Рішення

від 31.01.2013 по справі 28/5014/2917/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.13 Справа № 28/5014/2917/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

POI INTECH sp. z o.o, Сталова Воля, Республіка Польща

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал», м. Алчевськ

про стягнення 97 907 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

Суть спору: позивач - POI INTECH sp. z o.o звернувся до господарського суду Луганської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» про стягнення попередньої передоплати за контрактом № 098-32/11/11 від 23.11.2011 у сумі 11 760 доларів США та пені у сумі 540,96 доларів США, усього 12300,96 доларів США, що еквівалентно 98 321 грн., витрат на послуги адвокату у сумі 2000 грн., вартості послуг банку щодо оплати судових витрат у сумі 71 грн. 52 коп., витрат на оплату послуг бюро перекладів у сумі 420 грн.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов контракту № 098-23/11/11 від 23.11.2011 щодо зобов'язання по поставці товару, визначеного даним контрактом.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2012 надав заяву, в якій просить включити до судових витрат витрати у розмірі 383 грн. вартості залізничних квитків на проїзд до суду та в зворотному напрямку.

Заява позивача прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 10.01.2013 представник позивача надав заяву без дати, в якій визначив ціну позову у національній валюті України. Так, позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 93 997 грн. та пеню у сумі 3910 грн., усього 97 907 грн. (що еквівалентно сумам 11 760 та 489,22 доларів США відповідно).

Дана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 93 997 грн. та пені у сумі 3910 грн., усього 97 907 грн. (що еквівалентно сумам 11 760 та 489,22 доларів США відповідно).

.

У судовому засіданні 10.01.2013 представником позивача надано заяву, в якій він просить включити до судових витрат витрати у розмірі 405 грн. вартості залізничних квитків на проїзд до суду та в зворотному напрямку.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи.

Позивач у заяві 31.01.2013 просить справу розглянути без участі свого представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов'язковою, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Сторонами у справі укладено контракт № 098-23/11/11 від 23.11.2011, за умовами якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, зобов'язується прийняти та оплатити товар (вугілля).

Відповідно до п. 3.3 контракту узгодження поставки товару повинно бути проведено сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, та зафіксовано у відповідному додатку до даного контракту. У разі зриву організації перевезення з вини покупця строки поставки визначаються додатково по узгодженню сторін.

За умовами п. 4.1 контракту ціна товару визначається в додатках до даного контракту. Ціна на товар встановлюється в доларах США.

У п. 4.2 контракту визначені умови оплати - 75% передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем покупцю інвойса на товар, який підлягає поставці, 25% протягом десяти банківських днів - проти наданого комерційного інвойсу, сертифікату якості та залізничних накладних на партію товару. Допускається інший, ніж передбачений даним пунктом, порядок здійснення платежів при наявності домовленості між сторонами.

Контракт вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Строк дії контракту може бути продовжено за додатковою письмовою домовленістю сторін.

Додатком № 1 до контракту сторони визначили кількісні та якісні показники вугілля, яке слід поставити за контрактом, а також період поставки вугілля - грудень 2011 року (а.с. 21).

Відповідач на оплату вугілля виставив позивачу рахунок - проформу (інвойс) № 28-11 від 28.11.2011 на суму 15 680 доларів США, який позивачем був оплачений у розмірі 75% (п. 4.2 контракту), що становить 11 760 доларів США.

Відповідач товар в обумовлені контрактом строки позивачу не поставив, попередню оплату не повернув.

Позивач виставив відповідачу претензію № 45/2012 від 16.08.2012, в якій позивач зазначив, що виконання зобов'язань продавця в частині поставки товару втратило інтерес для покупця та покупець відмовляється від прийняття виконання. У цій претензії позивач просив відповідача повернути передоплату у сумі 11 760 доларів США протягом 7 днів з моменту пред'явлення цієї претензії.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання контракту № 098-23/11/11 від 23.11.2011, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачені підстави визначення підсудності справ судам України. Так, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Умовами розділу 8 контракту передбачено, що сторони приймуть усі заходи до вирішення всіх розбіжностей та спорів, які можуть виникнути за даним контрактом або у зв'язку з ним, шляхом переговорів (п. 8.1). У разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, розбіжності та спори будуть передані на розгляд господарських судів України (п. 8.2). Правом, що регулює даний контракт та застосовується при вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з його укладанням, зміною, припиненням, виконанням, є матеріальне та процесуальне право України.

Позивачем були вжиті заходи щодо вирішення сторонами питання необхідності повернення відповідачем попередньої оплати, про що свідчить претензія позивача № 45/2012 від 16.08.2012 (а.с.65).

Оскільки відповідач претензійні вимоги позивача не виконав, відповіді на претензію не надав, позивач скористався своїм правом звернення до господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, до правовідносин сторін застосовується чинне законодавство України, що регулює спірні відносини сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив в обумовлений контрактом строк попередню оплату у сумі 11 760 доларів США, а саме 28.11.2011 (а.с. 22).

Відповідно до п. 3.3 контракту узгодження поставки товару повинно бути проведено сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, та зафіксовано у відповідному додатку до даного контракту. У разі зриву організації перевезення з вини покупця строки поставки визначаються додатково по узгодженню сторін.

Згідно додатку № 1 від 23.11.2011 сторонами узгоджено строк поставки товару - грудень 2011 року.

Як свідчать матеріали, справи позивач електронним листом від 15.12.2011 повідомив відповідача про замовлення останнім двох вагонів для поставки товару та просив поставити товар до 22.12.2011. Відповідач електронним листом повідомив про те, що товар буде готовий до відвантаження на початку січня 2012 року (а.с. 78-79).

З урахуванням викладеного, відповідач повинен був поставити товар у грудні 2011 року, тобто до 01.01.2012.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, відповідачем не поставлено товар позивачеві у встановлений строк, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти.

Такі правові позиції викладені також у постановах Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 42/52 та від 10.03.2011 у справі № 20/116.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату на вимогу позивача не повернув, для позивача виконання відповідачем умов контракту втратило інтерес.

За таких обставин, вимоги позивача про стягненню попередньої оплати підлягають до задоволення.

Згідно листа позивача 11 760 доларів США (сума попередньої оплати) еквівалентні 93 997 грн., за офіційним курсом НБУ гривні до іноземних валют.

Так, Національним банком України 09.11.2012 (дата звернення з даним позовом згідно штемпелю на конверті) встановлений такий офіційний курс гривні: за 100 доларів США курс гривні складає 799,3000 грн.

Отже, 11760 доларів США при курсі 799,3 грн. за 100 доларів США мають еквівалент 93 997, 68 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягненню попередньої оплати підлягають до задоволення у заявленому розмірі 93 997 грн.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені згідно розрахунку у сумі 489,22 доларів США, що еквівалентно 3910 грн. (а.с. 74).

Відповідно до п. 7.6 контракту передбачено, що у разі несвоєчасного відвантаження - продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,01% від вартості недопоставленої партії за кожен день прострочення.

Позивачем пеня обчислена за період з 01.01.2012 по 07.11.2012 за наступним розрахунком: 15 680 доларів (вартості недопоставленої партії товару) х312 днів х 0,01% = 489,22 доларів США, що еквівалентно 3910,34 грн.

Судом досліджено, що п. 7.6 контракту не обмежує право покупця нараховувати пеню за прострочене зобов'язання за певний (обмежений) час прострочення (ч. 6 ст. 232 ГК України), а надає йому право нараховувати пеню за весь час прострочення.

Крім того, до даного зобов'язання відповідача (порушення строків поставки товару) не застосовуються приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання поставити товар не є грошовим.

Тому вимоги позивача по стягненню пені підлягають до задоволення у заявленій сумі - 3910 грн. (а.с. 75).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката у сумі 2000 грн., вартості послуг банку щодо оплати судових витрат у сумі 71 грн. 52 коп., витрат на оплату послуг бюро перекладів у сумі 420 грн. та витрати на проїзд до суду у сумі 788 грн.

Так, позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Дарницька колегія адвокатів» (об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги від 16.08.2012, за умовами якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнтові та бути його представником для захисту його інтересів у зв'язку з виконанням умов контракту № 098-23/11/11 від 23.11.2011, укладеного між клієнтом та ТОВ «Відеал», в обсязі і на умовах, встановлених договором про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3 договору об'єднання доручає виконання умов даного договору адвокату Клімову Ігорю Анатолійовичу.

Для виконання цього договору клієнт надає адвокату повноваження представляти інтереси клієнта в органах державної влади та управління, органах прокуратури, внутрішніх справ, нотаріаті, державній виконавчій службі, державній податковій інспекції, підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також бути представником в усіх судових установах України по господарським, цивільним, кримінальним справам, з усіма процесуальними правами, наданими чинним законодавством України позивачу, третій особі, потерпілому та його представнику.

Відповідно до п. 5 договору обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю між адвокатом і клієнтом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони оплачуються адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Ч. 3 ст. 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Отже, Господарським процесуальним кодексом України передбачено відшкодування витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4486 гр. Клімову Ігору Анатолійовичу (а.с. 46) та надані докази перерахування витрат на послуги адвоката у сумі 2000 грн. (квитанції № 180676 від 28.0.2012 на суму 500 грн., № 180689 від 11.11.2012 на суму 1500 грн., а.с. 47).

Актом прийому - передачі наданої правової допомоги позивач та адвокат Климов І.А. підтвердили прийняття та надання правової допомоги відповідно на суму 2000 грн.

Отже, позивачем підтверджений факт отримання послуг адвоката у заявленій сумі та представництво останнім інтересів позивача у даній справі.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що витрати на послуги адвоката відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача , адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, при судовому розгляді справи у разі звернення позивача до адвоката ці послуги у разі задоволення позову відшкодовуються за рахунок відповідача. Оскільки даний позов заявлено обґрунтовано, то вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката також є обґрунтованими і повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, дані витрати є співрозмірними до ціни позову і не є явно завищеними.

За таких обставин, ці вимоги підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг бюро перекладів у сумі 420 грн. суд виходить з наступного.

Квитанціями №№ 10-96, 10-97 від 05.11.2012 перераховано адвокатом позивача бюро переводів «Lango» вартість послуг перекладача відповідно 100 грн. та 320 грн.

Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.

За таких обставин, вимоги позивача на оплату витрат на оплату послуг бюро перекладів у сумі 420 грн. судом задовольняються.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому вартості залізничних квитків на проїзд до суду та зворотному напряму у сумі 788 грн. (а.с. 58-59, 85-86) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, слід віднести витрати, які поніс представник позивача у зв'язку з прибуттям у судове засідання з міста Києва до міста Луганська, оскільки, незважаючи на те, що явка сторін у судове засідання ухвалами суду від 16.11.2012, 10.01.2013, не визнавалась обов'язковою, право на участь у судових засіданнях передбачено ст. 22 ГПК України, і суд не може обмежити сторону в реалізації гарантованого законом права.

Позивачем надані залізничні квитки, в яких зазначена вартість проїзду - 199,62 грн. (17.12.2012 з Києва до Луганська) та 182, 31 грн. (18.12.2012 в зворотному напряму: з Луганська до Києва), (а.с. 59); 193, 34 грн. (09.01.2013 з Києва до Луганська) та 211, 85 грн. (10.01.2013 в зворотному напряму: з Луганська до Києва) (а.с. 86), що загалом становить 787 грн. 12 коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування вартості залізничних квитків підлягають до задоволення в сумі 787 грн. 12 коп., у задоволенні цих вимог у сумі 0,88 грн. слід відмовити.

Щодо вимог по стягненню вартості послуг банку при оплаті позивачем судового збору, то вони не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Вартість послуг банківських установ за проведення розрахункових операцій платника не є судовими витратами або іншими витратами, пов'язаних з розглядом справи, у розумінні ст. 44 ГПК України.

Тому у задоволенні вимог позивача про стягнення вартості послуг Ощадбанку щодо оплати судових зборів у сумі 71 грн. 52 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування пені, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу, пені. Вимоги позивача по стягненню судових витрат підлягають до задоволення частково.

Судові витрати за позовом покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо судових витрат за подання заяви про забезпечення позову, то ці витрати покладаються на позивача, оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 16.11.2012 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов POI INTECH sp. z o.o, Сталова Воля, Республіка Польща, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал», м. Алчевськ про стягнення 97 907 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал», м. Алчевськ, пр. Металургів, 49, ідентифікаційний код 34318042, на користь POI INTECH sp. z o.o , AI. Jana Pawla ІІ 25, 37-450, Stalowa Wola, Polskiej , р/р IBAN: PL 28124027991111000038458523 SWIFT: PKOPPLPW, NIP 865-21-40-659, Regon 830 456 230 (37450, Польща, м. Сталова Воля, алея Яна Павла ІІ, 25, індивідуальний реєстраційний номер 865-21-40-659, основний реєстраційний номер 830456230) попередню оплату у сумі 93 997 грн. 00 коп., пеню у сумі 3910 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн., витрати по оплаті послуг бюро перекладів 420 грн., судові витрати на проїзд до суду у сумі 787 грн. 12 коп., судовий збір у сумі 1958 грн. 14 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову POI INTECH sp. z o.o, Сталова Воля, Республіка Польща, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал», м. Алчевськ про стягнення вартості послуг банку у сумі 71 грн. 52 коп., судові витрати на проїзд до суду у сумі 0 грн. 88 коп. відмовити.

4. Судовий збір, сплачений за заяву про забезпечення позову, покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.02.2013 .

Суддя І.В. Семендяєва