Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-0770/2845/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 9104/178446/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Заверухи О.Б., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

17 вересня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, покликаючись на те, що підприємством підлягають відшкодуванню вказані витрати Пенсійного фонду України у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а-0770/2845/12 заявлений позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 1803,70грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Товариство з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. У апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано спірний момент правонаступництва ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» по відношенню до підприємств на яких отримав право на пільгову пенсію ОСОБА_1 Також зазначає, що п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України втратив чинність на підставі Постанови правління Пенсійного фонду України від 11.05.2010 року №9-4, а тому не може бути застосований до відповідача.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що згідно чинного законодавства підприємством підлягають відшкодуванню фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому згідно розрахунку, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом у сумі 1803,70грн. підлягає стягненню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), Управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області було направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.06.2012 року по 31.08.2012 року на суму 1803,70грн. (з врахуванням частки сплати підприємством відповідно до відробленого ОСОБА_1 стажу, 75,69% ) для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Згідно Інструкції №21-1, відповідач зобов'язаний вносити до Пенсійного фонду України кошти на покриття витрат на пенсії за віком на пільгових умовах у строки встановлені зазначеними вище нормативними документами.

Пунктом 6.8. Інструкції №21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абзацом 4 пункту 1 статті 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз.4 п.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз.3 п.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів приходить до висновку про існування у позивача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з»статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Посилання апелянта на недоведеність обставин, що ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» є правонаступником щодо ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс», Міжгірського районного об'єднання по підвищенню родючості грунтів та захисту рослин «Агрокомплекс» та Міжгірського районного об'єднання «Сільгоспхімія», колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією розпорядження голови Міжгірської РДА від 24.03.1999 року №107, копією статуту ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» на користь Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з червня 2012 року по серпень 2012 року в сумі 1803,70грн.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 13.02.2012 року у справі №21-11а12.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а-0770/2845/12 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.Б. Заверуха

Суддя В.С. Затолочний