Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-3880/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 13045/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Полімер» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Полімер» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000542320/0/6067, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 129676,00 грн. (99433,00 грн. основного платежу та 30243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач посилався на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нормам чинного на той час податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 11.03.2009 року № 0000542320/0/6067.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та безпідставно не взяв до уваги, що позивач як продавець є залежним від корпорації «Енергоресурс-Інвест», яка є його засновником з часткою в статутному капіталі 88%, тому ціни, за якими він реалізовував йому продукцію, і які є нижчими за фактичну собівартість продукції, не є справедливими, а отже, звичайними ринковими цінами. Підприємство занизило розмір податку на прибуток, в зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Полімер» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1.10.2007 року по 30.09.2008 року.

Як зазначено в акті перевірки № 82/23-2/ 33862325 від 23.09.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Полімер» допустило порушення вимог п. 1.20, п.1.26, п.1.32, ст.1, а також пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занизивши податок на прибуток на загальну суму 99433,13 грн., в тому числі за 4 кв. 2007 року - 9456,7 грн., за 1 кв. 2008 року - 27819,33 грн., за 2 кв. 2008 року - 19559,43 грн., за 3 кв. 2008 року - 42597,98 грн.

Зокрема, податковий орган прийшов до висновку, що позивач за період з 1.10.2007 року по 30.09.2008 року здійснював реалізацію продукції власного виробництва (стільникових полімерних конструкцій, ємностей, колодязів та резервуарів) корпорації «Енергоресурс-Інвест», яка є засновником позивача та має 88% частки у статутному капіталі, за цінами нижчими за фактичну собівартість цієї продукції.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000542320/0/6067, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 129676,00 грн. (99433,00 грн. основного платежу та 30243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно вважав, що собівартість товару належить вважати його звичайною ціною, не використовував інформацію про укладені на час реалізації товарів договори про ідентичні товари у зіставних умовах. Реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від собівартості законодавством не заборонена.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п. 1.26 цього ж Закону пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

В справі встановлено, що корпорація «Енергоресурс-Інвест», якій позивач реалізовував товари, є засновником позивача та має 88% частки у його статутному капіталі, тому в розумінні п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ці підприємства є взаємно пов'язаними.

При визначенні доходу, отриманого платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаній особі, а в даному випадку корпорації «Енергоресурс-Інвест», необхідно керуватися положеннями 1.20.1 ст. 1 цього ж Закону щодо звичайної ціни, відповідно до якої якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Отже, обов'язковою умовою для визначення справедливої ринкової ціни і її застосування при визначенні оподатковуваного доходу є взаємна незалежність (юридична та фактична) продавця та покупця.

Оскільки позивач як продавець є залежним від корпорації «Енергоресурс-Інвест» як покупця (свого засновника), тому відсутні жодні підстави вважати, що ціни, за якими реалізовувалися товари, є справедливими ринковими цінами, тобто звичайними.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, свідомий продаж продукції з відємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, яке не отримує в такому випадку вигод в своїй діяльності. Продаж продукції за цінами нижчими за їх собівартість призводить до одержання збитків та до виникнення формальних підстав для невиконання передбачених законодавством податкових зобов'язань.

За таких обставин податковий орган прийшов до обгрунтованого висновку про те, що реалізовуючи пов'язаній особі продукцію за цінами нижчими за її собівартість, позивач за період, який підлягав перевірці, недоотримав оподатковуваного доходу на суму 397732,52 грн., тому на законних підставах прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000542320/0/6067, яким визначив йому суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 129676,00 грн. (99433,00 грн. основного платежу та 30243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, доводи відповідача щодо пов'язаності позивача з своїм засновником не розглянув взагалі та не об мотивував їх , внаслідок чого прийняв незаконну постанову про задоволення позову.

В силу наведеного, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року в справі № 2а-3880/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський