Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а/1770/3567/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"21" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3567/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Північ-Енерго" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року задоволено позов приватного підприємство "Північ-Енерго".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 5323432340 від 10.09.2012 року та відшкодовано приватному підприємству "Північ-Енерго" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

В апеляційній скарзі Кузнецовська об"єднана державна податкова інспекція в Рівненській області Державної податкової служби (надалі Кузнецовська ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що угоди між ПП "Північ-Енерго" та його контрагентами, зокрема з ПП "МКМ-Сервіс" є фіктивними правочинами, які не несуть на меті настання реальних наслідків, а також вчинені без наміру створення правових наслідків ст. 234 Цивільного Кодексу України, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що приватне підприємство "Північ-Енерго" має статус юридичної особи, перебуває на обліку у Володимирецькому відділенні Кузнецовської ОДПІ та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Північ-Енерго" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, за період з 01.10.2012 року 31.12.2010 року, та податку на додану вартість, за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "МКМ-Сервіс", Кузнецовською ОДПІ 03.09.2012 року складено акт перевірки № 154/22-34573442. Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, пп.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 6095 грн., в тому числі за грудень 2010 року в суму 6095 грн.

10.09.2012 року, на підставі висновку акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №5323432340, яким ПП "Північ-Енерго" збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі - 7619 грн., в.т.ч. за основним платежем - 6095 грн., за штрафними санкціями - 1524 грн.

Підставою для прийняття спірного повідомлення рішення стало те, господарські операції між ПП "Північ-Енерго" та ПП "МКМ-Сервіс" здійснювалися поза межами правового поля, і у зв'язку з непредставленням ПП "МКМ-Сервіс" документів для перевірки та не доведеністю реальності операцій цим підприємством, в період за 2008-2011 року, а отже, на думку податкового органу, і взаємовідносини між останнім і ПП "Північ-Енерго" є фіктивними правочинами, які не несуть на меті настання реальних наслідків, а також вчинені без наміру створення правових наслідків, що передбачені у ст. 234 ЦК України. Для зазначених висновків за основу взято акт перевірки від 26.06.2011 року № 1649/23-209/35383180 ДПІ у Галицькому районі м. Львова про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правильності обчислення і сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення рішення №5323432340 від 10.09.2012 року, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками, оскільки вони не відповідають вимогам податкового законодавства та суперечать дійсним обставинам справи, які встановлено та досліджено судом.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс" було укладено договір № 57 від 27.10.2010 року (а.с.50-51), предметом якого було - купівля електротоварів.

На виконання вищевказаного договору, ПП "МКМ-Сервіс", поставило визначені електротовари позивачу, що підтверджується належним чином оформленими документами, (а.с.52-81), а саме: копією видаткової накладної № РН-12-1306 від 13.12.2010 року, копією податкової накладної № 121300005 від 13.12.2010 року, копією товарно-транспортної накладної № 1201 від 13.12.2010 року, копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за грудень місяць 2010 року, копією Виписки по рахунку за 16.12.2010 року, копією Платіжного доручення № 314 від 16.12.2010 року, копією Картки рахунку 311 "Рахунки в банках" за грудень місяць 2010 року, копією Оборотно-сальдової відомості по рахунку 20 "Виробничі запаси" за грудень місяць 2010 року, копією Оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за грудень місяць 2010 року, копією Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень місяць 2010 року, копією Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року, копією Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 4 квартали 2010 року.

Отже, позивачем правомірно було віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за вказаний період, оскільки така операція підтверджена первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання електротоварів, відсутні.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних норм убачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

Придбані матеріали у ПП "МКМ-Сервіс" було використано позивачем в господарській діяльності, а саме для будівництва повітряної лінії електропередач, що підтверджується актами виконаних робіт на об"єкті "Будівництво ПЛ-0,38 кВ.", яке розташовано в смт.Володимирець по вул.Незалежності.

Встановлені судом обставини в їх сукупності, а саме, наявність належно оформлених первинних документів, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП "МКМ-Сервіс" товарно-матеріальних цінностей та рух активів у процесі здійснення господарських операцій, свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго". Докази того, що товарно-матеріальні цінності, придбані ПП "Північ-Енерго" у ПП "МКМ-Сервіс", з іншою метою, ніж використання їх у власній господарській діяльності, податковим органом не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго" є нікчемними, та такими, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства і спрямовані на отримання податкової вигоди, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, жодних доказів того, що ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Північ-Енерго" під час укладання договору купівлі-продажу завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства податковим органом не надано та не встановлено судом.

Частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

З матеріалів справи не убачається, що відповідачем надано докази наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Податковим органом також, не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання такого договору.

Зазначена позиція суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів даної категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і доводи податкового органу про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "МКМ-СЕРВІС", оскільки такі висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел.

На час укладення правочину з позивачем не було жодної інформації з приводу того, що ПП "МКМ-Сервіс" не діє, або що вона відсутня за місцезнаходженням чи свідоцтво платника ПДВ анульовано. Отже, станом на дату укладення вищевказаного правочину зазначена юридична особа для всіх третіх осіб була належним контрагентом та платником податків, оскільки згідно до ст.16 та ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, податкове повідомлення - рішення №5323432340 від 10.09.2012 року, яким ПП "Північ-Енерго" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 7619 грн., у тому числі за основним платежем - 6095 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1524 грн. є протиправним, а тому судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Північ-Енерго" вул. Сагайдачного, б. 23,смт. Володимирець,Рівненська область,34300

3- відповідачу Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Повстанців,47,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400