Постанова

від 30.11.2012 по справі 2270/6968/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/6968/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представників позивача представників відповідача Слюсарчука О.С., Кладової І.В., Рисюка П.В., Дробенюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Антас-1" с. Патринці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В1» від 30.10.2012 року № 0003941542 в частині на суму зменшеного бюджетного відшкодування 124538 грн., та нарахованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 62269 грн., та зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені пунктом 200.15 абзац 2 статті 200 ПК України та подати органу Державного казначейства України висновок на суму 124538 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету відповідачу.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 12.10.2012 року № 2382/154/35108204. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0003941542 від 30.10.2012 року, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 139541 грн., та нарахував штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 69770,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Позивач сплатив податок на додану вартість при поверненні на митну територію України товару в зв'язку з невиконанням умов контракту фірмою-нерезидентом, та відніс його до податкового кредиту за липень 2012 року на підставі вантажно-митної декларації.

В наступному податковому періоді, тобто в серпні 2012 року сума податку на додану вартість віднесена позивачем до бюджетного відшкодування.

Реімпорт раніше експортованого товару підтверджується відповідними документами.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0003941542 від 30.10.2012 року необхідно визнати протиправним та скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Позивач сплатив податок на додану вартість при поверненні на митну територію України товару в зв'язку з невиконанням умов контракту фірмою-нерезидентом, та відніс його до податкового кредиту за липень 2012 року на підставі вантажно-митної декларації.

В наступному податковому періоді, тобто в серпні 2012 року сума податку на додану вартість віднесена позивачем до бюджетного відшкодування.

Реімпорт раніше експортованого товару підтверджується відповідними документами.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0003941542 від 30.10.2012 року необхідно визнати протиправним та скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є законним, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 139541 грн., тому що податок на додану вартість сплачений при реімпорті в податковий кредит не відноситься, оскільки реімпорт не являється придбанням товару. Сума податку на додану вартість уже включена в податковий кредит в квітні 2012 року при придбанні льону для його подальшого експорту.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 14.08.2007 року зареєстрований Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Державним податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за серпень 2012 року.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Державним податковим органом складено акт перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Антас-1», код ЄДРПОУ 35108204, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за серпень 2012 року» № 2382/154/35108204 від 12.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України. Внаслідок такого порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Антас-1» завищено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за серпень 2012 року в розмірі 139541 грн.

Також встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК України. Внаслідок такого порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Антас-1» завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року за липень 2012 року в розмірі 139541 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003941542 від 30.10.2012 року, яким встановив завищення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 139541 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 69770,50 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадова особа державного податкового органу прийшла в зв'язку з тим, що згідно з поданою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з врахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за липень 2012 року в розмірі 324690 грн.

Через невиконання умов контракту № RL/20/03/03 від 20.03.2012 року укладеного з нерезидентом повернено ТОВ «Антас-1» раніше експортований ним льон. ТОВ «Антас-1» порушено пункт 198.1 статті 198 ПК України, тобто завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року на 124538 грн., через неправомірне формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість сплаченого митним органам при ввезенні раніше імпортованого товару (реімпорті) насіння льону.

Суд вважає такі висновки державного податкового органу у акті перевірки № 2382/154/35108204 від 12.10.2012 року такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до статті 77, частини 1, підпункту 3) частин 2, 4 статті 78 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI реімпорт-це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.

У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Для поміщення товарів у митний режим реімпорту особа, на яку покладається обов'язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) ввезти товари на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;

2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі реімпорту, документи на такі товари;

3) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.

Із пояснень сторін, матеріалів справи встановлено, що на підставі контракту № RL/20/03/03 від 20.03.2012 року укладеного з нерезидентом ТОВ «Антас-1» в квітні 2012 року експортував льон в кількості 102490 кг. В зв'язку з тим, що нерезидент не виконав умови контракту, експортований льон був реімпортований на митну територію України.

Згідно пункту 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 206.3 статті 206 ПК України визначено, що операції із ввезення товарів у митному режимі реімпорту звільняються від оподаткування, крім операцій із ввезення відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 цього Кодексу.

При поверненні товару в режимі реімпорту ТОВ «Антас-1» сплатив податок на додану вартість в розмірі 124538 грн., відніс сплачену суму до податкового кредиту у липні 2012 року, та подав відповідно податкову декларацію до державного податкового органу

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до підпункту а) пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг і датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.12 статті 201 ПК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Оскільки до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України і повернення експортованого товару здійснено в режимі реімпорту, як це передбачено статтею 78 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач цілком правомірно відніс до податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість.

В послідуючому позивач цілком правомірно, відповідно до вимог статті 200 ПК України визначив суму податку на додану вартість яка підлягає бюджетному відшкодуванню та відобразив її у декларації за серпень 2012 року.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2012 року № 0003941542 в частині на суму зменшеного бюджетного відшкодування 124538 грн., та нарахованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 62269 грн.

Враховуючи, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірними, а в якій відповідає нормам податкового законодавства, тому суд вважає, що спірне повідомлення-рішення необхідно визнати протиправним та скасувати повністю.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003941542 від 30.10.2012 року, яким позивачу встановлено завищення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 139541 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 69770,50 грн., необхідно визнати протиправним та скасувати.

Що стосується позовної вимоги в якій позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені пунктом 200.15 статті 200 ПК України та подати органу Державного казначейства України висновок на суму 124538 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету відповідачу, то суд вважає що у її задоволенні необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Згідно пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тлумачення вказаної норми ПК України дає суду підставу зробити висновок про те, що така позовна вимога позивачем заявлена передчасно, оскільки ще не закінчилась процедура судового оскарження, державний податковий орган після закінчення такої процедури має можливість виконати вимоги норми ПК України в добровільному порядку, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 20, 54, 58, 86, 185, 187, 198, 200, 201, 206 ПК України, ст. ст. 77, 78 Митного кодексу України ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0003941542 від 30.10.2012 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Антас-1»с. Патринці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 139541 грн., (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок одна гривня) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 69770,50 грн., (шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят гривень п'ятдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В повному постанова суду буде виготовлена 04.12.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2012 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський