Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-14676/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року 08:05 № 2а-14676/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Асвега-У» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012р. № 0000232201 та № 0000242201,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Асвега-У» (надалі - ПАТ «Асвега-У», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (надалі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000232201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 49 138,00 грн.., з яких 39 310,00 грн. сума основного зобов'язання та 9 828,00 грн. сума штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000242201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 310,00 грн., з яких сума основного зобов'язання становить 31 448,00 грн. та 7 862,00 грн. сума застосованих штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги ПАТ «Асвега-У» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер» правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Позивач стверджує, що вказані підприємства (ТОВ «Постпринт» (36845669); ТОВ «Сібер» (30264292)) на момент виконання робіт з ремонту теплолічильників та виконання електормонтажних робіт та на момент видачі первинних документів за такими роботами, в тому числі і податкових накладних, були належним чином зареєстровані в єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в податковому органі та мали індивідуальний податковий номер. Отже, на час виписки ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер» податкових накладних при виконанні робіт на підставі укладених з ПАТ «Асвега-У» договорів, підприємства були зареєстровано як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому мали право як нараховувати податок на додану вартість, так і складати відповідні податкові накладні.

Вищевказані податкові накладні були отриманні ПАТ «Асвега-У» в тому ж податковому періоді, коли вони були виписані і тоді ж були включені до складу податкового кредиту.

Позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Відповідно, за таких обставин покупець (отримувач виконаних робіт), ПАТ «Асвега-У» не може нести відповідальність як за несплату податків ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер», так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ПАТ «Асвега-У» зареєстровано 29.12.1997р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.12.1997 року №1 073 120 00000 02230. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 25384533.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36040764, індивідуальний податковий номер - 253845326059, ПАТ «Асвега-У» зареєстровано платником податку на додану вартість 03.02.1998 року ДПІ у Печерському районі м. Києва. У зв'язку з перереєстрацією 10.10.2000 року, свідоцтво №36040764 індивідуальний податковий номер - 253845326059 анульовано та видано нове 28.03.2012р. анульовано та видано №200036290, індивідуальний податковий номер - 253845326582.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Асвега-У» (код ЄРДПОУ 25384533) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при взаємовідносинах з ТОВ «ПОСТПРИНТ» (код 36845669), ТОВ «СІБЕР» (код 30264292), ТОВ « АЛЬФАСЕРВІС» (код 36676253), ТОВ «ЕДВЕТАЙЗІНГ-ЕКСПЕРТ» (код 35195412), ТОВ «АЛАРІ ГРУП» (код 35922244) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2012 року № 3670/22-417/25384533 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Асвега-У» (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ПАТ «Асвега-У»:

п.п. 7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31448,0 грн., в т.ч.: серпень 2010 року - 11048,0 грн.; вересень 2010 року - 2000,0 грн.; жовтень 2010 року - 2000,0 грн.; листопад 2010 року - 6400,0грн.; грудень 2010 року - 10 000,0 грн.;

п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39 310,0 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартал 2010 року - 16 310,0 грн.; 4 квартал 2010 року - 23 000,0 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що первинні бухгалтерські документи укладені між ПАТ «Асвега-У» та ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сібер» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ПАТ «Асвега-У» до складу валових витрат вартості придбання ТМЦ (послуг) від вищевказаних підприємств та відповідно про завищення суми податку на додану вартість.

Податковий орган приходить до висновку, що документи з продажу товарів (робіт, послуг) виписані на адресу ПАТ «Асвега-У» від імені підприємств, що мають ознаки фіктивності не виписувалися, а правочини,укладені між позивачем і вказаними товариствами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Також, податковим органом в ході перевірки використано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва майора податкової міліції Скирти Р.В. про порушення кримінальної справи за №79-00254 відносно ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом скоєння ним фіктивного підприємництва, тобто створення ТВ «Постпринт», ТОВ «ЮК «Лойер» та придбання ТОВ «Сібер» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 02.11.2011р., на підставі якої встановлено, що, зокрема, ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер» спільно з іншими суб'єктами підприємницької діяльності в період 2008-2011рр. знаходились та використовувались групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного вище, перевіркою зроблено висновок, що домовленості та договори укладені ПАТ «Асвега-У» з ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер», в порушення вимог ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, в результаті чого ПАТ «Асвега-У» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 448,0 грн. та податок на прибуток на загальну суму 39 310,0 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000232201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39 310,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 828,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000242201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 448,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 862,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 5104/10/12-114, від 20.08.2012 p., про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу.

ДПС України своїм рішенням № 2433/0/61-12/10-2115, від 01.10.2012 p., залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, а скаргу ПАТ «Асвега-У» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, копії договорів на технічні послуги № 01/07 від 01.07.2010 року та № 1/9-10 від 01.09.2010 року, укладених між ПАТ «Асвега-У» та ТОВ «Постпринт»; договорів № 01/10 від 01.10.2010 року, № 1/11-2010 від 01.11.2010 року, №1/12 від 01.12.2010 року, укладених між ПАТ «Асвега-У» та ТОВ «Сібер».

Також, позивач надав копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Постпринт»: №373 від 31.08.2010 року, на загальну суму 55 240,00 у тому числі ПДВ - 11 048 грн. та № 512 від 30.09.2010 року на загальну суму 12 000,00 грн. ПДВ та податкових накладних, виписаних ТОВ «СІБЕР»: № 130 від 29.10.2010 року на загальну суму 12 000,00 у тому числі ПДВ -2 000,00 грн., № 153 від 26.11.2010 року на загальну суму 3 000,00 у тому числі ПДВ - 1000,00 грн., № 475 від 24.12.2010 року на загальну суму 38 400,00 у тому числі ПДВ - 6 400,00 грн.

Податкові накладні від імені ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер» підписані ОСОБА_3

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції .

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» ( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством в кримінальній справі №79-00254 встановлено, що приблизно в 2009-2010 роках, гр.. ОСОБА_3, бажаючи здійснювати діяльність пов'язану з наданням діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку та маючи на меті прикриття незаконної діяльності з умисного ухилення від сплати податків таких суб'єктів господарювання, знаходячись в невстановленому слідством місці, діючи повторно, створив ТОВ «Постпринт» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 368456669), а потім ТОВ «ЮК «Лойер» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 37002621), а також придбав ТОВ «Сібер» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 30264292).

В подальшому, ОСОБА_3, не здійснюючи підприємницької діяльності по виготовленню чи реалізації товарів, наданню послуг або ж виконанню робіт, використав створені ним ТОВ «Постпринт» і ТОВ «ЮК «Лойер» та придбане ТОВ «Сібер» для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам вказаних підприємств послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку, прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ «Постпринт», ТОВ «ЮК «Лойер» та ТОВ «Сібер» та мнимого здійснення ними фінансово-господарської діяльності.

Розслідуванням кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Постпринт», ТОВ «ЮК «Лойер» та ТОВ «Сібер» спільно з іншими суб'єктами підприємницької діяльності в період 2008-2011 років знаходились та використовувались групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до протоколу допиту гр. України ОСОБА_3 від 22.11.2011р., що проведений старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва майором податкової міліції Скирдою Р.В., гр. ОСОБА_3 пояснив, що приблизно влітку 2010 року за вказівкою інших осіб та за допомогою юриста ним придбана фірма ТОВ «Старт продукт», яку потім було перереєстровано на його ім'я та змінено назву на ТОВ «Сібер». Себе ж призначив на посаду директора цього підприємства. Жодної фінансово-господарської діяльності на посаді директора компанії не здійснював: товари не виготовляв та не реалізовував, послуги не надавав та роботи не виконував, а лише підписував бухгалтерські та звітні документи, що готувалися іншими особами. За вищевказані дії отримував від цих осіб грошову винагороду в 5000 гривень щомісяця.

Також, гр. ОСОБА_3 пояснив, що за допомогою юриста зареєстрував ТОВ «Постпринт» і відкрив йому рахунок в банку «Даніель». Однак жодної фінансово-господарської діяльності на посаді директора компанії не здійснював: товари не виготовляв та не реалізовував, послуги не надавав та роботи не виконував, а лише систематично підписував бухгалтерські та звітні документи за 0,1% від обороту грошових коштів.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Асвега-У» та ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сібер» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Сібер» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ПАТ «Асвега-У» при укладенні договорів суборенди на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений ПАТ «Асвега-У» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39 310,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 828,00 грн. збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 448,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 862,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000232201 та № 0000242201винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Асвега-У» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко