Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а/1770/3567/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3567/2012

26 грудня 2012 року 13год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сенчина О.В., Ковальчук О.П.

відповідача: представник Ситай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Північ-Енерго" до Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Північ-Енерго" (надалі ПП "Північ-Енерго") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5323432340 від 10.09.2012 року.

Відповідно до ст. 55 КАС України суд замінює Кузнецовську об"єднану державну податкову інспекцію в Рівненській області її правонаступником - Кузнецовською об"єднаною державною податковою інспекцією в Рівненській області Державної податкової служби (надалі Кузнецовська ОДПІ).

Позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №5323432340 від 10.09.2012 року позивач обґрунтовує наступним.

Позивач в третьому кварталі 2010 року мав взаєморозрахунки з Приватним підприємством "МКМ-Сервіс", надалі - ПП "МКМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 35383180). Між позивачем (Покупець) та ПП "МКМ-Сервіс" (Продавець) було укладено договір № 57 від 27.10.2010 року. Термін дії Договору до 31.12.2010 року. Предметом договору є купівля-продаж електротоварів. На виконання вищевказаного договору, ПП "МКМ-Сервіс", поставило визначені електротовари позивачу, що підтверджується належним чином оформленими документами.

Вказує на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача та податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ПП "МКМ-Сервіс". Зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом оформлені належними первинними документами бухгалтерського обліку, які були пред'явлені до перевірки, а правочин між сторонами не є нікчемним в розумінні закону та не визнавався недійсним в установленому порядку.

Згідно висновку Акту перевірки від 03.09.2012 року № 154/22-34573442 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Північ-Енерго" код ЄДРПОУ 34573442 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.10.2012 року 31.12.2010 року та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "МКМ-Сервіс", код ЄДРПОУ 35383180" (надалі Акт перевірки), перевіркою встановлено порушення пп.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 6095 грн., в тому числі за грудень 2010 року в суму 6095 грн. На підставі висновку Акту перевірки від 03.09.2012 року № 154/22-34573442, Відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення рішення №5323432340 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі - 7619 грн., в.т.ч. за основним платежем - 6095 грн., за штрафними санкціями - 1524 грн. (надалі - ППР).

Позивач не погоджується з таким висновком Акту перевірки від 03.09.2012 року №154/22-34573442 та прийнятим ППР, і вважає що останній підлягає скасуванню судом оскільки відповідачем не доведено нікчемність договору купівлі-продажу № 57 від 27.10.2010 року, з огляду на вищевказане просить позов задоволити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача встановлено порушення пп.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 6095 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс". Зазначає, що на адресу Володимирецького відділення Кузнецовської ОДПІ від ДПІ у Галицькому районі м. Львова надійшов акт перевірки від 26.06.2011 року № 1649/23-209/35383180 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правильності обчислення і сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року. Зазначає, що даним актом перевірки констатовано, що на момент проведення перевірки у ПП "МКМ-Сервіс" бухгалтерські та інші первинні документи були відсутні. ПП "МКМ-Сервіс" не надано до проведення перевірки жодних бухгалтерських первинних документів за 2008-2011 року, факт придбання ТМЦ відсутній, встановлено відсутність складських приміщень, транспортних засобів, для перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт, товаро-транспортні накладні, довіреності, картки складського обліку, та інші документи, що свідчать про транспортування товару, його передачі, зберігання, оприбуткування тощо. Перевіркою повноти визначень податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року встановлено їх завищення в сумі 13 129 938,90 грн. Враховуючи те, що згідно даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ПП "МКМ-Сервіс" власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, можна стверджувати, що операції з реалізації мали не реальний товарний характер, товар не придбавався, не перевозився та не зберігався, роботи (послуги) не виконувались. Таким чином перевіркою встановлено ведення ПП "МКМ-Сервіс" податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту. В зв'язку з вищевикладеним, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП "МКМ-Сервіс" здійснювалась поза межами правового поля, та взаємовідносини між ПП "Північ-Енерго" та його контрагентами, зокрема з ПП "МКМ-Сервіс" є фіктивними правочинами, які не несуть на меті настання реальних наслідків, а також вчинені без наміру створення правових наслідків ст. 234 Цивільного Кодексу України.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення №5323432340 від 10.09.2012 року є обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку у Володимирецькому відділенні Кузнецовської ОДПІ та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.

03.09.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Північ-Енерго" за результатами якої було складено Акт перевірки № 154/22-34573442 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Північ-Енерго" код ЄДРПОУ 34573442 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.10.2012 року 31.12.2010 року та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "МКМ-Сервіс", код ЄДРПОУ 35383180", перевіркою встановлено порушення пп.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 6095 грн., в тому числі за грудень 2010 року в суму 6095 грн. На підставі висновку Акту перевірки від 03.09.2012 року № 154/22-34573442, Відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення рішення №5323432340 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі - 7619 грн., в.т.ч. за основним платежем - 6095 грн., за штрафними санкціями - 1524 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій між ПП "Північ-Енерго" та ПП "МКМ-Сервіс" (оскільки ПП "Північ-Енерго" у перевіряємому періоді проводило взаєморозрахунки з ПП "МКМ-Сервіс", зокрема договір купівлі-продажу від 27.10.2010 року), висновків ДПІ у Галицькому районі м. Львова зафіксованих у акті перевірки від 26.06.2011 року № 1649/23-209/35383180 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правильності обчислення і сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року де податковий орган прийшов до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПП "МКМ-Сервіс" здійснювалась поза межами правового поля, і у зв'язку з непредставленням документів для перевірки підприємством не доведена реальність операцій в період за 2008-2011 року, а отже і взаємовідносини між останнім і ПП "Північ-Енерго" є фіктивними правочинами, які не несуть на меті настання реальних наслідків, а також вчинені без наміру створення правових наслідків, що передбачені у ст. 234 ЦКУ. Правочини укладені по операціям з поставки по ланцюгу ПП "МКМ-Сервіс" - ПП "Північ-Енерго" порушують ст.228 ЦКУ, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "МКМ-Сервіс" (Продавець) було укладено договір № 57 від 27.10.2010 року (а.с.50-51). Термін дії Договору до 31.12.2010 року. Предметом договору - купівля-продаж електротоварів. На виконання вищевказаного договору, ПП "МКМ-Сервіс", поставило визначені електротовари позивачу, що підтверджується належним чином оформленими документами, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.52-81), а саме: копією видаткової накладної № РН-12-1306 від 13.12.2010 року, копією податкової накладної № 121300005 від 13.12.2010 року, копією Товарно-транспортної накладної № 1201 від 13.12.2010 року, копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за грудень місяць 2010 року, копією Виписки по рахунку за 16.12.2010 року, копією Платіжного доручення № 314 від 16.12.2010 року, копією Картки рахунку 311 "Рахунки в банках" за грудень місяць 2010 року, копією Оборотно-сальдової відомості по рахунку 20 "Виробничі запаси" за грудень місяць 2010 року, копією Оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за грудень місяць 2010 року, копією Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень місяць 2010 року, копією Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року, копією Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 4 квартали 2010 року.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання електротоварів, відсутні.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП "МКМ-Сервіс" в ціні за товарно-матеріальні цінності суд вважає правомірними і таким, що відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго", використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП "МКМ-Сервіс" товарно-матеріальних цінностей та рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що товарно-матеріальні цінності, придбані ПП "Північ-Енерго" у ПП "МКМ-Сервіс", з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго" є нікчемними, та такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства і спрямовані на отримання податкової вигоди, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Жодних доказів того, що ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго" під час укладання договору купівлі-продажу завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

Як установлено частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання такого договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "МКМ-СЕРВІС". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Кузнецовською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-СЕРВІС" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, суд вважає, висновки податкового органу про нікчемність правочину між ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго" - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі норм Податкового Кодексу України, водночас податковий кредит сформовано в 2010 році, отже коли фактично норми Податкового кодексу ще не діяли. Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI) встановлено нижчий обсяг відповідальності (10 % від суми недоплати) у порівнянні з обсягом відповідальності, встановленим ПК України (25 % суми визначеного податкового зобов'язання), суд приходить до висновку, що податковий орган, збільшивши позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року, мав застосувати штрафні санкції у розмірі 10 % від суми збільшеного податкового зобов'язання.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що податковим органом не тільки безпідставно застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням Кознецовської ОДПІ, але й невірно розраховано їх розмір.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд вважає, що висновки Кузнецовської ОДПІ про заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 6094,63 грн., є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення №5323432340 від 10.09.2012 року, яким ПП "Північ-Енерго" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 7619 грн., у тому числі за основним платежем - 6095 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1524 грн. - необґрунтованим і протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкового повідомлення-рішення, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №5323432340 від 10.09.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 5323432340 від 10.09.2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Північ-Енерго" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.