Постанова

від 30.01.2013 по справі 5006/43/78/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5006/43/78/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Донецької області 25.09.2012 Донецького апеляційного господарського суду 14.11.2012 у справі господарського суду№ 5006/43/78/2012 Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Гемопласт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-ЛТД" простягнення збитків в розмірі 404 077,17 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаповідомлений, але не з'явився; - відповідачаповідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

11.07.2012 Публічне акціонерне товариство "Гемопласт" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-ЛТД" про стягнення збитків в розмірі 404 077,17 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2012 у справі № 5006/43/78/2012 (суддя Чернова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий суддя, судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), в задоволенні позовну відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Гемопласт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5006/43/78/2012, та передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скальд-ЛТД" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5006/43/78/2012 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення збитків у розмірі 404 077,17 грн., на підставі статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з Актом про пожежу від 17.05.2012 причиною пожежі стало замикання електропроводки внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної мережі; Технічним висновком від 19.05.2012 встановлено, що причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної мереж, а саме п.5.1.33 НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні», а саме коротке замикання, що стало наслідком неправильного з'єднання мідних жил електропроводу з контактними поверхнями електричного вимикача, тобто внаслідок некваліфікованого ремонту електричного вимикача, проведеного громадянином Гефтером Олександром Яковичем; з наданих Управлінням пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька копій «Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фону України», поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Скальд-ЛТД" за січень-травень 2012 року, вбачається, що фізична особа Гефтер О.Я. в трудових відносинах з ТОВ "Скальд-ЛТД" не знаходилась; крім того, позивачем надана довідка про те, що громадянин Гефтер Олександр Якович з моменту заснування товариства не знаходився у штаті працівників та не перебував у інших трудових відносинах з ТОВ "Скальд-ЛТД".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із зробленими судами попередніх судових інстанцій висновками, оскільки вважає їх передчасними та такими, що зроблені при неповному дослідженні всіх обставин справи з огляду на наступне.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення : 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011 справі № N 2/121-30/118).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, і її забезпечення вказана норма закону покладає на керівників підприємств, установ, організацій і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Абзац 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" зобов'язує власників підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил на їх об'єктах.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач посилається на те, що працівником відповідача Гефтером О.Я. було здійснено ремонт електричної мережі орендованого приміщення, що призвело до пожежі, і як наслідок знищення та пошкодження майна Публічного акціонерного товариства "Гемопласт".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Всупереч наведеним вимогам, суд першої інстанції поза увагою та правовим дослідженням залишив клопотання позивача № 01/1982 від 31.07.2012, подане в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування доказів (т. 1 а. с. 115-116), в якому Публічне акціонерне товариство "Гемопласт" просило витребувати: - всі матеріали, які були зібрані співробітниками Куйбишевського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області при перевірці матеріалів по факту пожежі; - всі матеріали, які були зібрані співробітниками ГУ Держтехногенбезпеки у Донецькій області при перевірці обставин та причин виникнення пожежі.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені господарським судом порушення.

Крім того, згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом ; викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не надано правової оцінки поданим позивачем додатковим доказам, зокрема, поясненням співробітників позивача, що працювали на складі на дату виникнення пожежі (т. 1 а. с. 91-96).

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5006/43/78/2012.

Справу № 5006/43/78/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА