Рішення

від 29.01.2013 по справі 13/34/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2013 р. Справа № 13/34/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ТОВ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.09 р. (код ЄДРПОУ 35523806, юридична адреса: 04075, м. Київ, вул. М.Юнкерова, 47, кім. 304 - А)

до : приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011, вул. Куйбишева, 74-А, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600)

про стягнення 43691,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Мельниченко Н. О. - за довіреністю

від відповідача : Романова Т. Г. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ТОВ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.2009 року, 29.12.2012 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" про стягнення 43 691,18 грн..

Ухвалою суду від 29.12.2012 року порушено провадження у справі № 13/34/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2013 року.

15.01.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву наступного змісту.

Між позивачем та відповідачем був укладений і виконується договір поставки №3-14/09 від 14.09.2011 року (з додатками), яким регламентуються всі господарсько-правові відносини сторін. Умовами договору не передбачене право позивача розірвати (припинити, відмовитись) укладений договір в односторонньому порядку. Інших правових підстав, інших юридично значимих правочинів, які є чинним на день звернення позивача з позовом до господарського суду немає.

За обопільною згодою сторін (п. 1.3, 3.1 договору) поставка цукру може здійснюватись як на умовах попередньої оплати, так і на умовах післяплати по факту поставки. При цьому в разі 100% попередньої оплати сторони не підписують Специфікації, а строк поставки в такому випадку погоджується сторонами окремо, відвантаження здійснюється в транспорт позивача на умовах FСА зі складу відповідача.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу цукор, що підтверджується двосторонніми видатковими документами, а позивач без зауважень прийняв поставлений цукор. Поставка цукру та розрахунки за поставлений на умовах післяплати цукор проведені сторонами в повному обсязі.

Зі змісту платіжного доручення позивача від 27.04.2012 року № 1593 вбачається, що позивач за відсутності підписаної сторонами специфікації до договору (п. 3.2, 1.3. договору) сплатив на користь відповідача 40 000 грн. з призначенням платежу: "сплата за цукор, згідно договору № З-14/09 від 14.09.2011 року".

Наведені кошти в сумі 40 000 грн. отримані відповідачем та вважаються попередньою оплатою у відповідності до умов договору, за яким відповідач зобов'язаний відвантажити цукор в транспорт позивача на умовах FСА зі складу відповідача.

З моменту перерахування зазначених коштів (попередня оплата) позивач не звертався до відповідача з вимогою про відвантаження цукру на транспорт позивача, не явився для отримання цукру у відповідності до умов укладеного договору на склад відповідача.

Відтак позивач не виконав умов укладеного і чинного договору через обставини, які невідомі відповідачу і перебувають поза межами вольового впливу відповідача.

Позивач ухиляється від виконання договірних обов'язків та в односторонньому порядку відмовляється від укладеного договору всупереч приписам чинного законодавства України та змісту укладеного сторонами договору.

Також у відзиві зазначається, що відповідач на виконання укладеного договору відвантажить цукор позивачу на умовах FСА зі власного складу на першу вимогу позивача, складену в належній формі.

При цьому, відповідач заперечує можливість односторонньої відмови позивача від прийняття цукру, оплаченого позивачем у відповідності до п. 1.3., 3.5., 3.6. договору.

За таких обставин відповідач вважає заявлений позов безпідставним і просить залишити його без задоволення.

В зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою суду від 15.01.2013 року відкладено розгляд справи на 29.01.2013 року.

29.01.2013 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заявку, в яких зазначається наступне.

Твердження відповідача, що грошові кошти у розмірі 40 000,00грн. є сумою передоплати за цукор є помилковою з наступних причин - в платіжному дорученні № 1593 від 04.05.2012 року дійсно вказано призначення платежу: сплата за цукор згідно договору № З-14/09 від 14.09.2011 року, але відповідач не зазначив, що там також вказано згідно рахунку-фактури № 40667 від 18.11.2011 року.

Даний рахунок був виставлений відповідачем позивачу щодо поставленого цукру, що підтверджується видатковою накладною № РН00-141-01595 від 23.11.2011 року, на загальну суму 130 020,00 грн..

Вказана сума була оплачена позивачем у повному обсязі в розмірі 130 020,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1102 від 14.12.2011 року. Згідно даного рахунку і було помилково оплачено позивачем 04.05.2012 року суму у розмірі 40 000,00 грн..

Позивач також звертає увагу, що заборгованість позивача за поставлений цукор відсутня, що підтверджується підписаним сторонами актом звірення розрахунків підписаний ТОВ "Арт Фудз" та поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву.

Також будь-яких письмових заяв позивача щодо поставки товару відповідачем за весь строк знаходження грошових коштів у останнього не надходили.

На підставі вищевикладеного, позивач пояснює, що сума 40 000,00 грн. як передоплата за поставку цукру є такою, що не відповідає дійсності.

На визначену дату 29.01.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові та зазначила, що письмових звернень до відповідача щодо повернення коштів або поставки цукру не було.

Представник відповідача, позов не визнала з підстав та за обставин, вказаних у відзиві на позов, вказавши, що відповідач не заперечує щодо надання цукру в разі письмового звернення позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.

14.09.2011 року між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ЗАТ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.2009 року (покупець) укладено договір поставки № З-14/09 на наступних умовах.

Постачальник зобов'язаний поставити в обумовлений термін і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити цукор білий кристалічний буряковий III і IV категорії в мішках по 50 кг, кольоровість якого не повинна перевищувати 0,80 умовних одиниць (далі - товар), який поставляється йому в рамках даного договору. Ціна та кількість визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях до даного договору, а строки відвантаження й поставки товару визначаються специфікаціями до даного договору (п. 1.1).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється: при поставці залізничним транспортом - один вагон, при поставці автомобільним транспортом - кількість товару від 20 до 40 тон, якщо інше не обумовлене сторонами (п. 1.2).

У випадку поставки товару по даному договору на умовах FСА склад постачальника (у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000") та оплати товару на умовах 100% попередньої оплати, сторони за взаємною згодою не підписують Специфікацію. В цьому випадку термін відвантаження оплаченого товару у транспорт, наданий покупцем, встановлюється за згодою сторін (п. 1.3).

Загальна кількість товару, що поставляється по даному договору, є сумою кількості товару, вказана у видаткових накладних та/або специфікаціях до даного договору (п. 2.1).

Ціна товару встановлюється за згодою сторін і відображається в Специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.3).

Загальна сума даного договору складається з вартості поставленого товару покупцеві, вказана у видаткових накладних до даного договору за весь період дії даного договору (п. 2.4).

Розрахунки за поставлений товар за цим договором здійснюються протягом 21 календарних днів з дати поставки товару. Оплата поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.1).

Поставка товару здійснюється на умовах передбачених в специфікаціях (у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000"), які являються невід'ємною частиною даного договору, крім умов поставки, описаних в п. 1.3. даного договору (п. 3.2).

Датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата отримання товару покупцем, що вказується покупцем на оригіналі видаткової накладної, яка надається постачальнику. Якщо покупець не вказав дату отримання товару покупцем на оригіналі видаткової накладної, яка надається постачальнику датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата виписки видаткової накладної (п. 3.4.1).

Покупець зобов'язаний при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату даного договору. У випадку відсутності в платіжному дорученні цих реквізитів, постачальник самостійно визначає напрямок зарахування отриманих сум у рахунок погашення існуючих обов'язків покупця (п. 3.5).

Після попередньої оплати за товар покупець зобов'язаний прийняти оплачений товар протягом періоду часу, що вказаний у Специфікації, крім умов поставки, описаних в п. 1.3 даного договору. У випадку порушення покупцем терміну відвантаження товару по вині покупця, постачальник має право в односторонньому порядку повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця, що вказаний в розділі 9 даного договору або зарахувати їх в рахунок оплати зберігання (п. 3.6).

Товар передасться за видатковою накладною, у якій вказується найменування, кількість, ціна й вартість товару. Товар, що поставляється постачальником, повинен бути забезпечений:

а) видатковою накладною (по факсу або електронній пошті в день поставки, оригінал надсилається поштою);

б) податковою накладною (по факсу або електронній пошті в день поставки, оригінал надсилається поштою);

в) товарно-транспортною накладною (при поставці автотранспортом постачальника);

г) свідоцтвом про якість на кожну партію товару (оригінал), сертифікатом відповідності і висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (ксерокопії, завірені печаткою виробника товару);

д) протоколом випробувань щодо наявності ГМО (ксерокопія, завірена печаткою виробника товару);

є) декларацією про оптову ціну на цукор (п. 5.1).

Даний договір набуває чинності з дати підписання й діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним договором (п. 8.4).

Крім того, у розділі 9 цього договору зазначені слідуючі банківські реквізити сторін : покупець : п/р 26005030001508 в Київській філії АКБ "Індустріалбанк", МФО 320962, код ЄДРПОУ 556666009; постачальник : р/р 26007010036343 в ПАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 331143011.

На виконання умов вказаного вище договору, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-40667 від 18.11.2011 року на суму 130 020 грн. щодо поставки цукру білого кристалічного 3 кат. у кількості 22 т.

Згідно видаткової накладної № РН00-141-01595 від 23.11.2011 року відповідач відвантажив, а позивач отримав товар вказаний у даному рахунку-фактурі за договором № З-14/09 від 14.09.2011 року на суму 130 020 грн..

Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

В подальшому, позивач перерахував відповідачу на р/р № 26007010036343 кошти розмірі 130 020,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 14.12.2011 року.

Окрім того, позивач перерахував на вказаний вище розрахунковий рахунок відповідача кошти у сумі 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.05.2012 року.

У даних банківських виписках зазначено р/р № 26007010036343 та призначення платежу : сплата за цукор згідно договору № З-14/09 від 14.09.2011 року, р/ф 40667 від 18.11.2011 року.

Враховуючи викладені обставини суд зазначає наступне.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із позовної заяви, позивач підставами позову вказав обставини, відповідно до яких позивачем помилково перераховано кошти на розрахунковий рахунок відповідача та просить їх стягнути в якості боргу.

Зокрема, у позовній заяві зазначено, що 04.05.2012 року позивачем було помилково перераховано відповідачу кошти у сумі 40000 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків, який підписаний ТОВ "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ТОВ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.09 року і ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" та банківською випискою БВ-0000335 від 04.05.2012 року.

Також помилковість перерахування коштів позивач підтверджує в письмових поясненнях до відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина 1 ст. 1213 ЦК України, визначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до п.п. 1.23, 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Судом встановлено, що 14.09.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № З-14/09, згідно якого відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-40667 від 18.11.2011 року на суму 130 020 грн. щодо поставки цукру.

Відповідно до видаткової накладної № РН00-141-01595 від 23.11.2011 року, відповідач передав позивачу цукор у кількості 22 т за даним договором на суму 130 020 грн..

При цьому, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача № 26007010036343 кошти в розмірі 130 020,00 грн. та в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.12.2011 року та від 04.05.2012 року із призначенням платежу : сплата за цукор згідно договору № З-14/09 від 14.09.2011 року, р/ф 40667 від 18.11.2011 року.

Таким чином, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти на загальну суму 170 020,00 грн..

Оскільки відповідачем виставлено рахунок-фактуру на суму 130 020 грн., а позивачем сплачено кошти за цим рахунком у розмірі 170 020,00 грн., суд приходить до висновку, що кошти у розмірі 40 000 грн. перераховані помилково.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 40 000,00 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором поставки, банківськими виписками, рахунком-фактурою, видатковою накладною.

Також як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на статті 216, 229, 231, ч.4 ст. 232 ГК України та статті 536, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2950,20 грн. та відсотки за безпідставне користування чужими грошовими коштами у розмірі 740,98 грн..

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Слід зазначити, що грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.3 та 6.6 договору поставки № З-14/09 від 14.09.2011 року сторони погодили, що у випадку невиконання постачальником умов зазначених в п. 3.2. даного договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення зобов'язання відповідно до умов даного договору. Питання про відповідальність сторін, не врегульовані даним договором, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Судом встановлено, що позивачем було помилково перераховано відповідачу кошти у сумі 40 000 грн. згідно договору та рахунку-фактури.

Водночас, аналізуючи наведені приписи законодавства та умови договору, сплата пені відповідачем можлива у разі порушення зобов'язань щодо поставки товару та не може бути застосована в разі помилкового перерахування коштів, що не обумовлено договором.

Окрім того, позивачем у письмових поясненнях вказано, що будь-яких письмових заяв позивача щодо поставки товару відповідачем за весь строк знаходження грошових коштів у останнього не надходили та представником позивача зазначено, що письмових звернень щодо повернення коштів не було.

За таких обставин, підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки повернення помилково перерахованих коштів не являється порушенням грошового зобов'язання з огляду на вказані норми закону та правовідносини, які склалися між сторонами.

Стосовно стягнення відсотків за безпідставне користування чужими грошовими коштами суд зазначає слідуюче.

В силу ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частина 4 ст. 232 ГК України, визначає, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

В розумінні ст. 625 ЦК України, три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

При цьому, вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов'язок боржника сплатити три проценти річних поширюється на правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов'язані з виконанням саме грошового зобов'язання.

Також положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме: прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, тобто грошового зобов'язання.

Тобто, в розумінні вказаної вище статті, проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником та кореспондується зі ст. 536 ЦК України.

Беручи до уваги, що у договорі поставки № З-14/09 від 14.09.2011 року, позивачем та відповідачем не визначено розмір відсотків за безпідставне користування чужими грошовими коштами та зважаючи на те, що повернення помилково перерахованих коштів не являється порушенням грошового зобов'язання і не узгоджується із даним договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо стягнення відсотків за безпідставне користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи викладене, у задоволені позовну в частинні стягнення пені у сумі 2950,20 грн. та відсотків за безпідставне користування чужими грошовими коштами у розмірі 740,98 грн. слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011, 24600, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 74-А, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ТОВ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.09 року (код ЄДРПОУ 35523806, юридична адреса: 04075, м. Київ, вул. М. Юнкерова, 47, кім. 304 - А, п/р 26000052613910 в ПАТ КБ Приватбанк філія "Розрахунковий центр", МФО 320649, код ІПН 556666009) 40 000,00 грн. - помилково перерахованих коштів та 1473,52 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. Відмовити в позові в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011, 24600, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 74-А, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діє від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та ТОВ "Корпоративний фонд "Укртранснафта" № 33 від 31.01.09 року (код ЄДРПОУ 35523806, юридична адреса: 04075, м. Київ, вул. М. Юнкерова, 47, кім. 304 - А) 2950,20 грн. - пені та 740,98 грн. - відсотків за користування чужими коштами.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 лютого 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи