Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а/0270/5761/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5761/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Долиняного С.В.,

представника відповідача: Лабунець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Аквасервіс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

13.12.2012 року приватне підприємство "Аквасервіс" (далі - ПП "Аквасервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ) за № 0001842310 від 04.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 255 147 грн., з яких 214 531 грн. основного платежу і 40 616 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахувань суми податку на додану вартість ПП "Аквасервіс" по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Національ" за грудень 2010 року, ТОВ "Снайпер Медіа" за травень, липень та серпень 2011 року, ТОВ "Хімагроресурс" за лютий 2011 року, ТОВ "Крамбекс" за лютий та березень 2011 року, ТОВ "Денфінансгруп" за березень 2011 року, ТОВ "Матадор" за травень та липень 2011 року, ТОВ "Торговий дім "Онікс" за квітень та травень 2011 року, ТОВ "Зодчій ЛТД" за грудень 2011 року, ТОВ "Укрбудсфера" за грудень 2011 року, ТОВ "Бімар" за грудень 2011 року було складено акт № 2939/22-02/32976538 від 19.11.2012 року про порушення підприємством п. 198.1, 198.6. ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 214 531 грн. та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 16 836 грн. На підставі вказаного акту перевірки 04.12.2012 року Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку платника податків, є протиправним і такими, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки надумані і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах ПП "Аквасервіс", а також не відповідають фактичним обставинам його господарської, відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Також не погоджується з висновками податкового органу про те, що господарські операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не здійснювалися і не носять реального характеру, оскільки такі висновки суперечать документам первинного бухгалтерського обліку підприємства і вимогам податкового законодавства. Крім того, за відсутності належних доказів на підтвердження того, що спірними правочинами було порушено публічний порядок, немає жодних правових підстав вважати їх нікчемними. Просить врахувати, що усі отримані ПП "Аквасервіс" від контрагентів податкові накладні відповідають усім обов'язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, та виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями і доповненнях до неї (том 1, а.с. 69-80). Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечила і наполягає на тому, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Аквасервіс" і прийнятті оскаржуваного рішення Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ПП "Аквасервіс" як юридична особа зареєстроване 05.05.1993 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 32976538), взяте на податковий облік 17.07.2006 року (індивідуальний податковий номер 329765302280) та у спірний період було платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ за № 1863918 від 17.07.2006 року.

На виконання наказу ДПС у Вінницькій області № 2869/22 від 06.11.2012 року та у відповідності до вимог ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Левчишиною Л.М. в період з 06 по 12 листопада 2012 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахувань суми податку на додану вартість ПП "Аквасервіс" по взаєморозрахунками з контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Національ" за грудень 2010 року, ТОВ "Снайпер Медіа" за травень, липень та серпень 2011 року, ТОВ "Хімагроресурс" за лютий 2011 року, ТОВ "Крамбекс" за лютий та березень 2011 року, ТОВ "Денфінансгруп" за березень 2011 року, ТОВ "Матадор" за травень та липень 2011 року, ТОВ "Торговий дім "Онікс" за квітень та травень 2011 року, ТОВ "Зодчій ЛТД" за грудень 2011 року, ТОВ "Укрбудсфера" за грудень 2011 року і ТОВ "Бімар" за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2939/22-02/32976538 від 19.11.2012 року (а.с. 10-56), яким зроблено висновки про порушення позивачем ПП "Аквасервіс" п. 198.1, 198.6. ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 214 531 грн. та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 16 836 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 04.12.2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842310, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 255 147 грн., з яких 214 531 грн. основного платежу і 40 616 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 2939/22-02/32976538 від 19.11.2012 року, за грудень 2010 року ПП "Аквасервіс" задекларувало податковий кредит в сумі 16 278 грн., перевіркою правильності визначення якого по взаєморозрахункам з ТОВ "Будівельна компанія "Національ" відповідачем встановлено його завищення на суму 13 416 грн. (стор. 14-16 акту перевірки).

Крім того, за травень, липень, серпень 2011 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 90 192 грн. При цьому завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Снайпер Медіа" за вказаний період на думку податкового органу становить 23 125 грн. (стор. 16-20 акту перевірки).

Крім того, перевіркою достовірності визначення підприємством податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Хімагроресурс" за лютий 2011 року встановлено його завищення на суму 2279 грн. (стор. 20-24 акту перевірки).

Крім того, за березень 2011 року ПП "Аквасервіс" задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 16 278 грн., однак перевіркою повноти його визначення по взаємовідносинах з ТОВ "Денфінансгруп" встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 7508 грн. (стор. 25-28 акту перевірки).

Крім того, за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року позивач задекларував податковий кредит в сумі 14 357 грн., проте завищив його на 5974 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Крамбекс" (стор. 28-34 акту перевірки).

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень і липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Матадор" встановлено його завищення на загальну суму 10 787 грн. (стор. 34-38 акту перевірки).

Крім того, за квітень 2011 року ПП "Аквасервіс" задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3202 грн., при цьому податковий кредит за вказаний період задекларовано в сумі 5257 грн. Однак, його завищення по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Онікс" становить 3297 грн. (стор. 38-42 акту перевірки).

Крім того, за грудень 2011 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 296 432 грн., завищивши його на суму 9993 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Зодчій ЛТД" (стор. 42-46 акту перевірки).

Крім того, по взаємовідносинах з ТОВ "Укрбудсфера" за грудень 2011 року перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 116 426 грн. та по взаємовідносинах з ТОВ "Бімар" за аналогічний звітній період на суму 21 727 грн. (стор. 46-53 акту перевірки).

Таким чином, на думку податкового органу ПП "Аквасервіс" порушило вимоги п. 198.1 та 198.6 ст. 198, п. 200.1 та 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занизило свої грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214 531 грн. Як стверджує відповідач, підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості товарів (робіт, послуг), які були придбані (отримані) у постачальників (виконавців) на підставі нікчемних правочинів, укладених без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.4 п. 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог законодавства та завищення ним податкового кредиту Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не здійснювалися і, на думку ревізорів, не могли мати реального характеру, оскільки у цих контрагентів на момент здійснення господарських операцій були відсутні складські та офісні приміщення, технічний персонал, майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з продажу товарів і надання послуг.

Однак, зазначені висновки відповідача суперечать документам первинного бухгалтерського обліку підприємства та у ході судового розгляду справи не підтвердилися.

Встановлено, що на підставі договорів № 314 СП та № 315 СП від 01.12.2010 року ПП "Аквасервіс" доручило ТОВ "Будівельна компанія "Національ" виконання будівельних робіт з будівництва мережі водопостачання по III проїзду Чехова в м. Вінниці на суму 26 286,92 грн., в тому числі ПДВ - 4381,15 грн., та реконструкції мережі водопостачання по вул. М.Кошки, 30 (школа № 16) в м. Вінниця на суму 54 206,78 грн., в тому числі ПДВ - 9034,16 грн. Реальність даної операції підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про їх вартість, підсумковими відомостями ресурсів до актів приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними та розрахунковими відомостями (виписками з банківського рахунку) про оплату виконаних робіт (том 1, а.с. 81-101; том 2, а.с. 198-212).

Також судом встановлено, що на підставі договору найму (оренди) № 050404 від 04.05.2011 року ТОВ "Снайпер Медіа" надало ПП "Аквасервіс" послуги будівельних механізмів на суму 23 200 грн., в тому числі ПДВ - 3866,67 грн., що підтверджується актом прийому-передачі, актом здачі-прийняття робіт; рахунком-фактурою та податковою накладною (том 1, а.с. 102-108).

Крім того, на підставі договорів оренди № 071302 від 13.07.2011 року та № 010804 від 01.08.2011 року ТОВ "Снайпер Медіа" надало позивачу послуги з оренди будівельних механізмів на суму 17 001,10 грн. (в тому числі ПДВ - 2833,52 грн.) та на суму 39 050,00 грн. (в тому числі ПДВ - 6508,33 грн.) відповідно, що підтверджується додатками № 1 до договору, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними (том 1, а.с. 109-120).

Крім того, відповідно до умов договору підряду № 0605-5 від 06.05.2011 року ПП "Аквасервіс" доручило ТОВ "Снайпер Медіа" виконання ремонтних робіт по ремонту та повному технічному обслуговуванню автотранспортної техніки згідно з визначеним переліком на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними (том 1, а.с. 121-130).

Реальність вищезазначених господарських операцій позивача з ТОВ "Снайпер Медіа" також додатково підтверджується розрахунковими відомостями (виписками з банківського рахунку) про оплату наданих послуг (том 2, а.с. 198-212).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу № 2502-1 від 25.02.2011 року ТОВ "Хімагроресурс" передало у власність ПП "Аквасервіс" товар на суму 13 673,70, в тому числі ПДВ - 616,75 грн., що повністю підтверджується документально (том 1, а.с. 131-134; том 2, а.с. 198-212).

Крім того, на підставі договору № 010306 від 01.03.2011 року про надання послуг ТОВ "Денфінансгруп" надавало ПП "Аквасервіс" послуги будівельних механізмів на суму 45 050 грн., в тому числі ПДВ - 7508,33 грн., що підтверджується додатком № 1 до угоди, актом прийому-передачі, актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною та розрахунковими документами (том 1, а.с. 135-140; том 2, а.с. 198-212).

Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу № 2502-2 від 25.02.2011 року та № 0103-7 від 01.03.2011 року позивач придбав у постачальника ТОВ "Крамбекс" товарно-матеріальні цінності на суму 30 879,72 грн. (в тому числі ПДВ - 5146,72 грн.) та суму 4961,77 грн. (в тому числі ПДВ - 826,96 грн.). Зазначені господарські операції підтверджується наданими суду рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунковими документами (том 1, а.с. 141-150; том 2, а.с. 198-212).

Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу № 1005-3 від 10.05.2011 року, № 2505-2 від 25.05.2011 року та № 1210-2 від 12.07.2011 року ТОВ "Матадор" передало у власність ПП "Аквасервіс" товар відповідно на суму 3700,39 грн. (ПДВ - 616,75 грн.), 31 200 грн. (ПДВ - 5200 грн.) та 29 820 грн. (ПДВ - 4900 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними і податковими накладними, розрахунковими документами (том 1, а.с. 151-168; том 2, а.с. 198-212).

Також судом встановлено, що на виконання умов договорів купівлі-продажу № 110401 від 11.04.2011 року та № 053002 від 30.05.2011 року ТОВ "Торговий дім "Онікс" передало у власність позивача товарно-матеріальні цінності на суму 19 780,56 грн. (в тому числі ПДВ - 3296,76 грн.) та на суму 41 150,40 грн. (в тому числі ПДВ - 6858,40 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими, товарно-транспортними і податковими накладними, розрахунковими документами (том 1, а.с. 169-185; том 2, а.с. 198-212).

Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу № 0612-6 від 06.12.2011 року та № 1212-4 від 12.12.2011 року ПП "Аквасервіс" придбало в ТОВ "Зодчій ЛТД" товар у власність на суму 41 406,28 грн., в тому числі ПДВ - 6901,05 грн., та на суму 18 552,96 грн., в тому числі 3092,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими і податковими накладними, розрахунковими документами (том 1, а.с. 185-194; том 2, а.с. 198-212).

Крім того, на виконання договорів купівлі-продажу № 39 від 30.09.2011 року, № 17 від 01.12.2011 року та № 29 від 02.12.2011 року ТОВ "Бімар" поставило позивачу товар на суму відповідно 10 422,05 грн. (в тому числі ПДВ - 1737,01 грн.), на суму 64 352,38 грн. (в тому числі ПДВ - 19 725,40 грн.) та на суму 66 010,58 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 11 001,76 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними та платіжними дорученнями (том 1, а.с. 195-216; том 2, а.с. 198-212) .

Крім того, згідно з договорами підряду № 120505 та № 120506 від 05.12.2011 року ПП "Аквасервіс" доручало ТОВ "Укрбудсфера" виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт з будівництва мережі каналізації на суму 130 810 грн., в тому числі ПДВ - 21 801,67 грн., та на суму 600 000 грн., в тому числі ПДВ - 100 000 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними та розрахунковими документами (том 1, а.с. 217-250; том 2, а.с. 1-6, 198-212).

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано також інші письмові докази, що вказують на наявність зв'язку між придбанням ПП "Аквасервіс" в контрагентів зазначених вище товарів і послуг та господарською діяльністю підприємства, зокрема, документи, які свідчать про виконання позивачем протягом 2011 року численних робіт з реконструкції мережі водопостачання і водовідведення у м. Вінниці на замовлення головного управління житлово-комунального господарства Вінницької міської ради (том 2, а.с. 7-197).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентами позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що правочини між ПП "Аквасервіс" та його контрагентами не можуть визнаватися нікчемними в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ПП "Аквасервіс" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилання Вінницької ОДПІ на те, що поставка позивачу товару не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договори, акти, видаткові і податкові накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 цього Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Відповідач в окремих випадках ставить під сумнів правильність оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні операції з відвантаження товарів позивачу.

Разом із тим, наявність помилки в оформленні певних документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Також необхідно зазначити, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність включення ПП "Аквасервіс" до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт) у ТОВ "Будівельна компанія "Національ" за грудень 2010 року, ТОВ "Снайпер Медіа" за травень, липень та серпень 2011 року, ТОВ "Хімагроресурс" за лютий 2011 року, ТОВ "Крамбекс" за лютий та березень 2011 року, ТОВ "Денфінансгруп" за березень 2011 року, ТОВ "Матадор" за травень та липень 2011 року, ТОВ "Торговий дім "Онікс" за квітень та травень 2011 року, ТОВ "Зодчій ЛТД" за грудень 2011 року, ТОВ "Укрбудсфера" за грудень 2011 року і ТОВ "Бімар" за грудень 2011 року.

Тому податкове повідомлення-рішення № 0001842310 від 04.12.2012 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 2 ст. 86 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників процесу, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ за № 0001842310 від 04.12.2012 року, а тому адміністративний позов ПП "Аквасервіс" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0001842310 від 04.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Аквасервіс" (ідентифікаційний код 32976538) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович