Постанова

від 21.11.2006 по справі 6/417-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/417-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 листопада 2006 р.                                                                                Справа № 6/417-06

Господарський суд Вінницької області у складі:  судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., розглянувши в приміщенні суду  з участю представників сторін

позивача          - Зралко Н.Е, Митченко О.В.

відповідача      - Данченко Л.В.

справу за позовом Ладижинського міського центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Процишина, 55А, м. Ладижин Вінницької області, код ЄДРПОУ 23063701) до Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський ремонтно-механічний завод" (24321, вул. Польова, 10, м. Ладижин Вінницької області, код ЄДРПОУ 13311061) про стягнення 1912 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 1912 грн. штрафу за прихований фонд заробітної плати.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності - 1095 днів, встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також відповідно до вищевказаного Закону стягнення боргу в судовому порядку –виключна компетенція податкового органу, а відповідно позивач не має права звертатися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.                                                                                                                                                                    

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Статтями 35, 38 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III (з подальшими змінами і доповненнями) “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду, а також пеню, що обчислюється виходячи з 120 відсотків  облікової  ставки Національного   банку   України,   що   діяла  на  момент  сплати, нарахованої на повну суму недоїмки  (без  урахування  штрафів)  за весь її строк.

Відповідно до ст. 38 вказаного закону роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених ст. 38, не застосовується.

Як вбачається з акту №29 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 29.06.2002 р., та встановлено судом, у відповідача виявлено прихований фонд заробітної плати в сумі 1912 грн.

Відповідно до п.1 ст. 38 Закону України N 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Отже, станом на 01.04.2002 р. у відповідача утворилась заборгованість зі сплати штрафу за прихований фонд заробітної плати до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) в розмірі 1912 грн., що підтверджується  актом перевірки №29 від 29.06.02, розрахунковими відомостями відповідача та розрахунком заборгованості.

Заперечення відповідача щодо відсутності у Ладижинського міського центру зайнятості компетенції щодо стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття та повноважень на звернення з даним позовом до господарського суду, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.02.03, погашення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється згідно з приписами Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а відповідно до п.2.3.1. вказаного закону органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Проте, з 01.01.2001р., коли набрав чинності Закон України ”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533, правовідносини в даній сфері регулюються саме цим законом, положення Закону України № 2181 на них не поширюються, а тому заперечення відповідача є безпідставними.

Дія Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 не поширюється на правовідносини щодо погашення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, аналіз положень наведеного Закону №2181, Закону України ”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533 (далі - Закон України №1533) та Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-ХП не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України ”Про систему оподаткування”.

Стаття 1 Закону України ”Про систему оподаткування” встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст.ст.14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України ”Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст. З Закону України № 1533 (який набрав чинності з 01.01.2001р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України ”Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п.2 розділу 8 Закону України № 1533, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533 (з 01.01.2001р.) норми Закону України ”Про систему оподаткування” у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України ”Про систему оподаткування”, якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV від 16.01.2003р.

Окрім того, Законом України ”Про внесення змін до Закону України ”Про систему оподаткування”” від 18.02.1997 року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3) статті 1 Закону України №2181, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2) ст. 1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України ”Про систему оподаткування”. Закон України №2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України №1533 встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п.2, п.5 ст.8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України ”Про систему оподаткування”, державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України №2181, згідно його преамбули.

Верховним  Судом  України  у  постанові  від  13.09.2005  зі  справи № 3/199 викладено правову позицію, згідно з якою включення Законом України №2181, органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України №1533.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази в іх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в сумі 1912 грн.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними  положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.           Позов задовольнити.

2.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський ремонтно-механічний завод" (24321, вул. Польова, 10, м. Ладижин Вінницької області, код ЄДРПОУ 13311061) 1912 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять грн.) на користь Ладижинського міського центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття (24321, вул. Процишина, 55А, м. Ладижин Вінницької області, код ЄДРПОУ 23063701)

3.           Постанову направити сторонам.

Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку

Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України 24.11.06р.

Суддя                                                    Залімський І.Г.