Постанова

від 01.02.2013 по справі 5006/14/173/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2013 р. справа №5006/14/173/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПринцевської Н.М Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: розглянувши апеляційну скаргу не з'явився Сульженко А.В., довіреність від 06.04.12р. Никифоров О.В., довіреність № 29 від 08.01.13р. 1) відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка Донецької області 2) Carbon Products International (Management) Limited, Douglas, Isle of Man на рішення господарського судуДонецької області від 21.11.2012р. (повний текст 23.11.2012р.) у справі№ 5006/14/173/2012 (головуючий суддя: Левшина Г.В., судді: Сковородіна О.М., Колесник Р.М.) за позовомвідкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук до 1) відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка Донецької області; 2) Carbon Products International (Management) Limited, Douglas, Isle of Man простягнення 1511704,11 грн.

В судовому засіданні 22.01.13р.

оголошена перерва до 29.01.13р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі № 5006/14/173/2012 позовні вимоги задоволені частково.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідачі звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі №5006/14/173/2012 змінити.

Відповідач-1, ВАТ «Смолопереробний завод», в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд прийняв рішення.

Відповідач-2, Carbon Products International (Management) Limited, в апеляційній скарзі також вказав, що рішення ним оскаржується в частині мотивів, з яких виходив суд при його винесенні. Вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 відповідач-1 вказав, що вважає апеляційну скаргу Carbon Products International (Management) Limited такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 відповідач-2 вказав, що вважає апеляційну скаргу ВАТ «Смолопереробний завод» такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги, заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники скаржників у судовому засіданні пояснили, що рішення господарського суду вважають таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду змінити в частині мотивів, з яких його прийнято.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

На підставі рішення про випуск облігацій, оформленого протоколом №1 від 03.06.2004р., Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю" було випущено облігації загальною номінальною вартістю 15000000,00 грн. Дані про випуск облігацій містить газета „Дивиденды" №21(96) від 17.07.2004р.

Позивачем також було випущено облігації серії В загальною номінальною вартістю 20000000,00 грн. на підставі рішення про випуск облігацій (протокол №2 від 09.12.2004р.) Дані про випуск облігацій містить газета „Дивиденды" №1(110) від 15.01.2005р.

Номінальна вартість однієї облігації серії А та В складає 100000,00 грн.

Відповідач-1 (ВАТ "Смолопереробний завод") придбав 29 облігацій серії А номери 000076-000099, 000146-000150, 000072 та 56 облігацій серії В номери 000101-000156.

Відповідач-2 (Carbon Products International (Management) Limited) придбав 46 облігацій серії А номери 000100-000145.

Відповідно до Інформації про випуск облігацій, термін обігу облігацій серії А - з 27.07.2004р. по 27.07.2014р., серії В - з 27.01.2005р. по 27.09.2015р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/77 стягнуто з позивача на користь ВАТ "Смолопереробний завод" 2900000,00 грн., суму загальної номінальної вартості за 29 облігаціями серії А.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/105 стягнуто з позивача на користь ВАТ "Смолопереробний завод" 5600000,00 грн., суму загальної номінальної вартості за 56 облігаціями серії В.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/76 стягнуто з позивача на користь Carbon Products International (Management) Limited 4600000,00 грн., суму загальної номінальної вартості за 46 облігаціями серії В.

Вказані рішення набрали чинності.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.11р., рішення суду по справі № 20/77 фактично виконано.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.11р., рішення суду по справі № 20/105 фактично виконано.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.36, 37 т.1) позивачем 29.04.2011р. було повністю сплачено Carbon Products International (Management) Limited вартість 46 облігацій серії В, а також доход по ним.

Одночасно, згідно з банківськими виписками (а.с.39, 40, 41, 45 т.1) позивачем 26.04.2011р. було повністю сплачено ВАТ "Смолопереробний завод" вартість 29 облігацій серії А, а також доход по ним.

Згідно з банківськими виписками (а.с.39, 40, 41, 43, 44 т.1) позивачем 26.04.2011р. також повністю сплачено ВАТ "Смолопереробний завод" вартість 56 облігацій серії В, а також доход по ним.

Тобто позивачем 26.04.2011р. виплачено ВАТ "Смолопереробний завод" в повному обсязі вартість 29 облігацій серії А та 56 облігацій серії В., а 29.04.2011р. виплачено Carbon Products International (Management) Limited вартість 46 облігацій серії А.

Згідно із ст.ст. 143, 163 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів. Види цінних паперів, умови і порядок їх випуску, реалізації та придбання суб'єктами господарювання встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 163 Господарського кодексу України, ст. 194 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовується, зокрема, такий вид цінних паперів як облігації підприємств.

Облігацією згідно із ст.7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Таким чином, облігація є цінним папером, що визначає відносини позики між власником облігації та емітентом. Тобто, власник облігації у цих відносинах є позикодавцем, а емітент облігації є позичальником.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Внаслідок випуску позивачем облігацій серії А (номери 000076-000099, 000146-000150 включно), серії В (номери 000101-000156 включно), серії А (номери 000100-000145 включно) та придбання їх відповідачами між останніми виникли відповідні зобов'язання.

Частиною 2 ст. 545 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.

Відповідно до п.13.20 Інформації про випуск облігацій серії А та серії В, на протязі всього терміну обігу облігацій, їх власник може висловити емітенту свою зацікавленість у достроковому викупі облігацій емітентом. Власник облігацій подає облігації емітенту для їх дострокового викупу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписом ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Внаслідок сплати позивачем номінальної вартості облігацій серії А та серії В відповідачам, зобов'язання, що виникли між позивачем та відповідачем 1, позивачем та відповідачем 2, припинились, відповідно, 26.04.2011р. та 29.04.2011р.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.

В порушення норм чинного законодавства України відповідачі не повернули боргові документи, а саме сертифікати облігацій, що є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, відповідно до Інформації про випуск облігацій, термін обігу облігацій серії А - з 27.07.2004р. по 27.07.2014р., серії В - з 27.01.2005р. по 27.09.2015р.

Таким чином, враховуючи, що за змістом ст. 139 Господарського кодексу України цінні папери є особливим видом майна суб'єктів господарювання, за висновками суду, у позивача існує право вимагати повернення належного йому майна шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія вважає правильним висновок місцевого суду про порушення права позивача, як емітента цінних паперів, на розпорядження ними, через невиконання відповідачами своїх зобов'язань щодо повернення спірних сертифікатів облігацій, оскільки матеріали справи не містять належних доказів виконання відповідачами їх зобов'язань згідно приписів ст.ст. 33, 34, 36, 38 ГПК України.

Посилання відповідача 1 на невідповідність спірних облігацій умовам їх випуску та, як наслідок, неіснування останніх як об'єктів цивільних прав, судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно ст.1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" розміщенням цінних паперів є відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Випуском цінних паперів є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Одночасно, обігом цінних паперів є вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами. Тобто, за висновками суду, безпідставними є посилання відповідача 1 на відсутність у позивача права на відчуження спірних облігацій у зв'язку з неіснуванням їх як об'єктів цивільного права, враховуючи, що обов'язковість їх забезпеченості стосується виключно розміщення цінних паперів, проте, не їх обігу. Крім цього, відсутність забезпеченості облігацій не тягне за собою припинення їх обігу.

При цьому, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги ті обставини, що під час розміщення оспорюваних облігацій останні були випущені у документарній формі (згідно Інформації про випуск облігацій ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю". Згідно пояснень сторін, наданих в судових засіданнях, в подальшому вказані облігації були знерухомлені відповідачами.

Таким чином, за висновками суду, правомірною є вимога позивача саме щодо зобов'язання відповідачів передати сертифікати спірних облігацій (тобто, у тому вигляді, в якому спірне майно було отримане відповідачами).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає що позовні вимоги задоволені місцевим судом правильно.

Позов в частині вимог про стягнення з відповідачів збитків у загальній сумі 1511704,11 грн. залишений місцевим судом без задоволення, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача шкоди;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачам потрібно довести відсутність їх вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність причинно-наслідкового зв'язку між його збитками в сумі 1511704,11 грн. та бездіяльністю відповідачів.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судом за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 21.11.12р. у справі № 5006/14/173/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого суду.

Також місцевим господарським судом вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі № 5006/14/173/2012 - відмовити.

У задоволенні апеляційної скарги Carbon Products International (Management) Limited, Douglas, Isle of Man на рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі № 5006/14/173/2012 - відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21 листопада 2012р. у справі № 5006/14/173/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 6 примірників:

1- позивачу;

1 - відповідачу-1;

1 - відповідачу-2;

1 - до справи;

1 - АГС,

1 - ГС