Постанова

від 22.01.2013 по справі 7/75/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" січня 2013 р.                                                           Справа № 7/75/2012/5003   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого  судді                         Маціщук А.В. судді                                                   Гулова А.Г. ,  судді                                                   Петухов М.Г.    за участю представників сторін: позивача - не з'явився відповідача -  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.12 р. у справі № 7/75/2012/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" про стягнення 146680,82 грн. в с т а н о в и в : Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі № 7/75/2012/5003 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" про стягнення 146680,82 грн. і підлягає до стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" 142000 грн. боргу, 4680 грн. 3 % річних, 2933,62 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі                       № 7/75/2012/5003 скасувати в частині стягнення 4680,00 грн. відсотків річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник вказує, що відповідно до ст.625 ЦК України для того, щоб у боржника виник обов'язок по сплаті 3% річних, до нього має бути спрямована відповідна вимога по сплаті зазначеної суми. На адресу відповідача позивач такої вимоги не надсилав, а виклав свою вимогу лише у позовній заяві. На думку відповідача позовна заява не може розцінюватися як вимога в розумінні ст.625 ЦК України. У листі до відповідача від 17.09.2012 р. позивач виставляв досудову вимогу щодо сплати лише основного боргу. Отже, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було невірно встановлено обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ "Легнопром" заперечує проти її доводів. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі      № 7/75/2012/5003 – без змін. На підтвердження своїх доводів позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, вказує, що вже 03.08.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем мала бути погашена у повному обсязі за графіком погашення заборгованності, запропонованим відповідачем. Однак, відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості та не виконав зобов'язання по оплаті заборгованості в сумі 152000,63 грн. Позивач  пояснює, що не здійснював нарахування 3% річних з 03.08.2011 р., хоча мав на це право, а здійснював нарахування 3% річних з дня, наступного за днем останньої часткової оплати заборгованості, тобто - з 27.09.2011 р. В цей період заборгованість відповідача становила 142000,63 грн. Також позивач пояснює, що не нараховував 3% річних на суму заборгованості за попередні періоди, коли відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання, не дотримуючись відповідного графіка. Таким чином, 3% річних у будь-якому випадку нараховані позивачем у меншому розмірі, ніж повинні були бути нараховані. Сторони не забезпечили явку представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджено поштовими відділеннями про вручення поштового відправлення /а.с.93-98/. Процесуальні документи, надіслані судом на юридичну адресу позивача, повернуті суду з відміткою ‘за закінченням терміну зберігання' /а.с.93-94, 96-97, 98/. Враховуючи, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому невручення процесуального документа, направленого судом стороні за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою по закінченню терміну зберігання свідчить про виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій. Крім того, про поінформованість позивача про час і місце розгляду справи свідчить електронний лист, направлений ним на адресу суду 22.01.2012 р., додатком до якого є відзив на апеляційну скаргу та повідомлення про зміну поточного рахунку /а.с.99-102/. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Згідно зі ст.ст.173-174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору тощо. За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст.208 ЦК України. Разом з тим, згідно зі ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони. При цьому за ч.7 ст.179, ч.1 ст.181 ГК України та ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Договір як єдиний документ сторонами не складався. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі довіреності     № 170 від 30.11.2009 р. /а.с.9/ за видатковою накладною № РН-00944 від 30.11.2009 р. /а.с.8/ відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" одержав від позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" горіх радіальний САМ 2N 270/ХV в кількості 6972,869 м кв. на загальну суму 204165,00 грн. 30.12.2009 р. відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" на підставі довіреністі № 176 від 30.12.2009 р. /а.с.12/ за видатковою накладною        № РН-01030  /а.с.11/ одержав від позивача венге шоколадний САМ 2N 138/V в кількості 678,375 м. кв., венге шоколадний 2v 38/v  в кількості 97,240 м. кв., дуб радіальний  САМ 2R 377/ХV в кількості 123,579 м. кв. - на загальну суму 30866,56 грн. Таким чином, відповідач одержав від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 235031,56 грн., і товари прийняті відповідачем без зауважень. Перелічені первинні документи мають необхідні реквізизи відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 /далі по тексту – Положення/, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку – передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) і, відповідно – є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України. Позивачем надані відповідачеві рахунки-фактури № СФ-3011-4 від 30.11.2009 р. та    № СФ-3012-1 від 30.12.2009 р. /а.с.7,10/ на оплату зазначених товарів. ТОВ "ВФ "ДОМ" виконав оплату частково:  - 31675,55 грн. перераховано 02.12.2009 р. з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-3011-4 від 30.11.2009 р., що підтверджено випискою з банківського рахунку ТОВ "Легнопром" /а.с. 54/; - в період з 14.07.2012 р. по 26.09.2011 р. відповідачем перераховано загалом 63356,00 грн. з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-3012 від 30.12.2009 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Легнопром" /а.с.54-74/. Отже виписками з банківського рахунку ТОВ "Легнопром" підтверджено, що відповідач оплату за отриманий товар виконав на загальну суму 93031,55 грн., про що вказує позивачу позові та не заперечується відповідачем. Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін). Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України у разі, коли строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов'язок протягом семи днів після пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Нормою ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Заборгованність у заявленій позивачем сумі 142000,63 грн., крім первинних документів, підтверджена актом вивірки розрахунків, виконаної сторонами станом на 31.12.2009 р. /а.с.16/. Листом № 97 від 14.07.2010 р. відповідач запропонував позивачеві графік погашення заборгованності в період з 19.07.2010 р. по 02.08.2011 р. /а.с.13/, однак такий графік не був погоджений позивачем і не виконувався відповідачем. 17.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою про погашення заборгованості у сумі 142000,63 грн. /а.с.17/. Відповідач отримав вказаного листа 21.09.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.18/, однак залишив лист-вимогу без реагування і заборгованість не сплатив. Отже, первинними документами підтверджено, що між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються нормами гл. 54 Цивільного кодексу України та гл. 30 Господарського кодексу України. Оскільки строк виконання розрахунків сторони не погодили, з урахуванням наведених норм ст.ст.530,692 ЦК України та конкретних обставин справи строк виконання грошового зобов'язання настав після одержання товарів за накладними № РН-00944 від 30.11.2009 р. та № РН-01030 від 30.12.2009 р. - з моменту прийняття товару та відповідних накладних. Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію. За наведених обставин судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги у заявлених сумах - стягнення боргу 142000,63 грн. та 4680,19 грн. відсотків річних за період з 27.09.2011 р. по 31.10.2012 р.   Доводи скаржника про неправомірність стягнення відсотків річних відхиляються колегією суддів. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки несвоєчасне виконаненя грошового зобов'язання в сумі 142000,63 грн. має місце у період з 27.09.2011 р. по 31.10.2012 р., враховуючи конкретні обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги, зокрема, про стягнення відсотків річних, і підстав для скасування рішення в цій частині не вбачається. Рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі                         № 7/75/2012/5003 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд - П О С Т А Н О В И В :  Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі № 7/75/2012/5003 залишити без змін. Справу повернути господарському суду Вінницької області.     Головуючий суддя                                                                       Маціщук А.В.   Суддя                                                                                              Гулова А.Г.   Суддя                                                                                              Петухов М.Г.