Рішення

від 25.01.2013 по справі 5011-54/15624-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-54/15624-2012 25.01.13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-технічна контора «Еліт сервіс» , м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест», м. Київ

2. дочірнього підприємства «Фінансова компанія «Інтербудінвест», м. Київ

про стягнення 285883,65 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Бачинська А.Ю. (дов. від 01.11.2012 р.);

від відповідача - 1. Томашевська Т.В. (дов. № 12 від 14.05.2012 р.);

2. Іванишин О.О. (дов. № 3 від 23.01.2012 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-технічна контора «Еліт сервіс» (далі-позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест» (далі-відповідач 1), 2. дочірнього підприємства «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (далі-відповідач 2) про стягнення солідарно 285883,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язання з оплати вартості комунальних та експлуатаційно-технічних послуг, наданих за договором про надання послуг № 1-У/11 від 01 квітня 2011 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 285883,65 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідача 1, як орендаря, та відповідача 2, як власника орендованого приміщення.

Позивачем подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, в якій позивач, зважаючи на збільшення розміру заборгованості, збільшує заявлену до стягнення суму та просить стягнути солідарно з відповідачів 322091,94 грн.

Відповідач 1 заперечує проти позову посилаючись на необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми, враховуючи невідповідність сум зазначених в розрахунку ціни позову сумам, зазначеним в рахунках, які виставлялись позивачем відповідачу 1 для оплати вартості наданих послуг, та проведену часткову оплату відповідачем 1 вартості послуг, яка не врахована позивачем при розрахунку ціни позову.

Відповідач 2 заперечує проти позову посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у даному спорі з огляду на укладений з відповідачем 1 Договір оренди об'єкта нерухомості № 1-О/11 від 01 квітня 2011 року та відсутність укладеного з позивачем договору про надання послуг.

Позивачем, на підставі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на належне відповідачеві 2 нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з № 1 по № 37, загальною площею 464,3 кв.м., розташовані в лабораторному корпусі (літ. А) в м. Києві по вул. Верхній Вал, 72, посилаючись на намагання відповідача 2 відчужити належне йому майно з огляду на скрутне матеріальне становище.

За нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України підставами забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не застосування заходів забезпечення позову може призвести до неможливості або утруднення виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову. За загальним правилом захід до забезпечення позову має бути адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення грошових коштів, проте позивач, на забезпечення позову просить накласти арешт на нерухоме майно, але не наводить фактичних обставин, з якими пов'язує застосування даного виду заходу до забезпечення позову; доказів, що свідчать про вчинення відповідачами дій, які в подальшому, у разі задоволення позову, утруднять або призведуть до неможливості виконання рішення суду, позивачем не надано, заява про вжиття запобіжних заходів задоволенню не підлягає.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом міста Києва справи № 5011-47/17787-2012 за позовом відповідача 2 до позивача та відповідача 1 про визнання недійсним Договору № 1-У/11 від 01 квітня 2011 року. Подане клопотання задоволенню не підлягає оскільки, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду надавати правову оцінку укладених сторонами договорів під час розгляду справи, у випадку визнання недійсним Договору, не виконання зобов'язання за яким є підставою подання позову, розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України сторонам надано права звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представники відповідачів в судових засіданнях заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2011 року між відповідачами укладено Договір оренди об'єкта нерухомості № 1-О/11 за умовами якого відповідачем 2 передано в оренду відповідачу 1 нерухоме майно-нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, літ. А, загальною площею 629,6 кв.м. з метою їх використання як офісних приміщень на строк до 31.12.2012 р.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

01 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 1-У/11, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, а також у разі потреби силами і засобами сторонніх спеціалізованих підприємств, забезпечити надання комунальних та експлуатаційно-технічних послуг по утриманню нежитлових приміщень (переданих за договором оренди нерухомості № 1-0/11 від 01 квітня 2011 року) загальною площею 646,3 кв.м., які знаходяться в лабораторному корпусі (літ. А) Бізнес-центру, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 72.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3., 4.4., 4.5. Договору № 1-У/11 вартість послуг оплачується замовником пропорційно належній замовнику площі від загальної площі лабораторного корпусу (літ. А) Бізнес-центру, на підставі окремо виставлених рахунків, які виставляються виконавцем не пізніше 1 числа поточного місяця, і оплачуються замовником щомісяця не пізніше 5 числа кожного місяця. Термін дії Договору встановлений сторонами до 31 березня 2012 року з подальшою його пролонгацією у випадку відсутності заяви, за місяць до закінчення договору, будь-якої зі сторін договору про його припинення (п. 8.3 Договору).

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за період з січня 2012 року по листопад 2012 року в сумі 322091,94 грн., з яких 19024,79 грн. заборгованості за електроенергію, 26816,70 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2349,57 грн. заборгованості за водопостачання та 273900,88 грн. заборгованості за експлуатаційно-технічні послуги. При цьому як на підставу подання позову позивач посилається на невиконання відповідачем 1 зобов'язання за договором № 1-У/11, у зв'язку з чим просить стягнути солідарно з відповідача 1, як орендаря, та відповідача 2, як власника нежитлового приміщення, наявну заборгованість.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (ст. 511 ЦК України).

За загально відомою презумпцією цивільного права, зобов'язання як цивільно-правовий зв'язок між кредитором та боржником не може створювати обов'язку для третьої особи. Під третьою особою у зобов'язанні розуміється учасник цивільних правовідносин, який не є стороною у зобов'язанні, а, за загальним правилом, є додатковим суб'єктом зобов'язання, який не породжує зобов'язання своїми діями та бере участь у зобов'язанні за волею якоїсь з його сторін.

Вказана норма прямо забороняє створення обов'язків сторонами договору для особи, яка не бере в ньому участі. Норми щодо участі третіх осіб у зобов'язанні закріплені законодавчо та чітко передбачені нормами Цивільного кодексу.

Статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Солідарні зобов'язання - це зобов'язання, які характеризуються солідарним обов'язком або солідарною вимогою, що виникає у випадках, встановлених договором або законом.

За своєю правовою природою договір № 1-У/11, укладений між позивачем та відповідачем 1 є договором про надання послуг.

При укладені договору № 1-У/11 сторонами не передбачений обов'язок оплачувати вартість послуг, наданих виконавцем замовнику, третьою особою.

Позивач наполягає на солідарному стягненні з відповідачів заборгованості за Договором № 1-У/11 за комунальні та експлуатаційно-технічні послуги з посиланням на ст. 322 Цивільного кодексу України.

Зміст права власності становлять право володіння, користування та розпорядження (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України при укладені договору найму (оренди) майно передається у користування.

Главами 58 та 63 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини оренди та надання послуг, не передбачено обов'язку оплати власником майна вартості комунальних послуг, спожитих користувачем на підставі укладеного ним договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на праві власності відповідачу 2 належить нежитлове приміщення загальною площею 646,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, літ. А, з яких 629,6 кв.м. передано відповідачем 2 відповідачу 1 в користування на підставі договору оренди, проте, договір укладений між позивачем та відповідачем 1 на надання послуг у приміщення 646,3 кв.м., розрахунок частки боргу за надані послуги кожному з відповідачів позивачем не наданий.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи загального розрахунку ціни позову та рахунків-фактур, суми, вказані позивачем до сплати відповідачем 1, при виставлені рахунків-фактур за червень - листопад 2012 року за послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування не співпадають з сумами, зазначеними позивачем за вказаний період в загальному розрахунку ціни позову, а саме: за червень 2012 року виставлено 24000,00 грн. заявлено 25178,26 грн., за липень 2012 року виставлено 20400,00 грн. заявлено 28281,95 грн., за серпень 2012 року виставлено 25020,00 грн. заявлено 30863,00 грн.. за вересень 2012 року виставлено 25080,00 грн. заявлено 25016,55 грн., за жовтень 2012 року виставлено 24000,00 грн. заявлено 28674,93 грн. та за листопад 2012 року виставлено 27000,00 грн. заявлено 31096,74 грн.. Крім того, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості за електроенергію в сумі 5700,00 грн. за липень 2012 року, яка сплачена відповідачем 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача, наданими безпосередньо позивачем.

На неодноразові вимоги суду розрахунок заборгованості з визначеною часткою кожного з відповідачів, пояснення щодо розбіжностей у заявлених до стягнення та виставлених відповідачеві 2 для оплати сумах, позивачем суду не надані.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на наведене, оскільки ні чинним законодавством ні укладеними сторонами договором про надання комунальних послуг та договором оренди нежитлового приміщення не передбачений солідарний обов'язок оплати замовником та третьою особою наданих виконавцем послуг, враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості з визначеною часткою кожного з відповідачів та наявність розбіжностей у розрахунках розмір заявленої до стягнення заборгованості позивачем не доведений, суд, за наявності вищенаведених обставин, позбавлений можливості стягнення заявленої суми.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-технічна контора «Еліт сервіс» та стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест» і дочірнього підприємства «Фінансова компанія «Інтербудінвест».

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складене 31.01.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова