Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-13489/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 р. об 11:50 Справа №2а-13489/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Виробничо-технічний центр"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

Суть спору: Мале підприємство "Виробничо-технічний центр" (далі - позивач) звернулось 29.11.2012 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року №0006672204, 0006682204.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту, що мають ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалами суду від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року зупинено провадження у справі до 17.01.2013 року. Ухвалою суду від 17.01.2013 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судових засіданнях засіданнях 17.12.2012 року, 17.01.2013 року та 28.01.2013 року підтримав позов, надав пояснення по суті справи, зазначив, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, висновки податкового органу безпідставно базуються лише на даних про акти неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів.

В судовому засіданні 17.12.2012 року, 17.01.2013 року представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість, завищення податкового кредиту по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з якими не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» .

Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання, призначене на 30.01.2013 року не з'явились, представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 19448743), знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та є платником податку на додану вартість (а.с.19-21 т.1).

Предметом діяльності позивача за КВЕД та відповідно до статуту є монтажні роботи, загальнобудівельні організації; пусконалагоджувальні організації; проектні, проектно-вишукувальні роботи; таке інше (а.с.9-19 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ35096833), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012 року №6923/22-8/19448743(далі - Акт) (а.с. 24-52 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94. №334/94-ВР (далі -Закон №334) та п.п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. п.138.8.1 п. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 230660,00 грн., у тому числі:

- за 3-й квартал 2009 року у сумі 35789,00 грн.;

- за 4-й квартал 2009 року у сумі 26287,00 грн.;

- за 1-й квартал 2010 року у сумі 7313,00 грн.;

- за 2-й квартал 2010 року у сумі 22630,00 грн.;

- за 3-й квартал 2010 року у сумі 40463,00 грн.;

- за 4-й квартал 2010 року у сумі 25563,00 грн.;

- за 1-й квартал 2011 року у сумі 3380,00 грн.;

- за 2-й квартал 2011 року у сумі 21390,00 грн.;

- за 3-4-й квартали 2011 року у сумі 44065,00 грн.;

- за 1-й квартал 2012 року у сумі 3781,00 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем ПДВ всього в сумі 180902,00 грн., у тому числі:

- за липень 2009 року в сумі 7384,00 грн.;

- за серпень 2009 року в сумі 12972,00 грн.;

- за вересень 2009 року в сумі 8275,00 грн.;

- за жовтень 2009 року в сумі 13840,00 грн.;

- за листопад 2009 року в сумі 3680,00 грн.;

- за грудень 2009 року в сумі 3510,00 грн.;

- за січень 2010 року в сумі 3000,00 грн.;

- за лютий 2010 року в сумі 830,00 грн.;

- за березень 2010 року в сумі 2020,00 грн.;

- за квітень 2010 року в сумі 4394,00 грн.;

- за травень 2010 року в сумі 7040,00 грн.;

- за червень 2010 року в сумі 6670,00 грн.;

- за липень 2010 року в сумі 14330,00 грн.;

- за серпень 2010 року в сумі 14170,00 грн.;

- за вересень 2010 року в сумі 3870,00 грн.;

- за жовтень 2010 року в сумі 10300,00 грн.;

- за листопад 2010 року в сумі 6900,00 грн.;

- за березень 2011 року в сумі 2704,00 грн.;

- за квітень 2011 року у сумі 4640,00 грн.;

- за травень 2011 року у сумі 11500,00 грн.;

- за червень 2011 року у сумі 2460,00 грн.;

- за серпень 2011 року у сумі 9776,00 грн.;

- за вересень 2011 року у сумі 5923,00 грн.;

- за жовтень 2011 року у сумі 11859,00 грн.;

- за листопад 2011 року у сумі 8855,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0006672204 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 204461,00 грн. (у тому числі 160546,00 грн. за основним платежем та 43915,00 грн. за штрафними санкціями); №0006682204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 271117,00 грн., (у тому числі 230660,00 грн. за основним платежем та 40457,00 грн. за штрафними санкціями) (а.с.22-23 т.1).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 160546,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період: вересень 2009 року - листопад 2010 року, березень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - листопад 2011 року, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Сума донарахування податку на прибуток у розмірі 230660,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з віднесенням до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період: 3-й квартал 2009 року - 2-й квартал 2011 року; 3-4-й квартал 2011 року - 1-й квартал 2012 року суми 948285,00 грн., що були нараховані (сплачені) за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно Акту перевірки "сумнівними" контрагентами є ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ35096833), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614), які мають ознаки фіктивності.

"Сумнівність" та «нікчемність» операцій позивача з вказаними контрагентами, на думку ДПІ, пов'язана з наявністю актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин від 06.04.2012 року: №28/22/35096833 "ПП Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), №21/22/37081614 ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614); інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», АІС «Облік податків і платежів», АРМ «Звіт», АРМ «ТАХ», АРМ «Аудит», АІС «Деталізована інформація щодо по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 42,55,173,174 Господарського кодексу України, статей 215,216,228,626,629,655,656,658,662 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інших законодавчих актів; зазначено, що операції позивача з зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивачем задекларовано скореговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування всього у сумі 948285,00 грн. пов'язані із отриманням послуг по правовідносинам з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ35096833), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614), у т.ч. по періодах: 3-й квартал 2009 року у сумі 143155,00 грн.;4-й квартал 2009 року у сумі 105150,00 грн.; 1-й квартал 2010 року у сумі 29250,00 грн.; 2-й квартал 2010 року у сумі 90520,00 грн.; 3-й квартал 2010 року у сумі 161850,00 грн.; 4-й квартал 2010 року у сумі 102250,00 грн.; 1-й квартал 2011 року у сумі 13520,00 грн.; 2-й квартал 2011 року у сумі 93000,00 грн.; 3-4-й квартали 2011 року у сумі 191587,00 грн.; 1-й квартал 2012 року у сумі 18003,00 грн.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі 230660,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 948285,00 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення з Актом виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд».

Так, у період: 3-й квартал 2009 року - 2-й квартал 2011 року позивач (замовник) мав правовідносини з ПП «Севелітстрой» (підрядник), з яким було укладено договір підряду №14 від 20.03.2009 року про виконання налагоджувальних та електровимірювальних робіт (а.с.54-55 т.1).

На виконання умов цього договору ПП «Севелітстрой» протягом зазначеного періоду здійснило на користь позивача налагоджувальні та електровимірювальні роботи на загальну суму 696895,00 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про надання послуг, а саме, здійснення налагоджувальних та електровимірювальних робіт ПП «Севелітстрой» за 3-й квартал 2009 року - 2-й квартал 2011 року підтверджується актами приймання виконаних робіт: за травень 2011 року всього на суму 28000,00 грн.; за квітень 2011 року всього на суму 23200,00 грн.; за березень 2011 року всього на суму 13520,00 грн.; за грудень 2010 року всього на суму 16250,00 грн.; за листопад 2010 року всього на суму 34500,00 грн.; за жовтень 2010 року всього на суму 51500,00 грн.; за вересень 2010 року всього на суму 19350,00 грн.; за серпень 2010 року всього на суму 70850,00 грн.; за липень 2010 року всього на суму 71650,00 грн.; за червень 2010 року всього на суму 33350,00 грн.; за травень 2010 року всього на суму 35200,00 грн.; за квітень 2010 року всього на суму 21970,00 грн.; за березень 2010 року всього на суму 10100,00 грн.; за лютий 2010 року всього на суму 4150,00 грн.; за січень 2010 року всього на суму 15000,00 грн.; за грудень 2009 року всього на суму 17550,00 грн.; за листопад 2009 року всього на суму 18400,00 грн.; за жовтень 2009 року всього на суму 69200,00 грн.; за вересень 2009 року всього на суму 41375,00 грн.; за серпень 2009 року всього на суму 64860,00 грн.; за липень 2009 року всього на суму 36920,00 грн.

Крім того, у період 2-й квартал 2011 року - 1-й кв. 2012 року позивач (замовник) мав правовідносини з ПП «Пан Буд» (підрядник), з яким було укладено договір підряду №84 від 23.05.2011 року про виконання налагоджувальних та електровимірювальних робіт (а.с.68-69).

На виконання умов цього договору ПП «Пан Буд» протягом зазначеного періоду здійснило на користь позивача налагоджувальні та електровимірювальні роботи на загальну суму 251390,00 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про надання послуг, а саме, здійснення налагоджувальних та електровимірювальних робіт ПП «Пан Буд» за 2-й квартал 2011 року - 1-й квартал 2012 підтверджується актами приймання виконаних робіт: за січень 2012 року всього на суму 18003,00 грн.; за грудень 2011 року всього на суму 9524,00 грн.; за листопад 2011 року всього на суму 44275,00 грн.; за жовтень 2011 року всього на суму 59293,00 грн.; за вересень 2011 року всього на суму 29617,00 грн.; за серпень 2011 року всього на суму 48878,00 грн.; за червень 2011 року всього на суму 12300,00 грн.; за травень 2011 року всього на суму 29500,00 грн.

Оплата за роботи підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеними вище контрагентамим - виписками банку.

Сума вартості робіт, отриманих позивачем від ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» та податку на додану вартість, що містилися в ціні таких послуг, включені позивачем до складу скорегованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування всього у сумі 948285,00 грн. за 3-й квартал 2009 року - 2-й квартал 2011 року; 3-4-й квартал 2011 року - 1-й квартал 2012 року та податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» робіт підтверджується подальшим використанням наслідків робіт при наданні позивачем послуг своїм замовникам. Ці факти підтверджуються договорами та актами виконаних робіт із: ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»; Добрівська сільська рада; ВАТ «Монтажне управління №14; ТОВ «Арсенал»; ДП «Видавництво і друк «Таврида»; Монтажне управління №14; Господарський суд АРК; МП «Центр»; ТОВ «Спектор Клімат»; ВАТ «Кримзалізобетон»; Філія Кримського управління ВТ концерна «Воєнторгсервіс»; ВАТ «Кримхліб»; Філія ЗАТ «ПУМБ»; КРП «Профдезінфекція Сімферопольського району»; Кримський державний автоучкобинат; Філія ВАТ «Морський транспортний банк»; ДП «Центральна міжлікарняна аптека №1»; КРП ПВІ «Кримпроектреконструкція»; ТОВ «Москва» та із іншими замовниками, що підтверджується матеріалами справи.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України, Закону №334.

Отже, скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств на загальну суму 948285,00 грн. без ПДВ, у тому числі по періодах: 3-й квартал 2009 року у сумі 143155,00 грн.;4-й квартал 2009 року у сумі 105150,00 грн.; 1-й квартал 2010 року у сумі 29250,00 грн.; 2-й квартал 2010 року у сумі 90520,00 грн.; 3-й квартал 2010 року у сумі 161850,00 грн.; 4-й квартал 2010 року у сумі 102250,00 грн.; 1-й квартал 2011 року у сумі 13520,00 грн.; 2-й квартал 2011 року у сумі 93000,00 грн.; 3-4-й квартали 2011 року у сумі 191587,00 грн.; 1-й квартал 2012 року у сумі 18003,00 грн. підтверджені документально, а висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у сумі 230660,00 грн., у тому числі за 3-й квартал 2009 року у сумі 35789,00 грн.; за 4-й квартал 2009 року у сумі 26287,00 грн.; за 1-й квартал 2010 року у сумі 7313,00 грн.; за 2-й квартал 2010 року у сумі 22630,00 грн.; за 3-й квартал 2010 року у сумі 40463,00 грн.; за 4-й квартал 2010 року у сумі 25563,00 грн.; за 1-й квартал 2011 року у сумі 3380,00 грн.; за 2-й квартал 2011 року у сумі 21390,00 грн.; за 3-4-й квартали 2011 року у сумі 44065,00 грн.; за 1-й квартал 2012 року у сумі 3781,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 948285,00 грн. є безпідставними.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 160546,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку ДПІ, позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту за період: вересень 2009 року - листопад 2010 року, березень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - листопад 2011 року ПДВ у сумі 160546,00 грн., у тому числі: за вересень 2009 року в сумі 8275,00 грн.; за жовтень 2009 року в сумі 13840,00 грн.; за листопад 2009 року в сумі 3680,00 грн.; за грудень 2009 року в сумі 3510,00 грн.; за січень 2010 року в сумі 3000,00 грн.; за лютий 2010 року в сумі 830,00 грн.; за березень 2010 року в сумі 2020,00 грн.; за квітень 2010 року в сумі 4394,00 грн.; за травень 2010 року в сумі 7040,00 грн.; за червень 2010 року в сумі 6670,00 грн.; за липень 2010 року в сумі 14330,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 14170,00 грн.; за вересень 2010 року в сумі 3870,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 10300,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 6900,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 2704,00 грн.; за квітень 2011 року у сумі 4640,00 грн.;за травень 2011 року у сумі 11500,00 грн.; за червень 2011 року у сумі 2460,00 грн.; за серпень 2011 року у сумі 9776,00 грн.; за вересень 2011 року у сумі 5923,00 грн.; за жовтень 2011 року у сумі 11859,00 грн.; за листопад 2011 року у сумі 8855,00 грн.

Судом встановлено, що за період: вересень 2009 року - листопад 2010 року, березень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - листопад 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 160546,00 грн. ПДВ, пов'язаний із наданням послуг по правовідносинам з ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд».

Як встановлено судом раніше, факт надання налагоджувальних та електровимірювальних робіт вищезазначеними контрагентами позивача підтверджується актами приймання виконаних робіт; сплата вартості послуг підтверджується платіжними документами.

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Севелітстрой» виписано наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 115773,00 грн.: №461 від 01.09.2009 року; №473 від 10.09.2009 року; №487 від 18.09.2009 року; №505 від 29.09.2009 року; №511 від 30.09.2009 року; №528 від 01.10.2009 року; №552 від 09.10.2009 року; №558 від 13.10.2009 року; №562 від 14.10.2009 року; №567 від 15.10.2009 року; №579 від 20.10.2009 року; №583 від 21.10.2009 року; №623 від 30.10.2009 року; №648 від 12.11.2009 року; №640 від 05.11.2009 року; №712 від 09.12.2009 року; №720 від 17.12.2009 року; №731 від 25.12.2009 року; №2 від 11.01.2010 року; №11 від 15.01.2010 року; №75 від 17.02.2010 року; №219 від 11.03.2010 року; №339 від 31.03.2010 року; №340 від 09.04.2010 року; №351 від 22.04.2010 року; №365 від 27.04.2010 року; №348 від 16.04.2010 року; №453 від 11.05.2010 року; №456 від 18.05.2010 року; №465 від 26.05.2010 року; №558 від 11.06.2010 року; №569 від 17.06.2010 року; №593 від 25.06.2010 року; №632 від 30.06.2010 року; №627 від 30.06.2010 року; №736 від 07.07.2010 року; №746 від 09.07.2010 року; №749 від 12.07.2010 року; №786 від 14.07.2010 року; №826 від 22.07.2010 року; №819 від 20.07.2010 року; №862 від 28.07.2010 року; №877 від 30.07.2010 року; №955 від 04.08.2010 року; №970 від 11.08.2010 року; №981 від 13.08.2010 року; №1006 від 18.08.2010 року; №1217 від 31.08.2010 року; №1256 від 10.09.2010 року; №1286 від 21.09.2010 року; №1351 від 30.09.2010 року; №1391 від 01.10.2010 року; №1411 від 08.10.2010 року; №1421 від 15.10.2010 року; №1539 від 19.10.2010 року; №1579 від 29.10.2010 року; №1730 від 08.11.2010 року; №1752 від 09.11.2010 року; №1804 від 23.11.2010 року; №31 від 15.03.2011 року; №109 від 30.03.2011 року; №108 від 31.03.2011 року; №11 від 07.04.2011 року; №17 від 08.04.2011 року; №51 від 21.04.2011 року; №54 від 22.04.2011 року; №73 від 29.04.2011 року; №30 від 16.05.2011 року; №15 від 11.05.2011 року; №34 від 17.05.2011 року.

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Пан Буд» виписано наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 44773,00 грн.: №53 від 26.05.2011 року; №95 від 31.05.2011 року; №57 від 17.06.2011 року; №90 від 29.06.2011 року; №64 від 23.08.2011 року; №58 від 19.08.2011 року; №42 від 15.08.2011 року; №25 від 05.08.2011 року; №13 від 02.09.2011 року; №69 від 30.09.2011 року; №30 від 07.10.2011 року; №42 від 13.10.2011 року; №46 від 18.10.2011 року; №58 від 25.10.2011 року; №38 від 14.11.2011 року; №101 від 30.11.2011 року; №32 від 10.11.2011 року.

Отримані податкові накладні відображені позивачем у Розділі І "Реєстру податкових накладних" на загальну суму ПДВ 160546,00 грн. за відповідні періоди.

Вищезазначені податкові накладні мають усі обов'язкові реквізити, передбачені п. п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону № 168, п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України.

По даті отримання вказаних податкових накладних відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168, п.201.10 ст.201 ПК України позивач за період: вересень 2009 року - листопад 2010 року, березень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - листопад 2011 року нарахував податковий кредит у сумі 160546,00 грн. ПДВ.

Як зазначалося судом раніше, отримані роботи, щодо яких був нарахований податковий кредит в сумі 160546,00 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, податковий кредит у сумі 160546,00 грн., що нарахований (сплачений) позивачем за період: вересень 2009 року - листопад 2010 року, березень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - листопад 2011 року щодо виконання робіт ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» у повному обсязі відповідає вимогам норм Закону №168, ПК України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, первинними документами бухгалтерського обліку обґрунтованість висновків ДПІ щодо заниження позивачем податкового кредиту та відповідно податку на додану вартість у сумі 160546,00 грн. спростовується у повному обсязі.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 176970,00 грн. по правовідносинам з ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Крім того, суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеними вище контрагентами у зв'язку з тим, що останній має стан платника «8» у зв'язку з актами про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що ці акти про неможливість проведення перевірки контрагента були складені вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковими органами під час проведення документальної перевірки взагалі не досліджувалися первинні документи позивача щодо правовідносин із зазначеним вище контрагентом за перевіряємий період.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції з надання послуг позивача з зазначеним вище контрагентом, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована. Більш того, судом встановлено й фактичне використання отриманих робіт у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 19.10.2012 року №0006672204 та №0006682204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними, та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 року №0006672204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 204461,00 грн., у тому числі 160546,00 грн. за основним платежем та 43915,00 грн. за штрафними санкціями; №0006682204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 271117,00 грн., у тому числі 230660,00 грн. за основним платежем та 40457,00 грн. за штрафними санкціями визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 30.01.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 04.02.2013 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006672204 від 19.10.2012 року про збільшення Малому підприємству "Виробничо-технічний центр" (ідентифікаційний код юридичної особи 19448743) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 204461 грн., у тому числі 160546 грн. за основним платежем та 43915 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006682204 від 19.10.2012 року про збільшення Малому підприємству "Виробничо-технічний центр" (ідентифікаційний код юридичної особи 19448743) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 271117 грн., у тому числі 230660 грн. за основним платежем та 40457 грн. за штрафними санкціями.

4. Стягнути на користь Малого підприємства "Виробничо-технічний центр" (ідентифікаційний код юридичної особи 19448743) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова