Рішення

від 30.01.2013 по справі 9/43/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2013 р. Справа № 9/43/2012/5003

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" (пр-т. Юності, 43-А, м. Вінниця, 21000)

про визнання недійсним договору суборенди частини нежитлового приміщення, стягнення збитків у розмірі 25898 грн. вартості викраденого майна, стягнення 278987,43 грн. у повернення отриманих відповідачем орендної плати та інших платежів за договором суборенди, стягнення 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" (пр-т. Юності, 43-А, м. Вінниця)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 10362,5 грн. боргу зі сплати орендної плати та інших платежів за договором суборенди та 1493 грн. витрат на зберігання майна.

Суд:

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Стефанів Т.В.

Грабик В.В.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача за первинним/відповідача за зустрічним позовами: ОСОБА_3 - за дорученням

відповідача за первинним/позивача за зустрічним позовами: Ткачук О.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД", в якому просила: визнати недійсним договір № 15300/09 від 17.07.2009 року Суборенди частини нежитлового приміщення № 45 (Додатку № 1) та приміщення № 2229 у Торговельно-сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 укладеного в особі директора ОСОБА_5; визнати незаконними дії у примусовому вилучені та незаконному утриманні власності позивача відповідачем ТОВ Магігранд, зобов'язати відповідача за первісним позовом повернути негайно власність на суму 25833,00 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом дохід позивача за первісним позовом (зарплату) з 01 грудня 2011 року включно по 01 травня 2012 рік в загальній сумі 61708,75 грн.; стягнути незаконно отримані платежі: компенсацію незаконно отриманих рекламних витрат в сумі 234,00 грн.; компенсацію незаконно отриманих експлуатаційних витрат, компенсацію комунальних витрат, в загальній сумі 6667,20 грн.; повернути отримане відповідачем за первісним позовом по незаконному договору з 01 серпня 2011 року включно по березень 2012 рік в сумі 73045,83 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.; стягнути різницю незаконно отриманих коштів за приміщення першого поверху № 45 та приміщення № 2229 другого поверху за завищені розміри площі, які не відповідали орендованій площі, яка була значно менша в загальній сумі 13398,00 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом за погрузочно-розгрузочні роботи в сумі 500,00 грн. за переміщення меблів та майна з 17 на 18 листопада 2011 року з приміщення № 45 в приміщення № 2229; та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останньої 11 855,50 грн. боргу.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Магігранд" 04.09.2012 р. подав зустрічний позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11855,5 грн., а саме: 10362,5 грн. боргу з оплати за користування майном за період лютого-березня 2012 р. та 1493 грн. витрат на зберігання майна підприємця (а.с.91-93 т. 4).

Зустрічна позовна заява прийнята до розгляду ухвалою суду від 06.09.2012 р. (а.с.98 т.5).

Дана справа розглядалась колегіально, в різному складі суддів.

Відповідно до п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату суду від 15.11.2012р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 9/43/2012/5003, в результаті якого вказану справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.

Ухвалою від 16.11.2012р. вказана справа прийнята суддею Кожухар М.С. до провадження.

В ході підготовки справи до розгляду 16.11.2012р. суддею Кожухар М.С. подано заяву про створення судової колегії для розгляду справи № 9/43/2012/5003, яка є значно складною.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 16.11.2012 року за вказаною заявою створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Стефанів Т.В. та Грабика В.В. - яка 16.11.2012р. прийняла справу до провадження та призначила її до розгляду на 19.12.2012р.

Позивачем за первинним/відповідачем за зустрічним позовами неодноразово мінявся предмет позову, збільшувались та зменшувались позовні вимоги.

Останньою заявою б/н від 03.09.2012р., що прийнята судом до розгляду, представник позивача просить суд: визнати недійсним договір № 15300/09 від 17.07.2009 року на Суборенду частини нежитлового приміщення № 45 (Додатку № 1) та приміщення № 2229 у Торгівельно-сервісному комплексі Магігранд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - укладений від імені ТОВ "Магігранд" в особі директора ОСОБА_5, яка навмисно ввела позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення; при винесені судового рішення вийти за межі позовних вимог; стягнути з відповідача за первинним позовом грошові кошти, матеріальні збитки викраденого майна 28 березня 2012 року на загальну суму 25 898,00 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом вартість отриманих: орендної плати в сумі 233 629,50 грн.; оплати за компенсацію рекламних витрат, експлуатаційних витрат; комунальних витрат в загальній сумі 45 357,93 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом понесені витрати на оплату юридичних послуг в сумі 5000,00 грн., судові витрати в сумі 380,5 грн., віднести на відповідача витрати позивача на сплату судового збору в сумі 7378,4 грн. (а.с. 59-78 т.4).

Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

13.12.2012 р. представником СПД ОСОБА_1 подано обгрунтування позовних вимог по первинному позову (а.с.115-160 т.6) та заперечення на зустрічний позов (а.с. 1-12 т.7).

17.12.2012 р. надійшли додаткові пояснення ТОВ "Магігранд" до відзиву на первинний позов (а.с.13-16 т.7).

В судовому засіданні 19.12.2012 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 14.01.2013 р., про що винесено ухвалу суду.

10.01.2013 р. від СПД ОСОБА_1 надійшло пояснення по справі (а.с.42-91 т.7).

14.01.2013 р. від ТОВ "Магігранд" надійшли додаткові пояснення до відзиву на первинний позов з додадками (а.с.94-120 т. 7).

Цього ж дня від СПД ОСОБА_1 надійшли доповнення до пояснення від 10.01.2013 р. (а.с.121-125 т.7).

Ухвалою суду від 14.01.2013 р. за клопотанням представника ТОВ "Магігранд" продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.01.2013 р.

15.01.2013 р. від представника СПД ОСОБА_1 надійшла заява по справі № 9/43/2012/5003 про вчинений злочин, яка мотивована наступним: в матеріалах справи є докази про вчинення злочину керівництвом ТОВ "Магігранд" (28.03.2012 р. біля 20-00 години за вказівкою директора ТОВ "Магігранд" ОСОБА_5 до приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 було організовано напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров"я ОСОБА_1, на загальну суму 25898 грн. викраденого майна . Також у справі достатньо доказів про злочинне втручання в підприємницьку діяльність ОСОБА_1 та знищення її підприємницької діяльності з боку керівництва ТОВ "Магігранд". Посилаючись на наведене, заявник просить суд надані представником ТОВ "Магігранд" в оригіналах акти про виконані роботи по рекламним та іншим послугам, які ОСОБА_1 не підписувала і вперше про них взнала в судовому засіданні 14.01.2013 р., виділити в окреме провадження та передати в органи міліції для проведення слідства та порушення кримінальної справми з метою встановлення винних у фальсифікації та підробленню документів та притягнення їх до відповідальності у відповідності з вимогами Кримінального кодексу України.

Дана заява була підтримана представником СПД ОСОБА_1 у судовому засіданні 30.01.2013 р.

Представник ТОВ "Магігранд" проти задоволення цієї зави заперечив, пояснивши, що повідомлення про злочин здійснюється у встановленому кримінальним судочинством порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив у задоволенні заяви представника СПД ОСОБА_1, оскільки вчинення господарським судом дій, про які йдеться у зазначеній заяві, Господарьским процесуальним кодексом не передбачені. СПД ОСОБА_1 не позбавлена права, за наявності підстав, самостійно або через представника звернутись до правоохоронних органів із заявою про вчинений, на її думку, злочин.

Також представником СПД ОСОБА_1 28,01.2013 р. було подано до суду клопотання про долучення матеріалів до справи та пояснення по справі, від ТОВ "Магігранд" 30.01.2013 р. надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.01.2013 р. представники сторін викладені у позовних заявах та запереченнях на позови доводи підтримали.

Заслухавши учасників процесу, з"ясувавши в судовому засіданні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив таке та дійшов наступного висновку.

ТОВ "Магігранд" є орендарем Торговельно-сервісного комплексу по АДРЕСА_2 на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 001ОО/09 від 27.01.2009 р., строк оренди по якому складає 2 роки та 364 календарних дні з моменту підписання акту приймання-передачі об"єкту оренди- Торговельно-сервісного центру "Магігранд", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 156-162 т.3).

17.07.2009 р. між ТОВ "Магігранд" (Суборендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Суборендар) укладено Договір суборенди № 153ОО/09 частини нежитлового приміщення у Торговельно-сервісному комплексі "Магігранд", розташованому за адресою:АДРЕСА_2 (далі - Договір суборенди, а.с.96-104 т.1, 97-105 т.4).

За умовами Договору суборенди, Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) на умовах, викладених в цьому Договорі та у Додатках: №№, 1,2,3,4 - до нього, об"єкт суборенди, яким є приміщення 45 в Торговельно-сервісному комплексі "Магігранд", розташованому за адресою:АДРЕСА_2. На умовах, визначених цим Договором та Додатками №№ 1-4 до нього, Суборендар зобов"язується сплачувати орендну плату та інші, передбачені Договором і Додатками до нього платежі за користування об"єктом суборенди (п. 1.1 Договору суборенди).

Об"єкт суборенди знаходиться на 1 поверсі Торговельно-сервісного комплексу "Магігранд" та визначений у витязі з поверхового плану комплексу, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди, строк суборенди складає 11 місяців та 28 днів і термін дії договору розпочинається з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін Акту прийому-передачі об"єкту суборенди.

У п. 12.7 Договору зазначено, що він розпочинає свою дію з моменту підписання і діє протягом 12 місяців за умови виконання Сторонами умов цього Договору належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача за первинни позовом пояснив, що, йдучі назустріч суборендарю, строк дії договору визначався з моменту підписання акту приймання-передачі об"єкту суборенди.

Відповідно до п. 9.8 Договору, орендна плата за користування Обєктом суборенди складає: з 16.07.2009 р. по 31.07.2009 р. - 3000 грн.; з 01.08. по 31.08.2009 р. - 6000 грн., з 01.09.2009 р. щомісячно - 8096,19 грн., що на дату підписання цього договору еквівалентно 1061,1 доларам. Офіційний курс долара США на день підписання цього Договору дорівнює 7,63 грн. Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди підлягає перерахунку на момент виставлення Суборендодавцем рахунків в разі перевищення офіційного курсу долара США значення 7,63 грн. за 1 долар США. В такому разі розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди перераховується за формулою: розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди після перерахунку = розмір орендної плати за кормистування Обєктом суборенди до перерахунку * коефіціент перерахунку розміру орендної плати. Коефіціент перерахунку = офіційний курс НБУ долара США на момент виставлення рахунків / значення офіційного курсу на момент укладання цього Договору, що дорівнює 7.63 грн. за 1 долар США.

Сторонами надано суду Додатки до Договору Суборенди: № 1 (Витяг з поверхового плану Торговельно-сервісного комплексу Магігранд" та № 2 (Торговельний профіль Суборендаря, особи, відповідальні за виконання Договору суборенди) - які підписані СПД ОСОБА_1; № 3 (Правила Торговельно-сервісного комплексу) і № 4 (Правила використання об"єкту суборенди та взаємодії Сторін) - під якими відсутній підпис СПД ОСОБА_1 (а.с.105-115 т.1). Разом з тим, в судових засіданнях (зокрема 19.12.2012 р.) представник останньої укладення сторонами цих Додатків до Договору підтвердив, що зафіксовано звукозаписом судового засідання.

01.08.2009 р. сторони підписали акт прийому-передачі приміщення до Договору суборенди, яким посвідчили передачу об"єкту суборенди у стані, що відповідає умовам Договору суборенди (а.с.116 т.1).

Також позивачем за первинним позовом надано суду Додаткові угоди до Договору суборенди: № 1 від 15.08.2009 р., № 2 від 15.10.2009 р., № 3 від 15.11.2009 р. (а.с. 117-119 т. 1).

Відповідачем за первинним позовом, своєю чергою, також надано примірники цих Додаткових угод з Суборендарем (а.с. 57-59 т.5).

При цьому, примірники Додаткових угод № 1, № 2 позивача за первинним позовом - без підпису Орендаря, примірник угоди № 3 - з підписом Орендаря; примірники угод відповідача за первинним позовом навпаки: №1 та № 2 - з підписом Орендаря, № 3 - без нього.

Також Товариством Магігранд надано до суду Додаткові угоди до Договору суборенди:

№ 4 від 29.12.2009 р., що містить підпис Орендаря; № 5 від 30.03.2010 р., № 5/1 від 01.07.2011 р., № 6 від 25.07.2011 р., № 7 від 30.06.2011 р., № 8 від 29.12.2011 р. - які без підпису Орендаря (а.с.60-65 т.5).

Позивач за первинним позовом не спростовує підписання також Додаткової угоди №4. Щодо решти угод, то його представник стверджує, що їх позивач від ТОВ "Магігранд" не отримував і не підписував.

Своєю чергою, відповідач за первинним позовом пояснює, що хоча ці угоди (№№ 5, 5/1, 6, 7,8) не підписані Орендарем, вони прийняті ним до виконання, оскільки Орендар підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та сплачував за користування майном у період дії вказаних угод на передбачених ними умовах. На думку ТОВ "Магігранд", ці конклюдентні дії свідчать про домовленість сторін на продовження орендних правовідносин за Договором суборенди на визначених зазначеними угодами умовах.

Натомість, Додаткова угода № 1 від 15.08.2009 р. встановлює розмір орендної плати з 01.08.2009 р. по 31.10.2009 р. в сумі 6000 грн. щомісячно. Решта умов Договору суборенди залишаються без змін (а.с.117 т.1, 57 т.5).

Додатковою угодою № 2 сторони встановили розмір орендної плати за Договором суборенди з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р. в сумі 6000 грн. Решта умов Договору суборенди залишаються без змін (а.с.118 т.1, 58 т.5).

Додатковою угодою № 3 розмір орендної плати за Договором суборенди з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. встановлено в сумі 6000 грн. Решту умов Договору суборенди залишено без змін (а.с.119 т.1, 59 т.5).

У Додатковій угоді № 4 від 29.12.2009 р. сторони встановили такі умови:

- розмір орендної плати в січні 2010 р. становить 6000 грн. і з лютого 2010 р. щомісячно - 6000 грн.;

- відтепер об"єктом суборенди буде приміщення № 1126 (перший поверх ТСК "Магігранд" орієнтовною площею 39,3 кв.м., про що внесені відповідні зміни в Додаток № 1 до Договору суборенди;

- наступний розмір експлуатаційних платежів з 01.02.2010 р. становитиме 970,71 грн. щомісячно;

- решта умов Договору суборенди залишаються без змін ( а.с.60 т.5).

Як пояснили представники сторін у судових засіданнях, приміщення № 45 та № 1126 - це одне і те ж приміщення, внутрішній номер якого було змінено за внутрішнім наказом керівництва ТОВ "Магігранд".

В Додаткових угодах №№ 5-8 зазначено про збільшення розміру орендної плати та експлуатаційних платежів (а.с.61-65 т.5).

Сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором суборенди по оренді приміщення та по компенсації рекламних, експлуатаційних та комунальних витрат за період з серпня 2009 р. по грудень 2011 р.: по оренді на суму - 216176,5 грн.; по інших витратах на суму - 42043,68 грн., всього - 258220,18 грн. (а.с.118-149 т.4, а.с.121-150 т. 1, 1-86 т. 2).

Представник позивача за первинним позовом стверджує, що вказані акти СПД ОСОБА_1 не підписувались та вони є сфальсифікованими. Однак ці доводи нічим не підтверджені, вказані акти містять підписи ФОП ОСОБА_1 і цей факт останньою не спростований.

Крім того, відповідно до зазначених у вказаних актах даних Суборендарю виставлено рахунки за період з серпня 2009 р. по грудень 2011 р. та за січень-лютий 2012 р., які оплачено СПД ОСОБА_1 повністю, а саме: 225376,5 грн. орендної плати, в тому рахунку: 3000 грн. гарантійний платіж (а.с.143-144 т.1) та 34731,54 грн. інших платежів за період з серпня 2009 р. по 07.03.2012 р. (а.с.121-150 т. 1, 1-86 т. 2, 55-56 т.5).

Як стверджують обидві сторони, 18.11.2011 р. Суборендар у рамках Договору суборенди звільнив приміщення № 45(1126) та розмістився у приміщенні 2229 тієї ж будівлі, яке звільнив за актом приймання-передачі від 30.03.2012 р. (а.с. 143 т.2, 88 т.5).

Представник ТОВ "Магігранд" не зміг пояснити причини зміни Об"єкту суборенди, зазначивши в судовому засіданні 30.01.2013 р., що Суборендодавець усно запропонував Суборендарю переміститись у приміщення № 2229, а останній прийняв цю пропозицію, звільнивши приміщення № 45(1126) та перебравшись у приміщення № 2229, яке звільнив 30.03.2012 р.

Представник СПД ОСОБА_1, своєю чергою, пояснив, що Суборендаря примусили звільнити приміщення №45(1126), погрожуючи примусовим звільненням із застосуванням сили. Внаслідок цього Суборендар перебрався у інше приміщення, що мало невдале розташування і торгівля у ньому йшла значно гірше, ніж у попередньому, а це призвело до важкого фінансового становища СПД ОСОБА_1 Разом з тим, твердження представника СПД ОСОБА_1 стосовно примусу змінити об"єкт оренди з боку керівництва Суборендодавця документально не підтверджені та, за будь-яких обставин, Cуборендар міг діяти у визначеному правовому полі та в рамках Договору суборенди.

Позивач за первинним позовом просить визнати Договір суборенди недійсним, оскільки він є нікчемним, так як нотаріально не посвідчений.

Вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк . Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)(ст. 759ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України, до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 794 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Договір суборенди укладений на 12 місяців (а.с. 104 т. 1) і сторони домовились не посвідчувати Договір суборенди нотаріально (п. 3.2 Договору суборенди, а.с. 97).

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки Суборендар не припиняв користування майном після закінчення строку, встановленого Договором суборенди і Суборендодавець проти цього не заперечував, то, виходячи з наведених вище норм законодавства, Договір суборенди поновлявся на строк, який був встановлений цим договором, і нотаріальному посвідченню не підлягав.

Позивач за первинним позовом також вважає Договір суборенди (зокрема його пункти 3.2,3.4,3.9,5.1,7.1.3,7.1.8,9.6,9.7,9.8.1,9.11,9.13,10.2,10.5,10.6,11.2) недійсним як такий, що укладений під впливом обману та тяжкої обставини. При цьому посилається на таке:

- Приміщення торгово-сервісного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 перебувало в іпотеці за договором від 17.10.2007 р., укладеним між ТОВ "Юність" та ВФ ВАТ "Кредитпромбанк"

- 20.07.2012 р. Слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві накладено арешт на приміщення торгово-сервісного комплексу за адресою: АДРЕСА_2;

- 02.07.2009 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Юність", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого, а тому директор ТОВ "Магігранд" не мала права укладати Договір суборенди.

Вимоги щодо визнання Договору суборенди недійсним, оскільки його вчинено під впливом обману та тяжких обставин задоволенню не підлягають з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, правочином, що вчинений під впливом обману вважається такий, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено: "Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним".

Своєю чергою, у частині 2 ст. 229 ЦК України визначено, які обставини мають істотне значення в розумінні ч. 1 ст. 230, ч.1 ст. 229 ЦК України, а саме: істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зокрема зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9).

Вищенаведені позивачем за первинним позовом обставини не є такими, що визначені у ч. 2 ст. 229 ЦК України і з якими законодавець пов"язує визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок обману відповідно до ст. 230 ЦК України. Позивач також не довів факту умисного введення його в оману і щодо тих обставин, на які він посилається. Договір суборенди укладений на підставі Основного договору оренди між ТОВ "Юність" та ТОВ "Магігранд", який недійсним не визнано. Порушення провадження у справі про банкрутство і призначення розпорядника майна, в силу закону, не виключає управління товариством та укладення договорів директором товариства в межах його повноважень. Арешт майна 20.07.2012 р. слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, на що посилається позивач, ніяк не впливає на укладення Договору суборенди 17.07.2009 р.

Частиною 1 статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

У якості важких обставин, внаслідок яких підписано Договір суборенди, позивач зазначає те, що СПД ОСОБА_1 не мала вибору, оскільки була безробітна, а найти іншу роботу у м. Вінниці вкрай важко.

Разом з тим, дані обставини, навіть за їх наявності, не свідчать про те, що СПД ОСОБА_1 не могла укласти договір оренди іншого приміщення з будь-яким іншим орендодавцем. Крім того, сплата позивачем більше 200 тисяч грн. за користування майном, про що зазначено вище, ніяк не свідчать про важкі обставини, з яких Суборендарем укладено Договір суборенди.

Як зазначено вище, позивач також просить визнати недійсним Договір суборенди, оскільки, на його думку, пункти 3.2,3.4,3.9,5.1,7.1.3,7.1.8,9.6,9.7,9.8.1,9.11,9.13,10.2,10.5,10.6,11.2 Договору суборенди, ставлять Суборендаря у нерівні права з Суборендодавцем, порушують права Суборендаря, визначені Конституцією України, Декларацією з прав людини, Пактом про громадянські та політичні права.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною 5 ст. 128 Господарського кодексу України (ГК України) передбачено, що громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

Статтею 44 ГК України, своєю чергою, визначено, що підприємництво здійснюється на основі, зокрема: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач за первинним позовом посилається на те, що відповідно до ст. 207 ГК України повинні визнаватися нікчемними такі умови типових договорів і договорів приєднання, коли допускається одностороння відмова від зобов"язання з боку виконавця або одностороння зміна виконавцем його умов.

Однак укладений між сторонами Договір суборенди не є ні договором приєднання, ні типовим договором, визначення яких наведено у ст. 634 ЦК України, та ст. 179 ГК України, відповідно.

Вимагаючи визнання недійсним Договору суборенди з посиланням на незаконність зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення та збільшення позовних вимог від 04.09.2012 р. та в обгрунтуванні позовних вимог від 13.12.2012 р. окремих пунктів Договору суборенди, позивач за первинним позовом не враховує положення ст. 217 ЦК України, відповідно до якої, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, позивач за первиним договором оспорює такі пункти Договору суборенди:3.2,3.4,3.9,5.1,7.1.3,7.1.8,9.6,9.7,9.8.1,9.11,9.13,10.2,10.5,10.6,11.2.

- Пункт 3.2 Договору суборенди визначає, що сторони дійшли згоди не посвідчувати Договір суборенди нотаріально, і це не суперечить чинному законодавству і не порушує прав позивача.

- Пункт 3.4 Договору суборенди: "Ризик випадкового знищення чи пошкодження Об"єкту суборенди переходить до Суборендаря у момент підписання Акту прийому-передачі Об"єкту суборенди".

Відповідає принципу свободи договору, суті зобов"язання найму, ч. 3 ст. 285 Гоподарського кодексу України, ст. ст.ст. 759, 767 (ч. 3), 771 (ч. 2), 772,773 ЦК України.

- Пункт 3.9 Договору суборенди: "У випадку не підписання Акту повернення об"єкту суборенди Суборендарем, Суборендодавець звільняє об"єкт суборенди від майна, що знаходиться у ньому та може передати об"єкт Суборенди у користування третім особам. Звільнення об"єкту суборенди від майна Суборендаря оформляється актом про звільнення приміщення від майна Суборендаря, що складається комісією у складі представників Суборендодавця та 2(двох) незалежних осіб. Суборендодавець зберігає майно Суборендаря у спеціальному приміщенні. Суборендар зобов"язаний компенсувати Суборендодавцю усі витрати, пов"язані із зберіганням майна згідно виставлених Суборендодавцем рахунків. Акт про звільнення приміщення від майна Суборендаря є підставою для припинення нарахування орендної плати".

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частина 1 ст. 627 ЦК України декларує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.6 Договору суборенди обумовлено зобов"язання Суборендодавця повернути об"єкт суборенди за відповідним актом повернення.

У пункті 3.9 вказаного Договору сторони визначили порядок звільнення об"єкту суборенди, у разі невиконання цього обов"язку Суборендарем, що узгоджується з положеннями ст.ст. 6,526,627, 785 ЦК України та іншими умовами (зокрема п. 3.6) Договору суборенди.

Отже, оспорюваним пунктом 3.9 Договору суборенди не порушено права Суборендаря, оскільки він не передбачає розпорядження майном Суборендаря, а обумовлює звфільнення об"єкту суборенди та зберігання майна Соборендаря. Навпаки, положення цього пункту, у разі його виконання, забезпечує зменшення збитків як Суборендодавця, що могли виникнути внаслідок неможливості користування майном, так і Суборендаря у вигляді зокрема передбаченої законодавством неустойки.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з доводами позивача за первинним позовом щодо незаконності вказаного пункту Договору суборенди.

- Пункт 5.1 Договору суборенди визначає: "На Суборендаря покладається обов"язок сплачувати Суборендодавцю Додатковий щорічний орендний платіж, пов"язаний із страхуванням Об"єкту Суборенди, щорічно, на підставі виставлених Суборендодавцем рахунків".

Даний пункт Договору повністю узгоджується з положеннями ст.ст. 6, 627, 628 (ч. 1), 771 ЦК України та пунктом 5.2 Договору суборенди.

- Пункт 7.1.3 Договору суборенди обумовлює, що Суборендодавець має право відмовитись від Договору або розірвати його достроково внаслідок невиконання чи неналежного виконання Суборендарем умов (умови), визначених цим Договором та усіма Додатками до нього.

Зміст цього пункту відповідає положенням зокрема ст.ст. 526, 651,782 ЦК України і не порушує права Суборендаря.

- Пункт 7.1.8 Договору суборенди передбачає, що Суборендодавець має право обирати на свій розсуд та за своїм внутрішнім переконанням інших Суборендарів в якості своїх контрагентів, що відповідає зокрема положенням ч. 1 ст. 12 ЦК України ("особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд"), ст. 627 ЦК України ("...сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості".

- Пункт 9.6 Договору суборенди обумовлює порядок формування розміру експлуатаційних платежів за цим Договором і будь-якому законодавчому та іншому нормативному акту не суперечить. Визначення розміру експлуатаційних в грошовій валюті України та еквіваленті іноземної валюти, що позивач за первинним позовом зазначає як підставу для визнання Договору недійсним, не суперечить законодавству, адже мова не йде про засіб платежу.

- Пункт 9.7 Договору суборенди: "Суборендар несе витрати, пов"язані із рекламою, пропорційно суборендованій площі відповідно до виставлених Суборендодавцем рахунків, але не менше, ніж 6 гривень за 1(один) квадратний метр суборендованої площі"- не суперечить чинному законордавству та узгоджується зокрема з положеннями ст.ст. 6,627,628 ЦК України.

- Пункт 9.8 Договору суборенди, який обумовлює розмір орендної плати за Договором, оспорюється позивачем з огляду на визначення у ньому суми оренди з урахуванням офіційного курсу долара США, що на його думку суперечить ст. 192 ЦК України. Разом з тим, це не суперечить законодавству, оскільки даний пункт не визначає іноземну валюту як засіб платежу за Договором.

- Пункт 9.8.1 Договору суборенди: "На підтвердження свого зобов"язання за цим Договором, Суборендар на протязі 10 робочих днів з моменту підписання цього Договору, перераховує на поточний рахунок Суборендодавця гарантійний платіж в сумі 3000 гривень, що на дату підписання цього Договору еквівалентно 393,18 доларам США. Гарантійний платіж є попередньою оплатою орендних платежів та буде зарахований як орендна плата за користування Об"єктом суборенди з 16.07.2010 р. по 31.07.2010 р." - не суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 192 ЦК України, та узгоджується з положеннями ст.ст. 6, 627, 628 (ч.1) ЦК України ст. 179 (ч. 4) ГК України.

- Пункт 9.11 Договору суборенди обумовлює можливість зміни за ініциативою Суборендодавця розміру орендної плати за користування Об"єктом суборенди, експуатаційних платежів, витрат, пов"язаних з рекламою у випадку збільшення податків, зборів, обов"язкових платежів, цін, тарифів, зміни рівня інфляції чи у інших випадках, але завжди із документальним підтвердженням про такі зміни. Зміст цього пункту не суперечить чинному законодавству та узгоджується з положеннями ст.ст. 6, 627, 628 (ч.1) ЦК України, ст. 179 (ч. 4) ГК України.

- Пункт 9.13 Договору суборенди визначає порядок погашення заборгованості Суборендаря перед Суборендодавцем, який узгоджується з положеннями ст.534 (що передбачає черговість погашення вимог за грошовим зобов"язанням), ст.ст. 6,627, 628 (ч.1) ЦК України ст. 179 (ч. 4) ГК України (що декларують принцип свободи договору).

- Пункт 10.2 Договору суборенди: "Суборендодавець не несе відповідальності за знищення чи пошкодження майна, що знаходиться в Об"єкті суборенди" - не суперечить чинному законодавству та узгоджується з положеннями ст.ст. 6, 627, 628 (ч.1) ЦК України, ст. 179 (ч. 4) ГК України.

- Пункт 10.5 Договору суборенди: "За кожне порушення умов цього Договору і Додатків до нього Суборендар сплачує на користь Суборендодавця штраф у розмірі 1000 гривень" - не суперечить чинному законодавству та узгоджується з положеннями ст.ст. 6, 627, 628 (ч.1) ЦК України, ст. 179 (ч. 4) ГК України.

- Пункт 10.6 Договору суборенди: "У випадку дострокового припинення дії цього Договору внаслідок ініціативи будь-якої із Сторін, Суборендар сплачує на користь Суборендодавця штраф у трикратному розмірі орендної плати за користування Об"єктом суборенди за останній місяць користування Об"єктом суборенди. У тому випадку, якщо Договір буде припинено за взаємною згодою Сторін, Суборендар звільняється від сплати штрафу на корість Суборендодавця".

Доводи позивача щодо незаконності цього пункту договору суд вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки пункт 10.6 Договору суборенди суперечить ст. 549 ЦК України, якою визначено поняття неустойки (пені, штрафу) та підстави для її стягнення. Зокрема, ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойка (штраф, пеня) сплачується боржником кредитору лише у разі порушення ним зобов"язання.

Всупереч цим вимогам, п.10.6 Договору суборенди передбачає сплату штрафу Суборендарем вне залежності від порушення зобов"язання.

- Пункт 11.2 Договору суборенди: "Сторони дійшли згоди, що з моменту підписання Акту прийому-передачі Об"єкту суборенди і до моменту підписання Акту повернення Об"єкту суборенди, Суборендар несе повну відповідальність, передбачену цим Договором та діючим в Україні законодавством за нанесення шкоди Об"єкту суборенди та Торговельно-сервісному комплексу, третім особам, державі, в тому числі з боку третіх осіб (робітники, підрядники, агенти, постачальники, інші особи, що перебувають у договірних відносинах з Суборендарем) і зобов"язується за власні кошти,власними та/або залученими силами усунути завдану шкоду, та компенсувати вартість завданої шкоди грошовими коштами або будь-яким іншим чином, погодженим Сторонами".

Даний пункт оспорюється позивачем з тих підстав, що ним не враховуються форс-мажорні обставини.

Разом з тим, даний пункт не передбачає умови застосування форс-мажорних обставин, оскільки ці умови визначені у п. 11.1 Договору суборенди.\

Крім того, позивачем не зазначено, які його права на час звернення до суду порушені цим пунктом договору.

Отже з наведених позивачем підстав, даний пункт визнанню недійсним не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов стосовно визнання недійсним Договору суборенди підлягає задоволенню в частині п. 10.6 Договору, в решті цих позовних вимог слід відмовити.

Позивач за первинним позовом просить стягнути з відповідача вартість отриманого: 233629,5 грн. орендної плати, 45357,93 грн. оплати за компенсацію рекламних витрат, експлуатаційних та комунальних витрат. При цьому посилається на те, що Договір суборенди, на його думку, є нікчемним, недійсним, а це передбачає реституцію відповідно до ст. 216 ЦК України; Договір стосовно приміщення № 2229 є фіктивним; позивачем було завищено площу об"єкта оренди, а це призвело до надмірної сплати орендної плати та інших платежів на користь позивача, позивач не згоден з відшкодуванням позивачу рекламних послуг, вважаючи її прихованою, а відтак незаконною.

Відповідач за первинним позовом проти цих вимог заперечує, посилаючись зокрема на те, що сторонами після зміни об"єкту оренди з приміщення № 45 (в подальшому переіменоване на № 1126) на приміщення № 2229 Суборендарю вручались додаткові угоди до Договору суборенди за номерами 5,5/1,6,7,8, за отримання яких у книзі вихідної кореспонденції розписались працівники Суборендаря. Вказаними угодами змінювались розмір орендної плати та інших платежів за Договором суборенди. Суборендар вказані угоди зі своїм підписом не повернув, разом з тим пропозицію щодо зміни умов Договору суборенди прийняв шляхом підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та оплати рахунків, виставлених за увесь період до повернення об"єкту суборенди, крім лютого-березня 2012 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши обставини і докази по справі, суд з цієї позовної вимоги дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк . Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)(ст. 759ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України, до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, крім тих, що укладаються на строк три роки і більше.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Як встановлено судом, 17.07.2009 р. між ТОВ "Магігранд" (Суборендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Суборендар) укладено Договір суборенди № 153ОО/09.

