Постанова

від 12.03.2013 по справі 816/217/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 816/217/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 816/217/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аво-транс»

про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив накласти арешт на розрахункові рахунки ТОВ "Аво-Транс" № 26007799960489 та № 26009799961828 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 380838 в межах суми боргу - 43222,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.13 р. по справі № 816/217/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.13 р. по справі № 816/217/13-а та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Аво-Транс» (ідентифікаційний код 37074078) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 20.05.10 р. та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ з 21.05.10 р. за № 58797 (а.с. 39 - 35). За даними Кременчуцької ОДПІ за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 43222,0 грн., який виник у зв'язку несплатою узгоджених зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 11.10.11 р. № 0009662301/3149 та № 0009652301/3148 за результатами позапланової перевірки підприємства відповідача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.06.08 р. по 30.06.11 р., оформленої актом № 6248/23-209/37074078 від 25.08.11 р. Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені в установленому порядку, визначні ними суми податкових зобов'язань не були сплачені, а тому набули статусу податкового боргу в розумінні ст. 57 ПК України.

На виконання приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України позивачем на адресу відповідача була направлена 30.08.12 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога № 669/380 від 17.08.12 р. на суму 43222,0 грн., яка отримана підприємством 09.09.12 р., що підтверджується підписом про отримання (а.с. 26).

Відповідно п. 87.1 та п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В п. 89.1.2 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

На підставі ст. 89 ПК України Кременчуцькою ОДПІ було прийнято рішення № 36916/10/19 від 22.11.12 р. про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «Аво-Транс», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому (а.с.9).

В постанові суду першої інстанції вказано, що податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу. Згідно відповіді Кременчуцького ВРЕВ ДАІ № 34/5215 від 27.10.12 р. за ТОВ «Аво-Транс» транспортні засоби не зареєстровані. Кременчуцьке міжміське БТІ Полтавської обласної ради листом № 61/2719 від 05.06.12 р. повідомило, що за даними реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.06.12 р. за відповідачем нерухоме майно не зареєстроване. Відповідно листа Управління Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області ТОВ «Техносфера» як землевласник або землекористувач в межах Кременчуцької міської ради не обліковується згідно земельно-кадастрової документації (яке відношення ТОВ «Техносфера» має до відповідача суд першої інстанції не вказав).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, де визначено, що органи ДПС мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Також в постанові суду зазначено, що ПК України визначає особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладений органом ДПС на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Аналогічна норма міститься у п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.11 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.12 р. за № 9/20322.

Таким чином реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зазначив, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду. Так, згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності РРО, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі ДПС, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Положення п. 94.2 ст. 94 ПК України кореспондуються із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно п. 3.1 якого арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 п. 20.1.5 ст. 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Оскільки позивач не довів належним чином наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, а наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, суд першої інстанції зазначив, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу і винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України. При цьому суд першої інстанції погодився з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п. 20.1.17 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Разом з тим, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на безпідставному посиланні суду першої інстанції на положення п. 94.4 ст. 94 ПК України, оскільки в п. 94.2 наведеної норми не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин, а перелік обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України є додатковим до обставин, вказаних в п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, за яких податковий орган може звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти, що находяться на рахунках платника податків.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. За змістом п. 94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз . 2 п. 94.6.2 ст. 94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п. 94.2 ст. 94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на Кременчуцьку ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п . 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках. При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків

За приписами п. 20.1.17 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, який має податковий борг, за наявності наступних підстав: відсутність майна; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Отже, підстави, встановлені наведеною нормою, є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Кременчуцької ОДПІ про накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Аво-Транс».

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.13 р. по справі № 816/217/13-а - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.13 р. по справі № 816/217/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби.

Накласти арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Аво-Транс» № 26007799960489 та № 26009799961828 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 380838 в межах суми боргу - 43222,0 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська