Постанова

від 30.01.2013 по справі 816/217/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/217/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - Чирва Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2013 року позивач Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" про накладення арешту на кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" рахується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 21169,50 грн. та податку на прибуток в розмірі 22052,50 грн. що виник на підставі податкових повідомлень -рішень № 0009662301/3149 від 11.10.2011 року та № 0009662301/3149 від 11.10.2011 року які винесено за результатами позапланової перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити, проте не зазначив жодної обставини передбаченої ст.94 Податкового кодексу України щодо підстав накладення арешту на кошти.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Конверт із копією ухвали направлений відповідачу за адресою: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Московська 6, кв.406, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернувся до суду із відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із ч. 11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача згідно із даними в ЄДР підтверджується підписом листоноші, виходячи з викладеного суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" (ідентифікаційний код 37074078) 20.05.2010 року зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ з 21.05.2010 року за № 58797 (а.с.39 - 35).

За даними Кременчуцької ОДПІ за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" рахується податковий борг в розмірі 43222,00 грн., який виник у зв'язку із наступним.

Податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 6248/23-209/37074078 від 25.08.2011 року. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення № 0009662301/3149 від 11.10.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14113 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 7056,50 грн., № 0009652301/3148 від 11.10.2011 року, яким відповідачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17642,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4410,50 грн.

Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень до суду не надано.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України передбачено у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

На виконання вказаних норм податковим органом 30.08.2012 року направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу № 669/380 від 17.08.2012 року на суму 43222,00 грн. Дана вимога вручена 09.09.2012 року, що підтверджується підписом про отримання (а.с. 26).

Відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 91.3. статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення №36916/10/19 від 22.11.2012 року про опис майна у податкову заставу.

Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Аво-Транс" а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому (а.с.9).

Крім того, податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу.

Згідно відповіді Кременчуцького ВРЕВ ДАІ від 27.10.2012 року №34/5215 за ТОВ "Аво-Транс" транспортні засоби не зареєстровані.

Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради від 05.06.2012 року № 61/2719 повідомлено, що за даними реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.06.2012 року за відповідачем не рухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до листа Управління Держкомзему у м.Кременчук Полтавської області ТОВ "Техносфера" як землевласник або землекористувач в межах Кременчуцької міської ради не обліковується згідно земельно-кадастрової документації.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Слід зазначити, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Разом з тим, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аво-Транс" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко