Постанова

від 30.01.2013 по справі 5015/4309/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.13 Справа № 5015/4309/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради

на рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2012р.

у справі № 5015/4309/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ндор», м.Львів

до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 66 540,08 грн. ,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - Гриновець М.О. - директор; Приндота У.Г. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2012р. у справі № 5015/4309/12 (суддя Сухович Ю.О.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «НДор», м.Львів та стягнуто з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів 64 480,55 грн. основного боргу, 452,06 грн. інфляційних нарахувань, 1503,36 грн. - 3% річних та 1609,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем акти з виконання робіт у 2011 році на загальну суму 285800,73 грн. надано 26.12.2011р., в той час як іншими підрядними організаціями, перед якими у районної адміністрації є непогашена кредиторська заборгованість, аналогічні акти щодо надання послуг з поточного ремонту житлового фонду у 2011 році були подані в районну адміністрацію у жовтні-грудні 2011 року. Тому, на думку скаржника, насамперед районною адміністрацією здійснюється оплата своєчасно поданих попередніх актів виконаних робіт в залежності від дати їх подання. Окрім того, скаржник зазначає, що з незалежних від районної адміністрації обставин виникли труднощі з проплатою управлінням Державної казначейської служби у Залізничному районі м.Львова поданих установами та організаціями платіжних доручень, що призвело до затримки проведення таких платежів.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

11.05.2011р. між Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НДор" (учасник) було укладено договір №65 про закупівлю послуг (надалі -договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2011 році надати замовникові послуги, а замовник -прийняти і оплатити за надані послуги, а саме: послуги з поточного ремонту вулично-шляхової мережі Залізничного району м.Львова; поточний ремонт доріг та тротуарів (прибудинкових, внутріквартальних) -вул.Городоцька, 293-299 (ДБН Д.1.1-1-2000).

Позивач згідно умов договору №65 виконав роботи по поточному ремонту доріг та тротуарів прибудинкових, внутріквартальних по вул.Городоцька, 293-299, про що сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 99 180,55 грн. та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 26.12.2011р. на суму 99 180,55 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, здійснив часткову оплату за виконані роботи, сума основного боргу становить 64 580,55 грн.

04.05.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№14, на яку останній надав відповідь про те, що Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради були зареєстровані зобов'язання в управлінні Державного казначейства у Залізничному районі м.Львова та подані заявки для проведення фінансування коштів з міського бюджету. Крім того, відповідач посилався на п.4.6. договору та зазначив, що оплата заборгованості може бути здійснена тільки після надходження фінансування зм міського бюджету м.Львова.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 09.08.2012р. вих.№ 25 на яку Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради надала відповідь №32 вих-4797 від 13.08.2012р. з аналогічним змістом.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 452,06 грн. інфляційних втрат та 1 507,47 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 66 540,08 грн., з яких 64 580,55 грн. основного боргу, 452,06 грн. інфляційних нарахувань, 1 507,47 грн. три проценти річних.

Крім суми сплаченого судового збору, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір № 65 від 11.05.2011р. поєднує у собі ознаки договору про надання послуг та договору підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №65 від 11.05.2011р. на загальну суму 99 180,55 грн., підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами 26.12.2011р. та скріплені їх печатками. Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг.

За умовами п.6.1.1. договору замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виконані роботи (по поточному ремонту доріг та тротуарів (прибудинкових, внутріквартальних по вул.Городоцька, 293-299) здійснив частково, відтак сума основного боргу за виконані складає 64 580,55 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 452,06 грн. інфляційних нарахувань є обгрунтованими.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, при обчисленні 3% річних позивач не врахував, що у 2012р. є 366 днів, а не 365, що призвело до збільшення суми 3% річних.

Судом здійснено перерахунок, згідно якого 3% річних за період з 27.12.2011р. по 05.10.2012р. становлять 1 503,36 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. витрат за правову допомогу суд першої інстанції підставно зазначив наступне:

На підтвердження надання правової допомоги, до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 10.10.2012р. укладений між адвокатом Приндотою Уляною Генадіївною та ТзОВ "НДор", акт виконаних робіт від 07.11.2012р. підписаний сторонами договору про надання правової допомоги.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами .

Однак, представником позивача жодних фінансових документів, які б підтверджували сплату позивачем витрат за надання послуг адвоката у справі №5015/4309/12, не представлено.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів оплати послуг адвоката, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги в сумі 2 000,00 грн. підставно не задоволена.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 64 580,55 грн., інфляційних втрат в сумі 1 503,36 грн. трьох процентів річних в сумі 452,06 грн. обґрунтовані поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягать до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2012р. у справі № 5015/4309/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 31» січня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.