Постанова

від 30.01.2009 по справі 43/101пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/101пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.01.2009 р.                                                                                                 справа №43/101пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кулебякіна  О.С.

суддів Волкова Р.В. , Запорощенка  М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:Нестеренко О.А. на підставі ухвали від 17.04.2008 р. по справі № 42/148б - ВАТ "Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412", м.Сніжне,

від відповідача:

від третіх осіб:Трекке А.С. та Ворожеєва О.С. представники за довір. № б/н від 02.08.2008 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Реал", м.СніжнеКП „Бюро технічної інвентаризації”, м. Сніжне - не з"явивсяДПІ, м. Сніжне - не з"явивсяТретейський суд при асоціації „Женщина и бизнес”, м.Донецьк -  не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Реал", м.Сніжне

на рішення господарського суду

Донецької області

від03.12.2008 року

по справі№43/101пд (Зубченко І.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Сніжнянське автотранспортне підприємство №11412", м.Сніжне

до

за участю третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Реал", м.Сніжне1) Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Сніжне2) Державної податкової інспекції, м. Сніжне3) Третейського суду при асоціації „Женщина и бизнес”, м.Донецьк

провизнання недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2005 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2008 р. позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2005 р. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Реал», м. Сніжне  подана апеляційна скарга, в якій заявник просить апеляційну інстанцію скасувати рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.

Відкрите акціонерне товариство «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412», м. Сніжне  вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду  законним.

Комунальне підприємство "Сніжнянське бюро технічної інвентаризації", Державна підкова інспекція, м. Сніжне та Постійно діючий Третейський суд при асоціації «Женщина и бизнес»належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Однак, їх представники до судового засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення справи розглядом не заявляли. Неявка зазначених осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412», м. Сніжне звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Реал»про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 01.07.2005 р. та скасування реєстрації права власності на автомобільний газонаповнювальний компресорний пункт і блискавкозахист за адресою: м. Сніжне, вул. Шаумяна, 43.

Свої вимоги в частині, що стосується недійсності договору, позивач обґрунтовує невідповідністю угоди вимогам законодавства. Зокрема, він посилається на те, що на час укладання спірної угоди всі активи Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412»знаходились в податковій заставі і, згідно до п. п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не могли відчужуватись без згоди податкового органу. Вимога про скасування державної реєстрації права власності на відчужене за спірним договором  майно мотивована тим, що у Комунального підприємства "Сніжнянське бюро технічної інвентаризації" не було підстав для реєстрації права власності на об'єкти нерухомості за рішенням третейського суду, оскільки компетентний суд не видавав виконавчого документу. В цьому позивач вбачає порушення вимог частини 3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди».

Задовольняючи позовні вимоги в частині недійсності договору, суд першої інстанції виходив із того, що оспорений договір не відповідає вимогам законодавства. В частині вимог про скасування реєстрації права власності, суд дійшов до висновку про те, що ці вимоги не можуть розглядатись в господарському суді, тому припинив провадження на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційна інстанція вважає, що судове рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 ст. 203, частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, зміст якого суперечить законодавству. Згідно до змістом частини 1 ст. 178 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою законності відчуження будь-якого об'єкту цивільних прав є його оборотоздатність. Наведена норма, зокрема встановлює, що вільно відчужуватись можуть лише ті об'єкти цивільних прав (в т.ч. і нерухомість), які не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Між тим, всі активи Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412», включаючи майно за спірним договором, знаходились у податковій заставі, тобто були обмежені в обороті. Їх відчуження було можливо після одержання відповідної згоди податкового органу. Однак,  такої згоди податковий орган не давав.

Таким чином, зміст спірного правочину прямо суперечить положенням частини 1 ст. 178 Цивільного кодексу України, оскільки предметом купівлі-продажу є майно, цивільний оборот якого обмежено в силу приписів податкового законодавства, зокрема, п. п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, керуючись положеннями частини 1 ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційна інстанція зазначає таке.

Предметом договору купівлі-продажу є об'єкт нерухомості - будівля заправної станції (пункт 1.2 договору). У відповідності до частини 1 ст. 657 Цивільного кодексу України такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Втім, спірна угода укладена в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. В силу приписів частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України вона є нікчемною незалежно від доводів, викладених у позовній заяві.

Посилання відповідача на рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Женщина и бизнес»від 22.07.2005 р. у справі № 2 –ПП/05, який наче б то встановив дійсність спірної угоди, не може бути взято до уваги з таких причин.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надав рішення третейського суду, яким обґрунтовуються заперечення проти позовних вимог. Договір купівлі-продажу від 01.08.2005 р. не містить застереження щодо можливості вирішення спорів, які випливають із цього договору, третейським судом. Більш того, у пункті 6.2. договору прямо зазначено, що у випадку неможливості вирішення спірного питання шляхом переговорів, спір передається на розгляд до відповідного судового органу. На думку апеляційної інстанції, в договорі йдеться про господарський суд (враховуючи суб'єктивний склад сторін), оскільки третейські суди не входять до судової системи України і не відносяться до судових органів.

Апеляційна інстанція враховує і те, що ухвалою від 16.09.2008 р., суд першої інстанції зобов'язав  Постійно діючий Третейський суд при асоціації «Женщина и бизнес»направити в судове засідання свого представника і надати справу № 2-ПП/105 для огляду. Проте, ця ухвала виконана не була.

Апеляційна інстанція вважає, що положення частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, поширюються лише на ті угоди, які можуть бути посвідчені нотаріально. Між тим, спірна угода за будь-яких обставин не могла бути посвідчена нотаріально через наявність зареєстрованих в установленому порядку обмежень на відчуження майна Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412». Враховуючи наявність таких обмежень, нотаріус повинен був відмовити у вчинені нотаріальних дій, у відповідності до пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, згадане рішення третейського суду, навіть і за умовою його існування, не має значення для правової оцінки спірного договору. Матеріали справи дають підстави вважати, що ініціювання третейського розгляду питання про дійсність спірного договору мало на меті уникнути нотаріального посвідчення правочину, вчиненого відносно майна, яке було обмежене в обороті.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску строку повної давності, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Дійсно, про порушення своїх прав позивач міг дізнатись під час укладання спірної угоди, тому позов поданий з пропущенням строку позовної давності. Однак, в силу частини 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. В той же час, матеріали справи дають всі підстави вважати, що позивач не мав об'єктивної можливості своєчасно звернутись до господарського суду з даним позовом.

Так, керівник позивача був звільнений з посади у червні 18.06.2007 р., а постановою господарського суду Донецької області  від 17.04.2007 р.  Відкрите акціонерне товариство «Сніжнянське автотранспортне підприємство № 11412»визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура. Згідно до письмових пояснень арбітражного керуючого Попова І.П. будь-яких документів про відчуження спірного майна колишнім керівником підприємства арбітражному керуючому не передавалось (арк. справи 94). Призначений в подальшому арбітражним керуючим Нестеренко О.А. пояснив, що дізнався про укладання спірної угоди під час податкової перевірки підприємства у червні 2008 року і після цього звернувся до суду з даним позовом.

Наведені обставини, свідчать про те, що строк позовної давності був порушений через відсутність у посадових осіб, які здійснювали керівництво діяльністю позивача у процедурі банкрутства, з причин, які від них не залежали, інформації про незаконне  відчуження спірного майна. При цьому не виключається можливість приховування такої інформації колишнім керівництвом підприємства. В той же час, особа призначена ліквідатором підприємства –банкрута, в силу приписів частини 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення його платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зобов'язана вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Таким чином, причини пропуску строку позовної давності  є поважними. Спірна угода порушує права та законні інтереси позивача, оскільки впливає на його фінансове становище і розрахунки з кредиторами у процедурі банкрутства. Вона укладена з грубими порушеннями чинного законодавства. Тому, у даному випадку позов підлягає задоволенню незважаючи на пропуск строку позовної давності.

Апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованістю припинення провадження щодо вимог про скасування реєстрації права власності. Адже, ст. 12 ГПК України не відносить до компетенції господарських судів вирішення питання про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги з наступних підстав.

Посилання заявника на пропуск строку позовної давності не враховуються, з огляду на положення частини 2 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Доводи скарги про одержання позивачем згоди податкового органу на відчуження спірного майна, спростовуються актом податкової перевірки від 11.06.2008 р. та поясненнями податкового органу від 27.11.2008 р. (арк.. справи 79-87, 95-97).

Твердження відповідача про те, що до нього повинні бути застосовані положення ст. 388 Цивільного кодексу України, юридично неспроможні. Адже, положення зазначеної норми не можуть застосовуватись до нікчемного правочину, який в силу частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аргументи скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції інших норм матеріального права безпідставні, з огляду на доведеність матеріалами справи порушень чинного законодавства під час укладання спірного договору.

Порушень процесуального законодавства,  які тягнуть скасування судового рішення, під час апеляційної провадження не виявлено.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 43, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -   

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2008 р. по справі № 43/101пд залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий          О.С.  Кулебякін

Судді:          Р.В.  Волков

          М.Д.  Запорощенко

          Надруковано: 7 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          3. третім особам

          1 у справу

          1 ДАГС