Як зазначено вище, суд не вважає даний Договір ні нікчемним, ні недійсним з інших підстав (крім п. 10.6), а відтак підстави для реституції за цим договором відсутні. Крім того, договори найму майна, в силу неможливості повернення наймачем отриманих за договором послуг з користування майном, за наявності підстав, можуть визнаватися судом недійсними лише на майбутнє.

Додатковими угодами сторони збільшували орендну плату та інші платежі, пов"язані з користуванням приміщенням.

Останньою підписаною обома сторонами Додатковою угодою № 4 від 29.12.2009 р. сторони встановили такі умови:

- розмір орендної плати в січні 2010 р. становить 6000 грн. і з лютого 2010 р. щомісячно - 6000 грн.;

- відтепер об"єктом суборенди буде приміщення № 1126 (перший поверх ТСК "Магігранд" орієнтовною площею 39,3 кв.м., про що внесені відповідні зміни в Додаток № 1 до Договору суборенди;

- наступний розмір експлуатаційних платежів з 01.02.2010 р. становитиме 970,71 грн. щомісячно;

- решта умов Договору суборенди залишаються без змін ( а.с.60 т.5).

Як пояснили представники сторін в судових засіданнях, у даній Додатковій угоді йдеться про теж саме приміщення № 45, якому присвоєно новий № 1126.

В листопаді 2012 р. було змінено об"єкт суборенди на інше приміщення № 2229, що підтверджується обома сторонами.

Зміна об"єкту суборенди, відповідно до законодавства та умов Договору суборенди не припиняє дію договору.

Додаткових угод №№ 5-8 щодо зміни умов Договору позивач не підписав.

Разом з тим:

Порядок зміни договору визначений ст. 188 Г осподарського кодексу України.

Зокрема вказаною нормою закону передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено: "Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом".

Виходячи з аналізу наведених норм Закону, за відсутності змін до договору у вигляді окремого письмового документу, про досягнення згоди сторін стосовно таких змін на визначених умовах можуть свідчити дії сторін щодо виконання зобов"язань на таких умовах (відвантаження товару, надання та відповідне прийняття у користування приміщення, надання та відповідне прийняття робіт(послуг), акти приймання-передачі робіт(послуг), прийняті стороною для оплати рахунки, документи на оплату рахунків тощо). На цьому зокрема наголошено в Постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2007 р. у справі № 9/287-06).

Пунктом 9.8 Договору суборенди сторони передбачили, що розмір орендної плати за користування об"єктом суборенди підлягає перерахунку на момент виставлення Суборендодавцем рахунків, в разі перевищення офіційного курсу долара США значення 7,63 грн. за один долар США.

Відповідно до п. 9.9 Договору суборенди, комунальні платежі сплачуються Суборендарем на підставі виставлених Суборендодавцем рахунків за фактично спожиті комунальні послуги (згідно показників лічильників).

Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди та експлуатаційних платежів, витрати, пов"язані із рекламою, може бути змінено за ініціативою Суборендодавця у випалдку збільшення податків, зборів, обов"язкових платежів,цін,тарифів,зміни рівня інфляції чи у інших випадках, але завжди із документальним підтвердженням про такі зміни (п.9.11 Договору суборенди).

Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди та експлуатаційних платежів, витрат, пов"язаних із рекламою, буде збільшено щорічно за ініціативою Суборендодавця на 5%.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на відсутність підписаних Суборендарем додаткових угод (остання підписана ним додаткова угода № 4 від 29.12.2009 р.) у період з травня 2010 р. по 31.12.2012 р. він підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором суборенди із збільшеним порівняно із зазначеним у Договорі суборенди та додаткових угодах №№ 1-4 розміром орендної плати та інших платежів (а.с.129-149 т.4) та за виставленими Суборендодавцем рахунками оплатив вказані платежі у повному обсязі, а також платежі за січень (орендна плата та інші платежі та лютий 2012 р. (орендна плата) (а.с.121-150 т. 1, а.с. 1-86 т.2).

Наведене свідчить про те, що Суборендарем прийнято пропозиції Суборендодавця про збільшення розміру орендної плати та прийнято до оплати інші платежі, що узгоджується з положеннями ст. 188 ГК України, ст.ст. 642,654 ЦК України та відповідає умовам Договору суборенди (зокрема, пунктам 9.8, 9.9, 9.11 Договору).

А відтак, підстави для стягнення з Суборендодавця отриманих від Суборендаря за Договором суборенди платежів відсутні.

Посилання відповідача на те, що відповідачем отримано кошти за приховану рекламу, яка заборонена законом, судом не приймаються, оскільки положення Закону України "Про рекламу" про приховану рекламу, якою відповідно до ст. 1 вказаного закону є інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій, - до спірних правовідносин відношення не має.

Також не приймаються судом доводи позивача стосовно завищення Суборендодавцем площі орендованого Суборендарем приміщення при розрахунку орендної плати, оскільки ці посилання не підтверджені документально (у підписаному обопільно сторонами Додатку 1 до Договору суборенди зазначено орієнтовну ппощу об"єкта оренди 40 кв. м., з матеріалів оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи на будівлю АДРЕСА_2, та пояснень представників сторін в судових засіданнях, випливає, що 1-й та 2-й поверх вказаної будівлі, де знаходились приміщення №45(1126) та № 2229, поділені на приміщення, що відгорожені змонтованими тимчасовими перегородками і можуть міняти розміри та конфігурацію у залежності від їх призначення та домовленості суборендодавця і чергового суборендаря), згідно з умовами Договору суборенди розмір орендної плати не ставиться в залежність від площі об"єкта суборенди.

Підтримуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 25898 грн. вартості викраденого майна, позивач за первинним позовом посилається на те, що директор ТОВ "Магігранд" ОСОБА_5 28.03.2012 р. організувала викрадення шляхом застосування фізичної сили майна Суборендаря, яке знаходилось в приміщенні № 2229 другого поверху другого корпусу ТОВ "Магігранд", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в саме:

- для приміщення № 45 були замовлені меблі віртістю 7822 грн., які не можуть бути використані Суборендарем у подальшому;

- для роботи в бутіку № 45 виготовлена вивіска вартістю 3500 грн., яка не може використовуватись у подальшому;

- у бутіку № 2229 знаходилось майно Суборендаря на загальну суму 14576 грн.

Загальна сума викраденого майна з урахуванням того, яке залишалось в бутіку № 2229, становить 25898 грн. (а.с.141-146 т.6).

Відповідач за первинним позовом пояснює, що Суборендар, повернувши 30.03.2012 р. приміщення № 2229, не звільнив його від належного йому майна, внаслідок чого майно Суборендаря здано на зберігання суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_8; і на даний час СПД ОСОБА_1 відмовляється отримати це майно зі зберігання.

В судових засіданнях (зокрема 14.01.2013 р.) представник позивача за первинним позовом пояснив, що вказане майно втратило свою товарну цінність, а тому відповідач має відшкодувати позивачу вартість цього майна.

Заслухавши пояснення предствників сторін, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 25898 грн., що складає вартість викраденого, на думку позивача, майна, задоволенню не підлягають.

Обставини, що стосуються тверджень про викрадення майна, розслідуються в порядку кримінального судочинства і до компетенції господарського суду не відносяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що, у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, і якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або устані, який було обумовлено в договорі.

Позивач за первинним позовом не надав суду доказів щодо перешкод для вивезення його майна з приміщення № 2229 у момент припинення Договору суборенди та щодо отримання його у ТОВ "Магігранд" на даний час.

Неможливість подальшого використання меблів та вивіски, на чому наполягає позивач за первиним позовом, обгрунтовуючи зазначені позовні вимоги, не свідчить про викрадення цього майна та не дає підстав для стягнення його вартості з Орендодавця.

Позивачем не надано достеменних доказів щодо того, яке саме майно знаходилось у бутіку 2229, на яку суму та стосовно того, що саме зазначене в позовній заяві (а.с.23-25 т.1) та обгрунтуванні позовних вимог (а.с. 142-144 т.6) майно знаходиться у відповідача.

Наведені позивачем документи (а.с. 144 т.6): не підтверджують ці обставини, оскільки "Акти моєї власності майна, яке перебувало в бутіку № 2229" є односторонніми, договори та накладні, на які посилається позивач, свідчать лише про домовленість останнього з іншими особами та про придбання у різний час товарів.

Відповідач за первиним позовом стверджує, що майно Суборендаря передане на зберігання іншій особі і ТОВ "Магігранд" несе витрати на оплату його зберігання, однак ним не надано будь-яких доказів на підтвердження факту передачі майна Суборендаря на зберігання та стосовно того, яке саме майно та на яку суму знаходиться на зберіганні.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач не отримує у відповідача збережене майно, оскільки воно втратило товарну цінність. Однак це не є підставою для стягнення вартості цього майна з відповідача з наведених позивачем підстав.

Позивач за первинним позовом просить також стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Ці позовні вимоги мотивовано наступним:

Директором ТОВ "Магігранд" ОСОБА_5 вчинено незаконні дії стосовно ОСОБА_1: 28.03.2012 р. за її вказівкою громадська охорона та співробітник внутрішніх військ вчинили напад із застосуванням фізичної сили на ОСОБА_1 та її відвідувачів, внаслідок чого остання отримала психолого-емоційні перевантаження та перебувала на лікарняному з діагнозом (загроза переривання вагітності, лікарняний лист серії АВУ № 355997 від 28.03.2012 р. ОСОБА_1 втратила роботу, не мала можливості достатньо харчуватись, лікуватись та задовольняти соціальні потреби сімейного життя, страждала, відчувала себе приниженою. Директор ТОВ "Магігранд" допустила пряме втручання в приватне життя, збирає відносно позивача та її сім"ї інформацію, робить все, щоб фізично знищити її сім"ю, позбавити коштів, які отримує її чоловік ОСОБА_9, який за вказівкою директора ТОВ "Магігранд" був викликаний керівником служби, де працює. Внаслідок незаконних та зловмисних дій директора ТОВ "Магігранд", ОСОБА_1 була вимушена надавати з даного питання пояснення та лікуватись.

Отримана ОСОБА_10 моральна шкода підтверджується тим, що з 01.12.2011 р. по травень 2012 р. вона не мала заробітної плати; 28.03.2012 р. відповідач застосував фізичну силу на робочому місці позивача з нанесенням тілесних ушкоджень рідним, близьким людям; з вини відповідача зруйнована підприємницька діяльність позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством

Главою 25 Господарського кодексу України передбачено відшкодування шкоди у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому обов"язковою умовою для стягнення збитків є доведення позивачем факту порушення господарського зобов"язання, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв"язок між правопорушенням та збитками. В свою чергу, відповідач має право доводити відсутність вини у спричиненні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні її ділової репутації.

На цьому зокрема наголошено у Постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р. № 9/78.

В господарських правовідносинах та господарських спорах, що підвідомчі господарським судам, фізична особа-приватний підприємець це суб"єкт господарювання, що за своїми правами і обов"язками прирівнюється до юридичної особи (глави 4,6 ГК України, ст. 1 ГПК України).

Позивач за первинним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди, не зазначає про приниження його ділової репутації, а обгрунтовує ці вимоги отриманням фізичних і душевних страждань від неправомірних дій керівника ТОВ "Магігранд" та інших осіб по відношенню до ОСОБА_1 та її близьких як фізичних осіб.

Обставини, на які позивач посилається, не свідчать про отримання ним моральної шкоди як суб"єктом підприємницької діяльності, внаслідок порушення господарського зобов"язання, що може бути предметом розгляду господарським судом.

Отже, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Хибними суд вважає також посилання позивача за первинним позовом на зловживання Товариством "Магігранд" монопольним становищем, внаслідок чого приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено вищезазначений Договір суборенди на невигідних умовах та згодом отримано збитки і моральну шкоду. Суборендодавець - ТОВ "Магігранд" не є монополістом стосовно Суборендаря- СПД ОСОБА_1; визнання суб"єкта господарювання таким, що займає монопольне становище на ринку, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про захист економічної конкуренції конкуренції".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" подано до фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 зустрічний позов, який мотивовано тим, орендні правовідносини за Договором суборенди припипинені сторонами 30.03.2012 р., разом з тим, Суборендодавець не сплатив орендну плату за березень 2012 р. у сумі 7190 грн. та коштів у компенсацію експлуатаційних витрат в сумі 1558,84 грн. за лютий 2012 р. та 1613,66 грн. за березень 2012 р. Також позивач за зустрічним позовом посилається на те, що вимушений витрачати кошти на зберігання майна відповідача, яке здійснюється приватним підприємцем ОСОБА_8, що стверджується договором з останньою від 09.04.2012 р., актом наданих послуг та банківською випискою про перерахування зберігачу 1493 грн.

В судовому засіданні 30.01.2013 р. представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримала, пояснивши додатково, що орендна плата за березень 2013 р. визначена у сумі 10190 грн., а рахунок виставлено на 7190 грн. з урахуванням того, що сплачений відповідачем авансовий платіж у розмірі 3000 грн. віднесений на оплату за оренду за останній місяць дії Договору суборенди.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечив з підстав, наведених у первинному позові та письмових запереченнях на зустрічний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Як зазначено вище, правовідносини за Договором суборенди продовжувались між сторонами до 30.03.2012 р., зміни розміру орендної плати та інших платежів погоджувались сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виставлення рахунків та оплати цих рахунків Суборендарем.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2012 р. сторонами не підписано, разом з тим Суборендодавець виставив Суборендарю рахунок на оплату оренди за березень в сумі 7190 грн.(за вирахуванням 3000 грн., сплачених раніше), яка відповідачем не сплачена і яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача.

Разом з тим, останній розмір орендної плати, що був погоджений сторонами шляхом виставлення рахунку та оплати його, становив 9100 грн. за лютий 2012 р. (а.с.84 т.2).

Отже, відсутні підстави вважати, що орендна плата за березень 2012 року погоджена сторонами у сумі 10190 грн.

Строк користування відповідачем об"єктом суборенди закінчився 29.03.2012 р. (30.03.2012 р. підписано акт повернення приміщення).

Отже, вартість оренди за березень 2013 р. становить 8512,9 грн. (9100 грн. : 31 день х 29 днів).

Враховуючи сплату Суборендарем гарантійного платежу 3000 грн., що зарахований у вартість оренди за останній місяць оренди, заборгованість відповідача по оплаті оренди за березень 2012 р. становить 6100 грн.

Доказів виставлення рахунків на оплату комунальних та інших платежів за лютий, березень 2012 р., а також доказів на підтвердження розміру фактичних витрат Суборендодавця, що підлягають відшкодуванню Суборендарем за Договором суборенди, за вказані місяці позивач за зустрічним позовом не надав. А тому, позовні вимоги в частині стягнення 1090 грн. орендної плати та 3172,5 грн. компенсації експлуатаційних витрат задоволенню не підлягають.

Також позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення 1493 грн. у відшкодування витрат на зберігання майна відповідача. Надані в обгрунтування вказаних вимог копія Договору суборенди приміщення у будинку № 46 по вул.Фрунзе, м. Вінниця, укладеного 09.04.2012 р. між ТОВ "Магігранд" та фізичною особою-приватним підприємцем ОСОБА_11. (надана дл суду 30.01.2013 р. з додатковими поясненнями від 29.01.2013 р.), копія Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору б/н від 09.04.2012 р., відповідно до якого оренда приміщення в квітні-липні становить 1493 грн. та виписка банку щодо перерахування вказаної суми на рахунок приватного підприємця ОСОБА_11 не підтверджують передачу ФОП ОСОБА_11 майна на зберігання, отримання від останньої послуг по зберіганню майна відповідача та оплату послуг саме зі зберігання цього майна.

Отже ці позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Судові витрати сторін зі сплати судового збору розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач за первинним позовом просить відшкодувати йому витрати на оплату юридичних послуг, наданих представником ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн. (а.с. 32-33,37 т. 3), а також інші витрати, що складаються: з витрат на оплату послуг нотаріуса по посвідченню довіреності представнику на представлення протягом трьох років інтересів громадянки ОСОБА_1 в правоохоронних, державних, громадських, господарських установах, організаціях, підприємствах, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності, органах влади і управління, органах прокуратури, МВС, при вирішення будь-яких питань по захисту законних прав та інтересів гр. ОСОБА_1, в усіх судових установах по цивільних, адміністративних, господарських справах; витрат на оплату послуг банків по перерахуванню коштів, на оплату послуг, отриманих від суб"єктів підприємницької діяльності та послуг поштового зв"язку - у сумі 356,95 грн..

Однак, вказані витрати відшкодуванню позивачу за первинним позовом не підлягають за наступних підстав.

Статтею 44 ГПК України визначено склад судових витрат, які, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню стороні, на користь якої прийнято судове рішення. Зокрема до вказаних судових витрат відносяться : витрати зі сплати судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних саме з розглядом справи, а не будь-яких інших.

Вищий господарський суд України у листі № 01-8/164 від 18.03.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", на запитання: чи можливе віднесення до "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи" (в розумінні статті 44 ГПК) витрат сторін у справі, яких вони зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування та ін.), а також коштів, сплачених за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах; чи повинен суд, не знайшовши підстав для віднесення відповідних сум на іншу сторону у справі, зазначити про це у резолютивній частині рішення? - пояснив, що в абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Виходячи з наведеного, у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами витрати, про відшкодування яких просить позивач за первинним позовом, а саме: витрати на послуги нотаріуса, банків та за отримані від суб"єктів підприємницької діяльності послуги, оскільки ці витрати не є іншими судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

У пункті 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Отже, відшкодування стороні витрат на правові послуги можливе лише при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами саме на сплату коштів адвокату, які підлягають відповідному оподаткуванню саме як доходи адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно зі ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що витрати на правові послуги, надані позивачу юристом Семенюком І.В. (а.с.32,37 т.3) відшкодуваанню за рахунок іншої сторони на підставі ст. 49 ГПК України не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до положень ст. 49 ГПК України, тобто пропорційно задоволеним немайновим та майновим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст., 4-3, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 10.6 Договору суборенди частини нежитлового приміщення Торговельно-сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, № 153ОО/09 від 17.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Відмовити у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" у частині вимог: про визнання недійсним Договору суборенди частини нежитлового приміщення у Торговельно- сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, № 153ОО/09 від 17.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, крім пункту 10.6 цього Договору; про стягнення збитків у розмірі 25928 грн. вартості викраденого майна; про стягнення 278987,43 грн. у повернення отриманих відповідачем орендної плати та інших платежів за Договором суборенди, № 153ОО/09 від 17.07.2009 р.; про стягнення 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" (пр-т. Юності, 43-А, м. Вінниця, 21000, код ЄДР 35823602, р/р 2600531088 в ВАТ "Кредитпромбанк", м. Вінниця, МФО 302623) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) 536,5 (п"ятсот тридцять шість грн. 50 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" (пр-т. Юності, 43-А, м. Вінниця, 21000, код ЄДР 35823602, р/р НОМЕР_1 в ВАТ "Кредитпромбанк", м. Вінниця, МФО 302623) 6100 грн. (шість тисяч сто грн.) орендної плати за березень 2012 р. та 828,13 грн. (вісімсот двадцять вісім грн. 13 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

7. Відмовити у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення 1090 грн. орендної плати, 3172,5 грн. компенсації експлуатаційних витрат та 1493 грн. витрат на зберігання майна.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Стефанів Т.В.

Грабик В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи