Постанова

від 09.04.2013 по справі 7/75/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 7/75/2012/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" на постановувід 22.01.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 7/75/2012/5003 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" простягнення 146680,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легнопром" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" про стягнення 146680,82 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 року (суддя Банасько О.О.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року (головуючий суддя Маціщук А.В., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" 142000,00 грн. - основного боргу, 4680,00 грн. - 3% річних, 2933,62 відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 в частині стягнення 4680,00 грн. 3% річних.

Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, а саме статті 625 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій на підставі довіреності № 170 від 30.11.2009 року (а.с.9) за видатковою накладною № РН-00944 від 30.11.2009 року (а.с.8) та 30.12.2009 року на підставі довіреності № 176 від 30.12.2009 року (а.с.12) за видатковою накладною № РН-01030 (а.с.11) відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" одержав від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Легнопром" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 235031,56 грн., і товари прийняті відповідачем без зауважень.

Надавши оцінку переліченим первинним документам суди дійшли висновку що вони мають необхідні реквізити відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 року за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України та статтей 173-174, 193 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем надані відповідачеві рахунки-фактури № СФ-3011- 4 від 30.11.2009 року та № СФ-3012-1 від 30.12.2009 року (а.с.7, 10) на оплату зазначених товарів.

Судами встановлено, що ТОВ "ВФ "ДОМ" виконав оплату частково: перерахувавши 02.12.2009 року - 31675,55 грн. з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-3011- 4 від 30.11.2009 року, що підтверджено випискою з банківського рахунку ТОВ "Легнопром" (а.с. 54) та в період з 14.07.2012 р. по 26.09.2011 р. відповідачем перераховано загалом 63356,00 грн. з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-3012 від 30.12.2009 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Легнопром" /а.с.54-74/.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін). Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, коли строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов'язок протягом семи днів після пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Нормою частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заборгованість у заявленій позивачем сумі 142000,63 грн., крім первинних документів, підтверджена актом звірки розрахунків, зробленої сторонами станом на 31.12.2009 року (а.с.16).

Листом № 97 від 14.07.2010 року відповідач запропонував позивачеві графік погашення заборгованості в період з 19.07.2010 року по 02.08.2011 року (а.с.13), однак такий графік не був погоджений позивачем і не виконувався відповідачем.

17.09.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою про погашення заборгованості у сумі 142000,63 грн. (а.с.17). Відповідач отримав вказаного листа 21.09.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), однак залишив лист-вимогу без реагування і заборгованість не сплатив.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу 142000,63 грн. та 4680,19 грн. 3% відсотків річних за період з 27.09.2011 року по 31.10.2012 року суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив, що первинними документами підтверджено, що між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу, які врегульовано нормами гл. 54 Цивільного кодексу України та гл. 30 Господарського кодексу України. Оскільки строк виконання розрахунків сторони не погодили, з урахуванням наведених норм статтей 530,692 Цивільного кодексу України та конкретних обставин справи строк виконання грошового зобов'язання настав після одержання товарів за накладними № РН-00944 від 30.11.2009 року та № РН-01030 від 30.12.2009 року - з моменту прийняття товару та відповідних накладних. Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 року за № 168/704, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 142000,63 грн. має місце у період з 27.09.2011 року по 31.10.2012 року, враховуючи конкретні обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій та наведені норми законодавства, рішення про задоволення позовних вимог, зокрема, про стягнення відсотків річних є законним та обгрунтованим, в зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Заперечення позивача зводяться до намагань надати перевагу доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у справі № 7/75/2012/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ДОМ" без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач