Постанова

від 04.02.2013 по справі 39/277пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.01.2013 р. справа №39/277пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Дучал Н.М., Татенка В.М. за участю: прокурора-Зозуля Н.В. посвідчення №012871 представників сторін: від позивача-не з'явилися від відповідача-не з'явилися від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області- не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора міста Донецька, м.Донецьк в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2012р. (повний текст рішення складено та підписано 29.02.2012р.) по справі№39/277пн (суддя: Лейба М.О.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.М.", м.Донецьк до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк провизнання права власності на нерухоме майно

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.С.М." звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк про визнання права власності на капітальні будівлю магазину, загальною площею 53,2 кв.м., будівлю кафе, загальною площею 56,4 кв.м., будівлю складу, загальною площею 14,1 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви від 24.02.2012р.)

Господарським судом Донецької області прийняте рішення по справі № 39/277пн від 24.02.2012р., повний текст якого підписаний 29.02.2012р. (суддя Лейба М.О.), яким позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.С.М." (ЄДРПОУ 23347462) право власності на капітальні будівлю магазину, загальною площею 53,2кв.м., будівлю кафе, загальною площею 56,4 кв.м., будівлю складу, загальною площею 14,1 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1

Рішення обґрунтовано приписами ст. 376 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням Прокурор міста Донецька, м.Донецьк в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги прокурор зокрема посилається, що рішення прийняте без залучення до участі у справі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, відсутність спору між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Богатиря К.В. було змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя: Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Татенко В.М.

В судове засідання (30.01.2013р.) з'явився прокурор, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2012р. по справі №39/277пн просив скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача, відповідача та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк в судове засідання (30.01.2013р.) не з'явилися. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання представники сторін були повідомлені належним чином.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2012р., 09.01.2013р., явка сторін не була визнання обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача, відповідача та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Розпорядженням виконкому Донецької міської ради народних депутатів від 11.07.97р. №1117/3р позивачу було надано в тимчасове короткострокове користування земельну ділянку загальною площею 69,1кв.м. та надано дозвіл на розташування тимчасової споруди - торгівельного павільйону. (а.с.8-9)

У 1997р. Державним комунальним підприємством "Управління генерального плану м.Донецька" були підготовленні матеріали "Про надання ТОВ "Б.С.М." земельної ділянки в тимчасове користування під установку торговельного павільйону у Кіровському районі" (а.с.18-20) та розроблено архітектурний паспорт на об'єкт - торговий павільйон у АДРЕСА_2 (а.с.12-17)

04.09.1997р. торгівельний павільйон розташований за адресою: АДРЕСА_2 актом приймальної комісії райвиконкому було прийнято до експлуатації. (а.с.11)

По закінченню строку дії договору тимчасового користування земельною ділянкою, позивач звернувся на адресу виконкому міської ради з клопотанням щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання дозволу на розміщення торгівельного павільйону та кафе.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.02.02р. №82 позивачу затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку, загальною площею 187,0кв.м. для розміщення торгівельного павільйону-кафе з кафе літнього типу по АДРЕСА_1 (а.с.29-31)

На виконання вищезазначеного рішення, між виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.С.М." (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 19.03.2002р. (а.с.24-28), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території АДРЕСА_1, площею 187,0 кв.м., із земель загального користування.

Рішенням виконкому Кіровської районної у м. Донецьку ради від 23.06.10р. № 284/5 будівлі торгівельного павільйону-кафе з кафе літнього типу присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1. (а.с.46)

За твердженнями позивача, впродовж часу володіння спірним майном, ним виконано будівельні роботи по його реконструкції, оновленню фасадів, тощо. Вказані роботи були проведені без розробки та затвердження робочого проекту будівництва та отримання дозвільної документації, в порядку, чинному на той час.

У зв'язку з відсутністю документів, що передують проведенню реконструкції (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), позивач звернувся до суду з відповідним позовом, посилаючись, що потенційний покупець цього майна (відповідач по справі), не визнає його права власності.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Рішення обґрунтовано приписами ст.376 ЦК України.

Судова колегія погоджується з зазначеним рішенням з огляду на наступне.

Згідно до приписів ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. (ст.319 ЦК України)

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності. ( ст. 392 ЦК України)

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( п.5 ст. 376 ЦК України).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що діючим законодавством передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Стаття 376 ЦК України не визнавалася у встановленому порядку неконституційною та має законну силу.

Як встановлено місцевим господарським судом, будівля магазину загальною площею 53,2 кв.м., будівля кафе, загальною площею 56,4 кв.м., будівля складу, загальною площею 14,1 кв.м. були збудовані за кошти позивача. Проведені будівельні роботи були виражені в будівництві одноповерхових нежитлових будівель, благоустрій території, тощо на відведеній земельній ділянці із додержанням її цільового призначення.

На час прийняття спірного рішення, позивач є користувачем земельної ділянки, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.02.02р. №82 (а.с.29-30) та договором оренди земельної ділянки від 19.03.2002р. підписаним з Виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с.24-28).

Підписав з позивачем договір оренди земельної ділянки, на якій вже розташовувалися спірні об'єкти, виконавчий комітет фактично надав дозвіл на їх розміщення.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком ТОВ "Архітектурно-конструкторське бюро "Модус" (а.с.34-45) (ліцензія серії АВ №458394), конструкції будівель, розташованих по АДРЕСА_1 знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та придатні для подальшої безпечної експлуатації.

Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ствердження прокуратури, що рішення по справі фактично підмінює компетенцію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не знайшли свого підтвердження, оскільки визнання права власності судом на об'єкт самочинного будівництва не звільняє власника від обов'язку здійснити дії по прийняттю цього об'єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Наявність спору між позивачем та відповідачем у даній справі підтверджується позицією відповідача, який у відзиві на позовну заяву повідомив суд, що не вважає ТОВ "Б.С.М." власником спірного майна.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення по справі.

Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька, м.Донецьк в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2012р., повний текст якого підписаний 29.02.2012р. по справі №39/277пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2012р., повний текст якого підписаний 29.02.2012р. по справі №39/277пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

В.М. Татенко

Надруковано 8 примірників: 2- прокурору; 1-ІДАБК у Дон.обл.; 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-до справи; 1- ГСДО; 1 - ДАГС