Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-13/15587-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 5011-13/15587-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Внукова О.В.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому матеріали апеляційної скарги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі.Юнік»

до Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»

про стягнення 47 045 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі.Юнік» (далі - позивач) звернулося з позовом до Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» (далі - відповідач) про стягнення 47 045 грн. заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договором про надання послуг № 02005 від 01.06.2010 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі.Юнік» основний борг у розмірі - 42 678 грн., пеню у розмірі - 872,88 грн., інфляційні втрати у розмірі - 1 951 грн., три відсотка річних у розмірі 1 543 грн. та 1 609,50 грн. витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року апеляційну скаргу Спільного українсько - німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» прийнято до провадження та призначено на 29.01.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тривалим відрядженням представника до іншого міста.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, порадившись на місці, ухвалила залишити без задоволення клопотання представника відповідача, зважаючи на те, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, лише певним представником, водночас судове засідання по даній справі призначене на 29.01.2013 року, тоді як розгляд справи у Волинському окружному адміністративному суді відбудеться 31.01.2013 року.

Крім того, відповідачем не додано до клопотання доказів про відрядження представника для участі у судовому засіданні Волинського окружного адміністративного суду.

Враховуючи, що явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Спільним українсько - німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі.Юнік» (виконавець) виникли на підставі укладеного 01 червня 2010 року договору про надання послуг №02005 (далі - договір, а.с. 8-14).

Предметом даного договору є те, що виконавець, зобов'язаний надати відповідачу, як замовнику комплекс послуг по забезпеченню функціонування автозаправного комплексу замовника (далі - АЗК) за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна 9 (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами за актом прийому-передачі наданих послуг. Виконавець до п'ятого числа місяця, наступного за звітним складає в двох екземплярах Акт приймання-передачі, підписує та скріплює печаткою та передає його на підпис замовнику (нарочно або рекомендованим листом).

Згідно п.4.2. договору замовник протягом п'яти робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі наданих послуг підписує Акт, скріплює його печаткою та повертає один примірник виконавцю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, починаючи з червня 2010 року виконавець надавав замовнику послуги, що підтверджується Актами приймання-передачі: акт № 02005-06/10 від 30.06.2010 року на суму 61 671 грн., акт № 02005-07/10 від 31.07.2010 року на суму 58 952 грн., акт № 02005-08/10 від 31.08.2010 року на суму 56 483 грн., акт № 02005-09/10 від 30.09.2010 року на суму 50 880 грн., акт №02005-10/10 від 30.10.2010 року на суму 44 109 грн., акт № 02005-11/10 від 30.11.2010 року на суму 28 786 грн., акт № 02005-12/10 від 31.12.2010 року на суму 48 628 грн., акт №02005-01/11 від 31.01.2011 року на суму 33 622 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Всього позивачем за вказаними актами були надані послуги відповідачу на загальну суму - 383 133,40 грн.

Відповідно до п. 2.2.3. договору замовник зобов'язаний здійснити оплату наданих виконавцем послуг у розмірі і порядку, вказаних у ст.5 договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що порядок встановлення загальної вартості наданих послуг передбачений у Додатку до Договору.

Так, замовник сплачує виконавцю вартість наданих послуг не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання замовником Акту прийому-передачі відповідно даного Договору (п.5.2. договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач на виконання умов договору, здійснив часткову оплату та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі - 366 472,31 грн.

За розрахунком позивача, загальна сума недоплати за підписаними актами приймання-передачі за липень 2010 року по січень 2011 року складає - 16 659 грн.

У лютому 2011 року за згодою сторін, у зв'язку зі зменшенням обсягів реалізації, було підписано додаткову угоду №2/2 до договору, відповідно якої сторони вирішили розірвати договір з 28 лютого 2011 року.

Сторонами було підписано 28.02.2011 року Акт приймання-передачі майна до договору, відповідно до якого позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв майно, що знаходилось на АЗС за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 9.

Позивачем було надано відповідачу послуги за лютий місяць 2011 року та оформлено відповідний Акт надання послуг за лютий місяць 2011 року на суму - 26 018,96 грн., який було надано до канцелярії відповідача зі супроводжувальним листом та даними реалізації.

Відповідач, порушуючи п.п. 4.2, 4.4. договору, вказаний акт не підписав та зауважень щодо нього не надав.

05 травня 2011 року позивач вдруге направив на адресу відповідача Акт приймання-передачі виконаних робіт за лютий 2011 року. Факт направлення акту підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

08 липня 2011 року позивач втретє надіслав відповідачу Акт, з проханням його підписати та погасити заборгованість за надані послуги. Факт направлення акту підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Вказана кореспонденція повернулася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача рахунку на сплату вартості отриманих послуг колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наведене вище.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що передбачені договором послуги надавались позивачем та лише частково оплачені відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 42 678 грн.

Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу також пеню за період з 01.11.2010 року по 18.01.2011 року у розмірі 873 грн., індекс інфляції з серпня 2010 року по вересень 2012 року у розмірі 1 951 грн. та 3 % річних у розмірі з 18.07.2011 року по 01.11.2012 року у розмірі 1 543 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати наданих послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За змістом п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 872,88 грн.

Водночас місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у заявленому позивачем розмірі, а саме індекс інфляції з серпня 2010 року по вересень 2012 року у розмірі 1 951 грн. та 3 % річних у розмірі з 18.07.2011 року по 01.11.2012 року у розмірі 1 543 грн.

Твердження відповідача стосовно того, що відповідно до Актів інвентаризації та п. 2.1.14 та розділу 7 договору позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу вартість втрат нафтопродуктів, що складає 63 253,25 грн., колегією суддів не приймається до уваги з огляду на те, що останнім не надано доказів, які б підтверджували викладені обставини та обґрунтованого розрахунку суми.

Посилання апелянта як на підставу скасування рішення суду першої інстанції на порушення норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи без участі представника відповідача у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати розрахунок розміру нестачі нафтопродуктів та обґрунтувати свої заперечення не приймаються судом до уваги оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка від 11.12.2012 року, отже відповідачеві було надано можливість подання в порядку ст. 22 ГПК України письмових пояснень та доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-13/15587-2012 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 5011-13/15587-2012 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.