Рішення

від 03.02.2009 по справі 15/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/8

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.09 р.                                                                                                       Справа № 15/8                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 30012848)

до відповідача приватного підприємства “Компанія бліц плюс” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 35833702)

про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 56175,00 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача:  Авраменко Ю.С. за довіреністю № 19 від 01.01.2009 р.

від відповідача: Глєбова Н.В. за довіреністю № 7 від 25.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” м. Дніпропетровськ до приватного підприємства “Компанія бліц плюс” м. Макіївка про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 56175,00 грн.  

Ухвалою суду від 12.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/8, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008 р. позивачем були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача на загальну суму 56175,00 грн. за платіжними дорученнями № 26401 від 29.10.2008 р. на суму 37450,00 грн. та № 26390 від 29.10.2008 р. на суму 18725,00 грн., які в оригіналах додані до позовної заяви. Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується банківською довідкою № 133-143/661 від 30.01.2009 р. (завірена копія міститься в матеріалах справи). Призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначена оренда згідно договору № 1 від 23.10.2008 р.

В позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Договір між позивачем та відповідачем, на який є посилання в платіжних дорученнях, не укладався. Кошти, безпідставно отримані відповідачем 29.10.2008 р., останній повинен був повернути. 08.12.2008 р. відповідачу був направлений лист № 1851 з вимогою повернути безпідставно набуті грошові кошти (завірена копія листа додана до позову). Відповідач на лист відповіді не надіслав, грошові кошти не повернув.  

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує наступним:

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Представником позивача було надано відповідачу проект договору оренди з усіма установчими документами позивача. Після досягнення згоди по всіх умовах даного договору позивачем було запропоновано відповідачу підписати його першим, після чого обидва підписані екземпляри надати для підпису позивачу. При цьому позивач зобов'язався сплатити орендну плату за три місяці оренди об'єкта оренди протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору, однак екземпляр підписаного договору відповідачеві позивач не повернув.

Згідно ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідач, посилаючись на дану правову норму вважає, що перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 56175,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача є підтвердженням виконання зобов'язання позивачем пункту 3.4 проекту договору оренди № 1 від 23.10.2008 р. Тобто дане перерахування відповідач оцінює як оплату орендної плати за три місяці. При цьому 18725,00 грн. – орендна плата за перший місяць, 37450,00 грн. – оплата оренди за два останніх місяці, яка одночасно являється страховим депозитом (авансовим платежем), котрий у випадку дострокового припинення договору з ініціативи орендатора (позивача) поверненню не підлягає.

Позивач надав до суду пояснення від 31.01.2009 р., в яких зазначає, що після вивчення пропозиції щодо оренди приміщень в об'єкті, який належить відповідачу, позивач з об'єктивних причин та з урахуванням економічної ситуації, що склалася в Україні, прийняв рішення не орендувати вказані приміщення. Під час переддоговірного процесу відповідачем було надано позивачу копії правоустановчих та реєстраційних документів. Інформація, зазначена в даних документах, була перенесена в окремий електронний файл. Співробітник позивача, який мав доступ до електронних файлів та здійснював оплати по іншим укладеним договорам, помилково взяв дані, що містилися в окремих файлах, та перерахував грошові кошти по неіснуючому договору оренди. Позивач стверджує, що договірні правовідносини між позивачем та відповідачем не існують та немає законних підстав щодо оплати грошових коштів у розмірі 56175,00 грн. відповідачу.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані докази, зробив наступні висновки:

Відповідно до ст. 181 ч. 1 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В платіжних дорученнях умовою оплати вказаний договір оренди № 1 від 23.10.2008 р., але фактично він неукладений. Відповідачем надано до суду проект даного договору. Судом проект договору оренди до уваги не приймається, оскільки він не підписаний жодною зі сторін. Крім того об'єкт оренди за вказаним проектом договору не був переданий орендодавцем (відповідачем) орендарю (позивачу). Пунктом 2.1 проекту договору оренди передбачено, що не підписання сторонами акту прийому-передачі призводить до визнання договору неукладеним. Тобто за загальним правилом даний господарський договір укладено не було.

Відповідач посилався на те, що позивач здійснив наміри укласти договір оренди у спрощений спосіб. Проявом цього є перерахування грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок відповідача. Однак фактично ані договірних, ані позадоговірних орендних відносин між сторонами не існувало. Це підтверджується тим, що з боку відповідача жодних зустрічних дій здійснено не було (тобто дій, спрямованих на передачу майна в оренду). Акт прийому-передачі майна відсутній. Обмін листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами між сторонами відповідач належними доказами не довів. Позивач стверджує, що не направляв відповідачу жодних пропозицій укласти договір, будь-яка переписка з відповідачем щодо можливості укладення даного договору у позивача відсутня.

Відповідач надав до суду пояснення № 02-41/4372 від 03.02.2009 р., в якому стверджує, що пропозицію щодо укладення договору оренди позивач зробив відповідачу усно.

Суд дійшов висновку, що усного договору між сторонами також не існує, оскільки позивач наявність такого договору заперечує. Із матеріалів справи та усних пояснень представників сторін в судовому засіданні вбачається, що фактично об'єкт оренди, передбачений проектом договору оренди, позивачу для користування не передавався та позивачем ніяким чином не використовувався. Виходячи з викладеного відповідач не мав законних підстав утримувати у себе отримані від позивача грошові кошти. Тобто таке утримання є безпідставним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Але вказана правова норма не встановлює строк виконання даного зобов'язання відповідача повернути помилково сплачені позивачем грошові кошти. Тому необхідно застосовувати ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги необхідно вважати отримання відповідачем листа № 1851 від 08.12.2008 р. від позивача з вимогою повернути  грошові кошти в розмірі 56175,00 грн., набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Факт надіслання вимоги позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5102 від 08.12.2008 р. на поштове відправлення та описом вкладення до цінного листа, завірені копії яких додані до позову. Строк виконання даного зобов'язання для відповідача наступив.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання повернути безпідставно отримані від позивача грошові кошти в розмірі 56175,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Компанія бліц плюс” (юридична адреса: 86151, Донецька область, м. Макіївка, вул. Московська, 1-А; код ЄДРПОУ 35833702; поточний рахунок 26004210433361 в Донецькій обласній філії „Укрсіббанк” м. Донецьк, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” (юридична адреса: 49034, м.  Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6; код ЄДРПОУ 30012848; поточний рахунок 26006011033917 в АКІБ „Укрсіббанк” м. Харкова, МФО 351005) безпідставно одержані грошові кошти в розмірі 56175,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 561,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

У судовому засіданні 03.02.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 05.02.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.