 року

відповідача: Снітько Е.В.- юр., дов.№10-01/08 від 06.01.2009 року

третіх осіб: 1. Не явився

                    2. Не явився                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року у справі №27/202-08(В38/2887-08)

                за позовом: Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпропетровськ)

               до: закритого акціонерного товариства „Дніпровський завод мінеральних добрив” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

                треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.          Дніпродзержинська міська рада (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

2.          Релігійна громада Святителя і Чудотворця Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

               про: заборону здійснення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008 року (підписано 02.12.2008р.) по справі №27/202-08(В38/2887-08) (суддя Татарчук В.О.) з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог було відмовлено у позові Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпропетровськ) до закритого акціонерного товариства „Дніпровський завод мінеральних добрив” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) за участю третіх осіб: Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) і Релігійної громади Святителя і Чудотворця Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про заборону здійснення перевезень вантажів та будь-якого залізничного сполучення по залізничних коліях, розташованих біля Свято–Миколаївської церкви, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 494 на відстані від храму до осі крайньої залізничної колії не ближче ніж 50 метрів згідно Положення та вимог розділу 5 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів…», а також припинення будь-якого залізничного сполучення по залізничних коліях, розташованих біля Свято–Миколаївської церкви, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 494 на відстані від храму до осі крайньої залізничної колії до 50 метрів.

Не погоджуючись з рішенням суду, Дніпропетровська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпропетровськ) –позивач –подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року по справі №27/202-08(В38/2887-08) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що на відстані менш ніж 50 м від храму розташовані залізничні колії, які використовуються відповідачем і по яких цілодобово здійснюються перевезення вантажів. У зв'язку з цим у фундаменті та на стінах храму виникли пошкодження, які можуть привести до повної руйнування храму. Позивач посилається на п.5.13 –5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я №173 від 19.06.1996 року, які встановлюють, що розмір санітарно-захисної зони залізниці за умови розташування останньої у виїмці повинен бути не менш ніж 50 метрів з обов'язковим здійсненням спеціальних шумозахисних заходів. Вказані вимоги є безумовними. Крім того, скаржник посилається на відсутність доказів введення в експлуатацію залізничних колій, які побудовані з порушенням зазначених норм законодавства. Позивач також вважає неправильним висновок суду про те, що храм не відноситься до поняття „житлова забудова”, а також необґрунтованим посилання суду на висновки Національного гірничого університету, який є сфальсифікованим, оскільки з початку 2008 року до цього часу ніхто з фахівців університету до храму не заходив і будь-які вимірювання не проводив. Позивач також посилається на порушення вимог природоохоронного законодавства з боку відповідача, на що також не було звернуто увагу судом, а також на відсутність у відповідача дозволу на можливість експлуатації спірної ділянки залізничної колії.

20.01.2009 року від позивача надійшли додаткові обґрунтування до позову та апеляційної скарги, у яких позивач зазначив, що залізничні колії не введені в експлуатацію згідно Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №507 від 21.10.1999 року та Правил приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту та метрополітенів, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР ГУКБ/4007 від 11.09.1981 року, тобто є самочинним будівництвом.

Відповідач –закрите акціонерне товариство „Дніпровський завод мінеральних добрив” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що залізничні колії експлуатуються ще з тих часів, коли приміщення не було храмом, а використовувалося під склад, тому розташування залізничних колій було доцільно. Скаржник неправильно визначає зміст Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, оскільки п.5.4 цього наказу передбачає наявність об'єктів, які є джерелом забруднення навколишнього середовища, а не джерелом ймовірного пошкодження храму. Виникнення тріщин у фундаменті могло бути викликано іншими факторами, а позивач не надав жодного доказу, що розміщення залізничних колій призводить до руйнації храму. Не можуть бути підставою для задоволення позову і інші доводи апеляційної скарги.

Третя особа-1 –Дніпродзержинська міська рада (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи-1 у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №62219934). Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи-1 не перешкоджає перегляду справи, оскільки права цієї особи жодним чином не порушені, справа переглядалася без участі третьої особи-1 за наявними у справі матеріалами. Крім того, апеляційний суд враховує заяву третьої особи від 16.10.2008 року, у якій зазначається, що спір виник між юридичними особами і права та інтереси територіальної громади не порушені. У цій заяві третя особа-1 просила здійснювати розгляд справи без участі представника Дніпродзержинської міської ради.

Третя особа-2 –Релігійна громада Святителя і Чудотворця Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –подала пояснення до позову та апеляційної скарги, у яких підтримала доводи позивача та зазначила, що дії відповідача перешкоджають проведенню богослужінь у храмі, унеможливлюють використання храму за призначенням. До пояснень додані фотоматеріали храму та залізничних колій.    

У судовому засіданні була оголошена перерва до 12.00 27 січня 2009 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 16.10.2007 року за Дніпропетровською єпархією Української православної церкви Київського патріархату було зареєстроване право власності на Свято-Миколаївський храм, розташований у м. Дніпродзержинську по вул. Широкій, буд. 494, про що зроблений відповідний запис. Підставою виникнення права власності є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2007 року.

Поряд з культовою будівлею розташовані залізничні колії, що належать закритому акціонерному товариству „Дніпровський завод мінеральних добрив”, які були передані останньому у порядку приватизації на підставі наказу №1144 від 01.07.2002 року Фонду державного майна України щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Дніпровський завод мінеральних добрив»та згідно з актом прийому-передачі внеску державного майна до статутного фонду ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»від 05.07.2002 року, а також затвердженого Фондом державного майна України переліку нерухомого майна.

Залізничні колії розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.12.2004 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і ЗАТ „Дніпровський завод мінеральних добрив” (орендар).

Вважаючи, що здійснення відповідачем перевезень по залізничних коліях заподіюють збитки храму і останній поступово руйнується, позивач звернувся з позовом предметом якого є вимога про заборону здійснення перевезень вантажів та будь-якого залізничного сполучення по залізничних коліях, розташованих біля Свято–Миколаївської церкви, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 494 на відстані від храму до осі крайньої залізничної колії не ближче ніж 50 метрів згідно Положення та вимог розділу 5 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів…», а також вимога про припинення будь-якого залізничного сполучення по залізничних коліях, розташованих біля Свято–Миколаївської церкви, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 494 на відстані від храму до осі крайньої залізничної колії до 50 метрів.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, а згідно з ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати  можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Отже, для вирішення даного спору по суті необхідно встановити наявність порушеного права позивача (можливість такого порушення), а також норми чинного законодавства, які порушуються відповідачем при експлуатації залізничних колій.

Як вбачається із позовної заяви, доповнення до позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень до апеляційної скарги, позивач вважає, що відповідачем при експлуатації залізничних колій були порушені Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я №173 від 19.06.1996 року (надалі –Правила). Крім того, позивач зазначав, що відповідачем систематично порушується природоохоронне законодавство і Закон України „Про відходи”.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року №173 „Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів” ці правила затверджені відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Згідно п.1.1 Правил ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами - громадянами інших держав.

Відповідно до п.5.20 Правил житлову забудову необхідно відокремлювати від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі крайньої залізничної колії за умови забезпечення нормативних рівнів шуму в прилеглих об'єктах та на території забудови. При розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів розміри санітарно-захисної зони встановлюються з урахуванням забезпечення на території житлової забудови нормативних рівнів шуму, але не менше 50 м. При цьому не менше 50 % площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено. Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов'язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25 - 30 м або інших шумозахисних заходів. 

Отже зазначений пункт Правил встановлює відстань розміщення житлової забудови від залізничних ліній. Свято-Миколаївський храм, який належить позивачу на праві власності, не є житловою забудовою, а є культовою спорудою, тобто будівлею, спеціально призначеною для задоволення релігійних потреб громадян. За таких обставин п.5.20 не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, залізничні колії були побудовані до вступу в дію як Правил, так і Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", на підставі якого прийняті вказані Правила. Як Правила, так і Закон не мають зворотної сили, оскільки в самих нормативних документах про це не зазначено. За таких обставин відповідач не міг порушити норму права, яка не існувала на момент будування залізничних колій, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, залізничні колії є власністю відповідача, а власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом першої інстанції також зроблений обґрунтований висновок, що позивач у порушення ст.33 ГПК України не довів, що саме експлуатація залізничних колій відповідачем призводить до руйнування храму.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем екологічного законодавства України та експлуатацію залізних колій без введення їх в експлуатацію, то ці дії не порушують права позивача, а останній не є особою, якій надані державою відповідні функції у сфері захисту охорони навколишнього природного середовища. Крім того, відсутній причинний зв'язок між можливим порушенням відповідачем природоохоронного законодавства і порушеними правами позивача.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального і процесуального права і повинно бути залишено без зміни.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи  із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008 року по справі №27/202-08(В38/2887-08) залишити без зміни.

Головуючий                                                                                               О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                           Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                       Р.М. Бахмат