Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-14023/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2013 року № 2а-14023/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватної фірми «Бронт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 №№0001292202/0, 0001302202/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма «Бронт» (надалі - позивач, ПФ «Бронт»), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2009) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішень ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 №0001292202/0 та від 12.08.2009 №0001302202/0.

Також ПФ «Бронт» у позовній заяві просила зобов'язати відповідача не чинити перешкод господарській діяльності позивача шляхом відновлення ПФ «Бронт» електронного документообігу звітності, не застосовувати до позивача штрафних санкцій за контрактом від 21.07.2008 НМС-0801, а також зобов'язати ДПІ провести службову перевірку кваліфікаційної відповідності працівників податкового органу, які були причетні до складення актів перевірок від 07.04.2009 № 200/1-22-02-23168587 та від 05.08.2009 № 475/1/2202/23168587.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2012 касаційну скаргу Приватної фірми "Бронт" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 у справі № 2а-9191/09/2670 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 № 0001292202/0 та від 12.08.2009 № 0001302202/0. У цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 у справі № 2а-9191/09/2670 залишено без змін.

Згідно протоколу автоматичного розподілу, справу передано на розгляд судді Григоровичу П.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2012 справу прийнято до провадження, закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заяілених позовних вимог.

Окружним адміністративним судом м. Києва не прийнято в якості заяви про зміну позовних вимог письмові пояснення ПП «Бронт» (вх. №03-3/85618 від 27.12.2012) як такі, що подані в порушення ст. 137 КАС України.

Таким чином, на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва перебувають наступні позовні вимоги, а саме:

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 № 0001292202/0 та від 12.08.2009 № 0001302202/0.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, що надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, про що подав відповідні письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Судом замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з перетворенням первинного відповідача.

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на подане сторонами письмове клопотання, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Бронт» зареєстрована Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.08.1995 року за номером 1837.

На підставі направлення від 26.03.2009 № 438/22.20, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 393 від 26.03.2009 проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПФ «Бронт» з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України при здійсненні операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 07.04.2009 №200/1-22-02-23168587, згідно якого було встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон), а саме: встановлена дебіторська заборгованість по контракту від 21.07.2008р. №НМС-0801 з фірмою "Zhejiang Hulong Micro Electric Machine Co, Ltd" (Китай) в розмірі 69 448 дол. США (435 436,69 грн.), а саме: 20 000 дол. США (96 800 грн.), кількість днів прострочення - 79, на суму 14 748 дол. США (71 446,69 грн.), кількість днів прострочення - 64.

Також при перевірці дотримання вимог ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю" встановлено, що станом на 01.04.2009 існувала дебіторська заборгованість по контракту від 21.07.2008р. № НМС-0801 з фірмою "Zhejiang Hulong Micro Electric Machine Co, Ltd"(Китай) в розмірі 34 748 дол. США (267 559,60 грн.), яка підлягає обов'язковому декларуванню.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки від 07.04.2009р. № 200/1-22-02-23168587 винесено спірне Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009р. №00005522202/0 на суму 58 301,44.

В подальшому, з огляду на встановлені контролюючим органом порушення ПФ «Бронт» п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», згідно з п.2 ст. 16 вказаного Декрету, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 №№0001292202/0, 0001302202/0.

Фактично, підставою для донарахування позивачу 59301,44грн. пені, а також штрафних санкцій в сумі 96321,46грн. та 170грн. за спірними рішеннями, слугував висновок посадових осіб контролюючого органу щодо порушення ПФ «Бронт» термінів надходження товару за вказаним зовнішньоекономічним контрактом, а також порушення порядку декларування дебіторської заборгованості нерезидента.

Таким чином, встановлення правомірності прийняття контролюючим органом спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00005522202/0 від 17.04.2009 має значення при встановленні правомірності прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 №№0001292202/0, 0001302202/0, правомірність яких також є предметом розгляду в даній справі.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва є такими, що підлягають скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2008 між позивачем (покупець) та фірмою «Zhejiang Hulong Micro Electric Machine Co, Ltd» (продавець) укладений Контракт №НМС-0801, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар на суму 69 4448 дол. США. Оплата за товар згідно Контракту проводиться шляхом розстрочки.

На виконання умов Контракту в частині оплати товару зі сторони позивача на нерезидента були перераховані валютні кошти на загальну суму 69 448 дол. США (435 436,69 грн.), а саме:

- 22.07.2008 в розмірі 20 000 дол. США (96 800 грн.);

- 06.08.2008р. в розмірі 14 748 дол. США (71 446,69 грн.);

- 30.12.2008р. в розмірі 34 700 дол. США (267 190 грн.).

Згідно вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничними термінами надходження товару є:

- на суму 20 000 дол. США (96 800 грн.) - 18.01.2009;

- на суму 14 748 дол. США (71 446 грн.) - 02.02.2009;

- на суму 34 700 дол. США (267 190 грн.) - 28.06.2009р.

Обґрунтовуючи правомірність винесених спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковий орган посилається на те, що під час проведення контрольних заходів, за результатами яких було складено акти перевірок №200/1-22-02-23165887 від 07.04.2009 та №475/1-22-02-231685 від 05.08.2009 було встановлено не надходження товару на територію України протягом 180 днів, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість по контракту від 21.07.2008 №НМС-0801.

Правова позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки станом на момент проведення контрольних заходів товар по Контракту не був розмитнений, то, на дамку ДПІ, його (товар) слід вважати таким, що не ввезений на митну територію України протягом 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Крім того, відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що на дату проведення перевірок висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на продовження термінів розрахунків по контракту від 21.07.2008 №НМС-0801 з нерезидентом ПФ «Бронт» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надано не було.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми доказами правомірності прийнятих рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Однак, визначаючи дату імпорту товару на митну територію України залежно від дати митного оформлення такого товару (оформлення ВМД), посадовими особами контролюючого органу не прийнято до уваги наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну.

При цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, в даному випадку (CIP) - Bill of Lading (коносамент), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України зазначеним товаром.

Таким чином, оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Контракту товар було відвантажено з Китаю 09.09.2008, що підтверджується відміткою на коносаменті HDMUQSUA2326938 (а.с. 20)

В той же час, матеріалами справи підтверджується (а.с. 17-20), що товар по Контракту прибув до Одеського порту та був там вивантажений 12.10.2008, тобто без порушення 108 - денного терміну постачання за передоплату, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем» Південної митниці від 12.10.2008.

Крім того, у ВМД №100000032/2010/862205 від 19.01.2010 у графі 44 вказаний номер коносаменту QSUA2326938 ідентичний тому, що вказаному у коносаменті від 12.10.2008 (а.с. 17-20).

У CMR №02 та №4 у графі 6 відповідно, вказані номери контейнерів HDMU2202300 та HDMU2296357, що ідентичні вказаним у коносаменті QSUA2326938 та сервісному коносаменті від 12.10.2008 (а.с. 17-20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд також приймає до уваги той факт, що перший платіж у валюті було здійснено 22.07.2008 на суму 20,000доларів США (а.с.14-16), а товари по контракту надійшли під митний контроль Південної митниці в режим митного складу 12.10.2008 (згідно сервісного коносаменту від 12.10.2008), а останній платіж за контрактом №НМС-0801 від 21.07.2008р. (а.с.8-13) було здійснено вже після надходження товарів на митну територію України - 30.12.2008, тобто через 10 тижнів.

На думку суду, зазначені вище обставини перетину Товаром митного кордону України в режимі імпорту є доказами того, що товари на повну вартість контракту №НМС-0801 від 21.07.2008 - 69,448 дол. США надійшли на ім'я ПФ «Бронт» на митну територію України (перетнули митний кордон України) 12.08.2008р. - тобто менш як за 180 днів.

Під час розгляду справи судом не встановлено правових підстав, які б могли підтвердити доводи податкового органу щодо ідентичності дати перетину митного кордону України даті оформлення ВМД, а кваліфікація правопорушення ПФ «Бронт» ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» спростовується фактом надходження Товару за вказаним вище контрактом на митну територію України до дати останнього платежу за таким Контрактом.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ПФ «Бронт», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 №№0001292202/0, 0001302202/0 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватної фірми «Бронт» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000552202/0, від 12.08.2009 №№0001292202/0, 0001302202/0 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватної фірми «Бронт» (код ЄДРПОУ 23168587, адреса: 01650, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ БОЖЕНКА, будинок 11) судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 23).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович