Рішення

від 23.01.2013 по справі 5015/5152/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.13 Справа № 5015/5152/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-торговельна компанія "Сармат", с. Ушковичі

про стягнення 831 677,32 доларів США та 20 502 грн. 52 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Мовчко А.О., представник (довіреність б/н від 13.05.2011 р.), Гончарова У.І., представник (довіреність б/н від 13.05.2011 р.)

від відповідача: не з'явився;

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-торговельна компанія "Сармат", с. Ушковичі про стягнення 831 677,32 доларів США та 20 502 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.12.2012 р. призначив розгляд справи на 24.12.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.01.2013 р., 23.01.2013 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та ТзОВ "Сармат" було укладено кредитний договір, на виконання умов якого йому було надано кошти в сумі 1 150 000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. ТзОВ "Сармат" зобов'язувалася протягом дії кредитного договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ "Сармат" зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, ТзОВ "Сармат" свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становила 787 500,00 доларів США по кредиту, 43 664,31 доларів США по сплаті процентів, 9 085,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11 416,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 227,34 доларів США 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 285,67 доларів США 3% за несвоєчасну сплату процентів. Крім цього, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач відповідає перед позивачем за невиконання ТзОВ "Сармат" зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. У зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ "Сармат" зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка становить 831 677,32 доларів США та 20 502 грн. 52 коп. Просили також вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 07.12.2012 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення ухвал суду долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

4 липня 2007 р. між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк" (банк) та ТзОВ "Сармат" (позичальник) було укладено кредитний договір №34/01/07.

Предметом кредитного договору є надання банком (позивачем) позичальникові (ТзОВ "Сармат") грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на таких умовах:

- сума кредиту - 1 150 000,00 доларів США,

- строк кредитування - до 03.07.2014 р.,

- відсотки за користування кредитом - 12% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав ТзОВ "Сармат" грошові кошти в розмірі 1 150 000,00 доларів США.

3 жовтня 2008 р. позивач та ТзОВ "Сармат" уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою встановили відсотки за користування кредитом - 14% річних.

1 липня 2011 р. позивач та ТзОВ "Сармат" уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою виклали кредитний договір №34/01/07 від 04.07.2008 р. в новій редакції.

3 березня 2012 р. позивач та ТзОВ "Сармат" уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою виклали в новій редакції графік погашення кредиту.

Згідно п. 3.3. кредитного договору сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів у наступному порядку: проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця включно сплачуються щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно; залишок нарахованих процентів сплачується в день повного повернення заборгованості за кредитом

Відповідно до п. 4.3.6. договору позичальник зобов'язаний достроково сплатити боргові зобов'язання у повному обсязі у разі надходження вимоги банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у випадках, передбачених п. 5.3., п. 6.1.12. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, ТзОВ "Сармат" свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №34/01/07 від 04.07.2008 р. не виконало, на дату подання позову заборгованість ТзОВ "Сармат" перед позивачем становила 787 500,00 доларів США по кредиту, 43 664,31 доларів США по сплаті процентів.

3 березня 2012 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) та ТзОВ "ТТК "Сармат" (поручитель) було укладено договір поруки №34/01/07-ДП.

За цим договором поручитель (відповідач) поручається перед банком (позивачем) за виконання позичальником (ТзОВ "Сармат") зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №34/01/07 від 04.07.2008 р. або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Згідно кредитного договору №34/01/07 від 04.07.2008 р. банк надав ТзОВ "Сармат" кредит у сумі 1 150 000,00 доларів США на строк до 02.07.2014 р. включно із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором.

Згідно п. 2.1. договору поруки сторони визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Відповідно до п. 2.5. договору поруки у випадку порушення позичальником зобов'язань (будь-якого із зобов'язань) за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою про виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково.

У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором поручитель зобов'язується виконати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі банку, направленій згідно з п. п. 2.5. цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок банку (п. 2.6. договору поруки).

21.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. №1035/1700-2 від 21.08.2012 р., в якій вимагав сплатити прострочену ТзОВ "Сармат" суму кредиту, відсотки та пеню протягом 3-х банківських днів. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Слід також зазначити, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, станом на дату судового розгляду заборгованість по кредитному договору №34/01/07 від 04.07.2008 р. перед банком ТзОВ "Сармат", чи відповідачем не сплачено. Відповідачем зворотнього належними та допустимими доказами не доведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. кредитного договору №34/01/07 від 04.07.2008 р. у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту, плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період , за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9 085,72 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 11 416,80 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 227,34 доларів США, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 285,67 доларів США.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 787 500,00 доларів США заборгованості по кредиту, 43 664,31 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 9 085,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11 416,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 227,34 доларів США 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 285,67 доларів США 3% за несвоєчасну сплату процентів.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи (в частині позовних вимог) відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-торговельна компанія "Сармат", с. Ушковичі, вул. Кільцева, 25, Перемишлянський район, Львівська область (ідентифікаційний код 36848282) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ, бульвар Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319) 787 500,00 доларів США по кредиту, 43 664,31 доларів США по сплаті процентів, 9 085,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11 416,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 227,34 доларів США 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 285,67 доларів США 3% за несвоєчасну сплату процентів, 64 380 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.