Рішення

від 30.01.2013 по справі 38/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.13 р. Справа № 38/173

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., суддів Зекунова Е.В., Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Чуга І.В. за довіреністю

Від відповідача: Гнедой А.Ю. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат", м. Донецьк

до відповідача: Малого приватного підприємства "Будавтотехніка", м. Донецьк

про стягнення суми боргу по орендній платі згідно договору оренди № б/н від 23.12.2003р. в розмірі 41 363,21грн., з яких 29 215,00грн. - сума основного боргу, 5 411,96грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 4 791,26грн. - інфляційні збитки, 1 944,99грн.- три відсотки річних, -

Відповідно до ст.69 ГПК України 25.10.2012р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 27.11.12р.

Публічне акціонерне товариство "Донецький заводобудівний комбінат", м. Донецьк (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Малого приватного підприємства "Будавтотехніка", м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення суми боргу по орендній платі згідно договору оренди № б/н від 23.12.2003р. в сумі 75 251,74грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №б/н від 23.12.2003р. зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3%річних та інфляційних нарахувань.

Правовою підставою позову Позивач визначив ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2011р. Відповідач надав заперечення №б/н від 14.09.2011р., в яких просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі з огляду на невірний розрахунок штрафних санкцій, пропущення строку позовної давності та безпідставне посилання Позивача на акт звірення розрахунків, як доказ наявної заборгованості.

Тієї ж дати Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних, встановленої чинним законодавством України.

27.10.2011р. Позивач надав заяву №б/н від 27.10.2011р., (а.с.52 т.1) в якій зменшив позовні вимоги до 46 935,94грн. вказавши, що бажає стягнути лише суму основного боргу в зазначеному розмірі, не заявивши про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Зазначена заява прийнята судом.

07.11.2011р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог №б/н від 07.11.2011р., (а.с.62-63 т.1), в якій зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 17 078,22грн., вказавши, що бажає стягнути лише суму основного боргу в зазначеному розмірі, не заявивши про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Зазначена заява прийнята судом.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2011р. провадження у справі №38/173 зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ "Фінансові системи бізнесу".

26.12.2011р. на адресу господарського суду Донецької області від ТОВ "Фінансові системи бізнесу" надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку, в якому визначено перелік документів.

26.12.2011р., 24.01.2012р. на адресу господарського суду Донецької області від ТОВ "Фінансові системи бізнесу" надійшли клопотання, в яких останній просить суд вирішити питання стосовно сплати вартості експертизи, у зв'язку з чим ухвалою від 18.02.2012р. зобов'язано позивача сплатити витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи.

08.12.2011р. від Позивача надійшло клопотання про відміну призначеної експертизи у зв'язку з неможливістю надання документів, витребуваних експертом.

20.02.2012р. на адресу господарського суду Донецької області від ТОВ "Фінансові системи бізнесу" надійшло повідомлення про неможливість надання висновку, у зв'язку з не оплатою витрат на проведення судової експертизи та ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку разом із справою №38/173.

Ухвалою суду від 12.03.2012р. провадження у справі поновлено.

23.02.2012р. Позивач надав клопотання (а.с.143-147 т.1), в якому просив розглядати справу №38/173 з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, а саме стягнути основну заборгованість в розмірі 46 935,94грн., штрафні санкції - 8 694,72грн., індексацію грошових коштів у розмірі 7 697,49грн., 3% річних - 3 124,78грн., санкції за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 347,36грн., неустойку за користування чужим майном у розмірі 10 432,00грн, що разом складає 81 232,29грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Зазначеною заявою позивач доповнив первісні позовні вимоги новими позовними вимогами із самостійними підставами про стягнення санкції за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 347,36грн., неустойку за користування чужим майном у розмірі 10 432,00грн., що фактично є поданням іншого позову та має бути вчинено із додержання правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з цим, ст. 22 Господарського процесуального кодексу не передбачає права Позивача на подання нового позову в межах вже розглядуваної справи, отже вимоги позивача про стягнення санкції за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 347,36грн., неустойки за користування чужим майном у розмірі 10 432,00грн. в даній справі не підлягають розгляду.

В іншій частині зазначена заява прийнята судом.

21.05.2012р. вдруге призначено судову економічну експертизу по справі №38/173, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

22 червня 2012р. до канцелярії господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про зобов'язання сторін оплатити вартість експертизи, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2012р. зобов'язано позивача сплатити витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи.

06 серпня 2012р. матеріали справи №38/173 надійшли до господарського суду Донецької області без виконання у зв'язку з несплатою вартості експертизи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. справа № 38/173 передана на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справа передана на розгляд головуючого судді Черновій О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2012р. провадження у справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин які зумовили зупинення провадження у справі.

15.11.2012р. Позивач надав письмові пояснення (а.с.88-91 т.1), в яких просив стягнути з Відповідача суму основного боргу - 31 517,42грн., пеню за порушення строків виконання грошових зобов'язань в сумі 5 838,49грн., інфляційні збитки в сумі 5 168,85грн., три проценти річних - 2 098,28грн., санкції за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 919,22грн.

Зазначеною заявою позивач доповнив первісні позовні новими позовними вимогами із самостійними підставами про стягнення санкцій за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 919,22грн., що фактично є поданням іншого позову та має бути вчинено із додержання правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з цим, ст. 22 Господарського процесуального кодексу не передбачено права Позивача на подання нового позову в межах вже розглядуваної справи, отже вимоги позивача про стягнення санкцій за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 919,22грн. в даній справі не підлягають розгляду.

В іншій частині зазначена заява прийнята судом.

30.11.2012р. Позивач надав письмові пояснення (а.с.103-106 т.1), за змістом яких просив стягнути з Відповідача суму основного боргу - 29 215,00грн., пеню за порушення строків виконання грошових зобов'язань в сумі 5 411,96грн., інфляційні збитки в сумі 4 791,26грн., три проценти річних - 1 944,99грн., плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 705,97грн.

Зазначеною заявою позивач доповнив первісні позовні новими позовними вимогами із самостійними підставами про стягнення плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 705,97грн., що фактично є поданням іншого позову та має бути вчинено із додержання правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з цим, ст. 22 Господарського процесуального кодексу не передбачає права Позивача на подання нового позову в межах вже розглядуваної справи, отже вимоги позивача про стягнення санкцій за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 705,97грн. в даній справі не підлягають розгляду.

В іншій частині зазначена заява приймається судом.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються судом в наступній редакції: стягнення суми боргу по орендній платі згідно договору оренди № б/н від 23.12.2003р. в розмірі 41 363,21грн., з яких 29 215,00грн. - сума основного боргу, 5 411,96грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 4 791,26грн. - інфляційні збитки, 1 944,99грн.- три відсотки річних.

У письмових поясненнях, наданих до суду 25.10.2012р. та 30.11.2012р., Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказавши на повне виконання своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за Договором оренди № б/н від 23.12.2003р.

Крім того, за змістом вказаних письмових пояснень Відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2003р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди № б/н (далі-Договір, а.с.8-9), згідно п.п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно: вантажний автомобіль КРАЗ-65101 державний номер 54419 ЕВ, а орендодавець здійснює щомісячні платежі за користування майном на умовах цього договору.

За змістом п.3.1 договору орендна плата визначається згідно калькуляції вартості оренди майна, узгодженої сторонами по договору та складає 1 304 грн. з урахуванням ПДВ. В тому випадку, якщо індекс інфляції перевищить 10% межу з моменту укладення договору, та вартість оренди корегується на індекс інфляції (п.3.2).

Відповідно до п.3.3 орендні платежі здійснюються Орендарем на підставі цього Договору щомісячно шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.5.2 Договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату.

За змістом п.9.2 Договору в разі затримки орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.1 Договору він діє з моменту його підписання протягом 5 років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Строк оренди майна складає п'ять років з моменту підписання цього Договору. По закінченню строку договору Орендар повертає Орендодавцю орендоване майно (п.4.1-4.2).

Згідно п.4.4 Договір може бути пролонговано шляхом укладення між сторонами додаткової угоди.

На виконання умов п. 2.1. договору 23.12.2003р. об'єкт оренди переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.10).

Листом №211 від 05.12.2008р. Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії Договору 23.12.2008р., у зв'язку з чим просив в строк до 23.12.2008р. повернути майно відповідно до п.10.6 Договору.

31.08.2009р. сторони склали акт прийому - передачі відповідно до якого Відповідач здав, а Позивач прийняв орендоване майно.

Претензією на суму 20 892,52грн. Позивач повідомив Відповідача про наявну заборгованість станом на 01.01.2006р. та просив її погасити в строк до 10.04.2006р.

04.08.2008р.Позивач склав претензію №136, якою пропонував Відповідачу в строк до 10.08.2008р. погасити заборгованість по оренді в сумі 2428,05грн.

Претензією №151 від 01.09.2008р. Позивач запропонував Відповідачу в строк до 15.09. 2008р. погасити заборгованість в сумі 4 844,37грн.

Претензією №16/11 від 17.01.2011р. Позивач повідомив Відповідача про наявну загальну заборгованість станом 31.12.2010р. в сумі 63 709,34 грн.

За таких обставин, посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості в розмірі 41 363,21грн., з яких 29 215,00грн. - сума основного боргу, 5 411,96грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 4 791,26грн. - інфляційні збитки, 1 944,99грн.- три відсотки річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені, 3% річних та індексації грошових коштів.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

П.п. 10.1 п.10 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання протягом п'яти років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Відповідно до п.п.4.1-4.2 Договору строк оренди майна складає п'ять років з моменту підписання цього Договору. По закінченню строку договору Орендар повертає Орендодавцю орендоване майно.

Проте, статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи наявний лист Позивача №211 від 05.12.2008р. (а.с.11 т.1), яким останній повідомив Відповідача про закінчення строку дії Договору 23.12.2008р., у зв'язку з чим просив в строк до 23.12.2008р. повернути майно відповідно до п.10.6 Договору.

Однак, Відповідач у судовому засіданні 15.01.2013р. пояснив, що зазначену вимогу Позивача не отримував, що відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.120, т.2). Доказів надсилання або отримання зазначеного листа Відповідачем Позивач до матеріалів справи не надав, хоча неодноразово ухвалами суду від 03.12.2012р. (а.с.110 т.2), від 20.12.2012р. (а.с.116 т.2), від 15.01.2012р. (а.с.120 т.2) був зобов'язаний надати суду такі докази.

Крім того, у своїх письмових поясненнях Позивач вказав на відсутність заперечень проти подальшого користування Відповідачем майном після закінчення строку дії договору, а саме після 23.12.2008р. (а.с. 143, т.1, а.с.88, т.2).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень сторін проти продовження користуванням переданим в оренду майном та продовження дії договору після 23.12.2008р., в світлі ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, він вважається продовженим на той же самий термін на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, Відповідач продовжував фактично користуватись майном до підписання сторонами акту приймання-передачі 31.08.2009р., яким оформлено повернення Орендарем орендованого майна Орендодавцю.

За таких підстав, договір припинив свою дію 31.08.2009р.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договори оренди № б/н від 23.12.2003р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

За змістом п.3.1 договору орендна плата визначається згідно калькуляції вартості оренди майна, узгодженої сторонами по договору та складає 1 304 грн. з урахуванням ПДВ.

П.п.3.3 п.3 договору встановлено, що в тому випадку, якщо індекс інфляції перевищить 10% межу з моменту укладення договору, то вартість оренди корегується на індекс інфляції.

Розглядаючи позовні вимоги в останній редакції заяви позивача від 30.11.2012р. (а.с.103-106 т.2), якою Позивач зменшив розмір позовних вимог, суд зазначає наступне.

В зазначеній заяві Позивачем визначено, що станом на 31.08.2009р. сума боргу складає 29 215,00 грн., яку Позивач просить стягнути.

В той же час, відповідно до наданого суду в цей же день, акту звіряння розрахунків (а.с.108 т.2), сума боргу станом на 31.08.2009р. складає 44 862,99 грн.

Крім того, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.54 ГПК України Позивачем не наданий обґрунтований розрахунок суми позову.

30.01.2013р. Позивачем наданий розрахунок сум орендної плати, нарахованої Відповідачу, який знов відрізняється від розрахунку позову, зазначеного в заяві про зменшення позовних вимог, від 30.11.2012р.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом розгляду справи Позивач п'ять разів змінював розмір позовних вимог і кожного разу надавав відмінний від попереднього розрахунок суми позову, проте жодного разу не надав розгорнутий розрахунок чи розгорнутий акт звіряння.

Наприклад, згідно розрахунку суми позову (а.с.50-51 т.1) сума боргу станом на 31.12.2008р. становить 22389,52 грн., згідно розрахунку суми позову (а.с.62-63 т.1) сума боргу станом на 31.12.2008р. становить 17078,22 грн., згідно акту звірення розрахунків (а.с.108 т.2) сума боргу станом на 31.12.2008р. становить 24997,52 грн., згідно довідки про суми заборгованості (а.с.139 т.2) сума боргу станом на 31.12.2008р. становить 20 000,52 грн.

При цьому, період нарахування залишається незмінним.

Суд також зауважує на тому факті, що позивач зазначав не лише різний розмір позовних вимог (суми заборгованості), а і різні розміри щомісячної орендної плати протягом періоду дії договору оренди.

Так, відповідно до акту звіряння, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2012р. (в редакції якої розглядається спір) (а.с.108 т.2), сума нарахованої орендної плати станом на 01.01.2009р. дорівнює 126 260,48 грн., відповідно до розрахунку, наданого суду 30.01.2013р. (а.с.134 т2) - 128 333,52 грн.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що щомісячна сума орендної плати змінювалась на відповідний індекс інфляції відповідно до умов п.п.3.3. п.3 договору.

Умовами п.п.3.3 п.3 договору передбачено, що в тому випадку, якщо індекс інфляції перевищить 10% межу з моменту укладення договору, та вартість оренди корегується на індекс інфляції.

Проте, виклавши п.п.3.3 п.3 договору в зазначеній редакції, сторони договору не визначили яку саме величину 10% межі повинен перевищити індекс інфляції.

Крім того, сторони не визначили період, за який повинна бути скоригована орендна плата (чи то місяць, чи два, чи весь період в подальшому, якщо в подальшому, то відповідно до індексу інфляції на момент укладення договору, чи порівняно з індексом за попередній місяць).

Суд неодноразово протягом всього розгляду справи витребовував у Позивача розрахунок суми позову, в тому числі ухвалами суду від 03.12.2012р., 20.12.2012р., 15.01.2013р. суд зобов'язував Позивача надати розрахунок всіх сум орендної плати, які визначені з урахуванням індексу інфляції, проте вимоги суду Позивачем не виконані.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 25.10.2012р. (а.с.86 т.2,), від 15.11.2012р. (а.с.94 т.2) суд зобов'язував Позивача забезпечити явку в судове засідання головного бухгалтера підприємства для дачі пояснень з приводу розрахунку орендних платежів, проте ці вимоги суду також залишились без виконання, що обумовило винесення окремої ухвали на адресу Позивача (а.с.95 т.2).

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, попри відсутності в договорі оренди умови щодо обов'язкового виставлення рахунку на сплату орендних платежів, Позивачем виставлялись рахунки з зазначенням суми орендної плати з урахуванням індексації, а Відповідачем здійснювалась оплата послуг оренди за договором на підставі зазначених рахунків.

Проте, в матеріалах справи відсутні рахунки Позивача за весь період дії договору оренди, (а.с.70-103 т.1), що позбавляє можливості суду встановити розмір орендної плати за договором за весь період його дії.

Таким чином, суд вважає неможливим самостійно відповідно до умов договору оренди визначити щомісячний розмір орендної плати протягом всього періоду дії договору оренди з урахуванням інфляції через незрозумілість п.п.3.3 п.3 договору, неузгодженості сторін з цього приводу, що вбачається з пояснень представника Відповідача щодо незрозумілості методики визначення орендних платежів з урахуванням інфляції Позивачем (а.с.145 т.2), а також ненадання пояснень Позивача з цього приводу.

Крім того, з наявних в матеріалах справи наданих сторонами актів звірення розрахунків, складених в односторонньому порядку вбачаються відмінності в визначених сторонами сумах орендної плати.

Суд також зауважує на тому, що неодноразові вимоги суду щодо звіряння розрахунків за ініціативою Позивача останнім не виконані, Позивачем не надано суду доказів надіслання на адресу Відповідача акту звіряння розрахунків саме щодо заявленої суми.

Таким чином, суд, за наявності викладених вище підстав, суд позбавлений можливості встановити суму орендних платежів, що підлягають сплаті відповідно до умов договору оренди, що робить неможливим і перевірку суми заборгованості Відповідача, яка заявлена до стягнення з урахуванням платежів, здійснених в оплату орендних послуг.

Двічі, призначаючи експертизу в даній справі, Позивачем не виконані вимоги суду щодо оплати вартості експертизи та надання додаткових доказів для її проведення.

Згідно з рекомендаціями Вищого господарського суду України, викладеними в Інформаційному листі №04-5/5 від 16.01.2008р., витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз під час судового розгляду, має нести зацікавлена сторона. У разі відмови чи ухилення зацікавленої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням неможливості розгляду справи за наявними в ній доказами, ненадання Позивачем витребуваних судом документів, суд приходить до висновку недоведеності Позивачем своїх вимог (необґрунтованості суми заборгованості), у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат", м. Донецьк до Малого приватного підприємства "Будавтотехніка", м. Донецьк про стягнення суми боргу по орендній платі згідно договору оренди № б/н від 23.12.2003р. в розмірі 41 363,21грн., з яких 29 215,00грн. - сума основного боргу, 5 411,96грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов'язань, 4 791,26грн. - інфляційні збитки, 1 944,99грн.- три відсотки річних - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2013р.

Чернова О.В.

Колесник Р.М.

Колесник Р.М.