Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а-16755/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року № 2а-16755/12/2670

О 16 годині 38 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" штрафу в розмірі 76899,93 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України "Про зайнятість населення", Положення про державну службу зайнятості та Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 року № 47, та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" звільнило працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, проте звіти про заплановане вивільнення працівників відповідач до центру зайнятості не подав, в зв'язку з чим на Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" накладено штраф у розмірі 76899,93 грн.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на Закон України «Про зайнятість населення», Кодекс законів про працю України, Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, та зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" при складанні наказу про звільнення охоронців була допущена помилка у зазначенні статті трудового законодавства, що призвело до неправильного складання звітності про фактичне вивільнення працівників. Також представник відповідача вказав про те, що після виявлення помилки Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" прийнято новий наказ, яким замінена норма трудового законодавства по якій відбулося звільнення працівників, а саме: на пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

11 вересня 2012 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості складений акт № 1-ш про порушення законодавства України про зайнятість населення, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" вимоги пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: у відповідності до наказу № 12-к від 7 серпня 2012 року по Товариству з обмеженою відповідальністю "Віолта" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнені з посад охоронців з 8 серпня 2012 року за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, проте звіти про заплановане вивільнення працівників по формі № 4-ПН (план) до Деснянського районного центру зайнятості не подався.

Зазначеним актом застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" штрафну санкцію у розмірі нарахованої річної заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 13087,92 грн., ОСОБА_2 у сумі 13224,13 грн., ОСОБА_3 у сумі 13177,97 грн., ОСОБА_4 у сумі 13255,60 грн., ОСОБА_5 у сумі 13096,07 грн., ОСОБА_6 у сумі 11058,24 грн. на загальну суму 76899,93 грн.

Відповідач, не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій, листом від 21 вересня 2012 року за № 74 повідомив Київський міський центр зайнятості про те, що під час складання наказу б/н від 7 серпня 2012 року була допущена помилка у виборі статті трудового законодавства, що призвело до неправильного складання звітності про фактичне вивільнення працівників, а також призвело до неправильного запису до трудових книжок вивільнених працівників, в зв'язку з чим просив скасувати штраф у сумі 76899,93 грн.

Листом від 8 жовтня 2012 року за № 12-7410 Київський міський центр зайнятості повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" про те, що до компетенції Київського міського центру зайнятості не відноситься скасування рішень Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості та запропоновано звернутись до Державної інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідачем під час розгляду справи наданий лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» від 15 жовтня 2012 року № 80, адресованого Державній інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, в якому відповідач просив скасувати накладений Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості штраф, проте відповідачем не надано доказів отримання зазначеного листа Державною інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та відповідно прийнятого рішення за результатами його розгляду.

Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України від 01.03.1991 № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 803-ХІІ) при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" від 7 серпня 2012 року № 12-к в зв'язку з ліквідацією філії № 9 товариства, пов'язаною з розірванням з комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» договору на експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Вікентія Беретті, 4-8 звільнено із займаних посад з 8 серпня 2012 року згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України охоронців філії № 9 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Представник відповідача під час розгляду справи зазначила, що під час скадання даного наказу була допущена помилка у виборі статті трудового законодавства, що призвело до неправильного складання звітності про фактичне вивільнення працівників.

На підтвердження своєї позиції відповідачем наданий наказ № 12-к від 7 серпня 2012 року, яким визнано недійсним наказ б/н від 7 серпня 2012 року про звільнення охоронців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та звільнено охоронців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з 8 серпня 2012 року за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Також представником відповідача надані заяви працівників від 7 серпня 2012 року, в яких вони просили звільнити їх за згодою сторін з 8 серпня 2012 року та трудові книжки охоронців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в яких зазначено про недійсність записів про звільнення працівників, згідно наказу б/н від 7 серпня 2012 року та внесено запис про звільнення працівників на підставі наказу № 12-К від 7 серпня 2012 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що представником відповідача не наданий наказ б/н від 7 серпня 2012 року. В матеріалах справи містяться два накази № 12-К від 7 серпня 2012 року. З наказу № 12-К від 7 серпня 2012, наданого позивачем, вбачається, що працівників звільнено згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, з наказу № 12-К від 7 серпня 2012, наданого відповідачем, вбачається, що працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнено згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

При цьому, як вбачається з матеріалів проведеної Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта», відповідачем при проведенні перевірки (11 вересня 2012 року) самостійно наданий наказ № 12-к від 7 серпня 2012 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Віолта», згідно якого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнені з посади охоронців з 8 серпня 2012 року у зв'язку із скороченням штату по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Під час розгляду справи представник відповідача не змогла пояснити причини, по яким перевіряючим наданий наказ саме від 7 серпня 2012 року № 12-к про звільнення працівників по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а не наказ від 7 серпня 2012 року про звільнення працівників за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 написали заяви про звільнення їх за згодою сторін 7 серпня 2012 року.

Разом з тим, в їх трудові книжки відповідачем внесені всі записи щодо звільнення працівників на підставі наказу б/н від 7 серпня 2012 року, про визнання недійсним вказаного запису та про звільнення працівників на підставі наказу № 12-К від 7 серпня 2012 року - 8 серпня 2012 року.

Крім того, після проведеної інспекцією перевірки відповідачем поданий звіт до Деснянського районного центру зайнятості про фактичне вивільнення працівників за станом на 9 серпня 2012 року та відомості про звільнених працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта», з яких вбачається, що станом на 9 серпня 2012 року, відповідач самостійно визначив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були звільнені з 8 серпня 2012 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

З огляду на встановлені в суді обставини, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Віолта» у наказі б/н від 7 серпня 2012 року була допущена помилка у зазначенні статті трудового законодавства, що призвело до неправильного складання звітності про фактичне вивільнення працівників, оскільки, якщо враховувати наказ від 7 серпня 2012 року № 12-К, яким визнано недійсним наказ б/н від 7 серпня 2012 року, то відповідачу вже 7 серпня 2012 року було відомо про той факт, що працівників було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, проте у своїй звітності від 9 серпня 2012 року відповідач зазначає як підставу для звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 саме пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Також, в матеріалах справи міститься персональна картка ОСОБА_3, який звернувся до Деснянського районного центру зайнятості як безробітний з метою пошуку роботи, в якій зазначено, що ОСОБА_3 звільнений з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віолта» не виконало вимог пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" та не повідомило державну службу зайнятості про звільнення працівників в зв'язку із скороченням штату, згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно довідок Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" розмір річної нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 складає 13087,92 грн., ОСОБА_2 - 13 224,13 грн., ОСОБА_3 - 13177,97 грн., ОСОБА_4 - 13255,60 грн., ОСОБА_5 - 13096,07 грн., ОСОБА_6 - 11058,24 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" штрафу в розмірі 76899,93 грн.

Відповідно до статті 23 Закону № 803-XII контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.

У відповідності до пункту 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року N 47, інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно підпункту "г" пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року N 47, інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту "л" пункту 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості 18 травня 2011 року, Київський міський центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у місті Києві.

Пунктом 4 розділу 3 Положення встановлено, що одним із основних завдань Київського міського центру зайнятості є організація контролю за додержанням законодавства про зайнятість та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, в тому числі, фізичними особами, які використовують найману працю, на території міста Києва.

Беручи до уваги те, що суму штрафу у розмірі 76899,93 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" (місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 1, код ЄДРПОУ 19133146) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р37179301900001 ГУ ДКС України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03491091) штраф у розмірі 76 899 (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 30 січня 2013 року.