Ухвала

від 20.06.2013 по справі 2а-16755/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16755/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» про стягнення штрафу в розмірі 76 899,93 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2012 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості складений акт № 1-ш про порушення законодавства України про зайнятість населення, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Віолта» вимоги п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: у відповідності до наказу № 12-к від 07 серпня 2012 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Віолта» гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9 звільнені з посад охоронців з 08 серпня 2012 року за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, проте звіт про заплановане вивільнення працівників по формі № 4-ПН (план) до Деснянського районного центру зайнятості не подався.

Як вбачається з акту перевірки, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» застосовано штрафну санкцію у розмірі нарахованої річної заробітної плати: ОСОБА_4 у сумі 13 087,92 грн., ОСОБА_5 у сумі 13 224,13 грн., ОСОБА_6 у сумі 13 177,97 грн., ОСОБА_7 у сумі 13 255,60 грн., ОСОБА_8 у сумі 13 096,07 грн., ОСОБА_9 у сумі 11 058,24 грн. - на загальну суму 76 899,93 грн.

Відповідач, не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій, листом № 74 від 21 вересня 2012 року повідомив Київський міський центр зайнятості про те, що під час складання наказу б/н від 07 серпня 2012 року допущена помилка у виборі статті трудового законодавства, що призвело до неправильного складання звітності про фактичне вивільнення працівників, а також призвело до неправильного запису до трудових книжок вивільнених працівників, у зв'язку з чим просив скасувати штраф у сумі 76 899,93 грн.

Згідно з листом № 12-7410 від 08 жовтня 2012 року, Київський міський центр зайнятості повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Віолта» про те, що до компетенції Київського міського центру зайнятості не відноситься скасування рішень Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості та запропоновано звернутись до Державної інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» № 80 від 15 жовтня 2012 року, адресований Державній інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, в якому відповідач просив скасувати накладений Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості штраф, однак відповідачем не надано доказів отримання зазначеного листа Державною інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та відповідно прийнятого рішення за результатами його розгляду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається. що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» № 12-к від 07 серпня 2012 року у зв'язку з ліквідацією філії № 9 ТОВ «Віолта», пов'язаною з розірванням з комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» договору на експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Вікентія Беретті, 4-8, звільнено із займаних посад з 08 серпня 2012 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України охоронців філії № 9 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

У матеріалах справи знаходиться наданий відповідачем наказ № 12-к від 07 серпня 2012 року, яким визнано недійсним наказ б/н від 07 серпня 2012 року про звільнення охоронців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, та звільнено охоронців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з 08 серпня 2012 року за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Крім того, відповідачем надані заяви працівників від 07 серпня 2012 року, в яких вони просили звільнити їх за згодою сторін з 08 серпня 2012 року, та трудові книжки працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в яких зазначено про недійсність записів про звільнення працівників згідно з наказом б/н від 07 серпня 2012 року та внесено запис про звільнення працівників на підставі наказу № 12-К від 07 серпня 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано наказ б/н від 07 серпня 2012 року. З наявного в матеріалах справи наказу № 12-К від 07 серпня 2012, наданого позивачем, вбачається, що працівників звільнено згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а з наказу № 12-К від 07 серпня 2012, наданого відповідачем, вбачається, що працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звільнено згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів проведеної перевірки ТОВ «Віолта», відповідачем самостійно наданий наказ № 12-к від 07 серпня 2012 року, згідно з яким працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, звільнені з посади охоронців з 08 серпня 2012 року у зв'язку із скороченням штату згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, в трудові книжки працівників відповідачем внесені всі записи щодо звільнення працівників на підставі наказу б/н від 07 серпня 2012 року, про визнання недійсним вказаного запису та про звільнення працівників на підставі наказу № 12-К від 07 серпня 2012 року - 08 серпня 2012 року.

Крім того, після проведеної перевірки відповідачем поданий звіт до Деснянського районного центру зайнятості про фактичне вивільнення працівників за станом на 09 серпня 2012 року та відомості про звільнених працівників ТОВ «Віолта», з яких вбачається, що станом на 09 серпня 2012 року, відповідач самостійно визначив, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звільнені з 08 серпня 2012 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

У матеріалах справи наявна персональна картка ОСОБА_6, який звернувся до Деснянського районного центру зайнятості як безробітний з метою пошуку роботи, в якій зазначено, що ОСОБА_6 звільнений з ТОВ «Віолта» на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення», для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Регулювання правового становища державних службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу».

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення», контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.

За змістом п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року, інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Відповідно до пп. «г» п. 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Згідно з пп. «л» п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 року, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у зв'язку з неподанням до Деснянського районного центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників по формі № 4-ПН (план), оскільки позивачем надано достатньо доказів звільнення працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано цей факт та не доведено належними доказами у розумінні КАС України зворотнього.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» про стягнення штрафу.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолта» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.