Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-4931/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4931/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-4931/12/2070

за позовом Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ТЕХАВТОПРОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив визнати нечиним (скасувати) податкове повідомлення-рішення № 0000052310 від 13 січня 2012; стягнути з відповідача судові витрати .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки, зробленими відповідачем під час перевірки, не відповідають дійсності та прийнятті без врахування всіх обставин, що підтверджується наявністю первинних документів. Також позивач зазначив, що висновки перевірки зроблені виключно на підставі перевірки його контрагента - ТОВ "Промтехноопт". Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052310 від 13 січня 2012.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ" (адреса:м. Харків, пр.Гагаріна, буд. 167-А,кв.51 ; код ЄДРПОУ 36819293 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "ТЕХАВТОПРОМ" зареєстроване як юридична особа 27.11.2009 р. (а.с.67) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01, №422942, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 480 102 0000 045510, зареєстровано як платник податків на загальних підставах 30.11.2009 р. відповідно до Форми №4-ОПП від 03.12.2009 р. (вих. №426), зареєстровано як платник податку на додану вартість 07.12.2009 р. згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (серія НБ, №122156, номер свідоцтва 100257795).

Працівниками Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, 21.12.2011 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "ТЕХАВТОПРОМ" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (код 37092055) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. (а.с.20-30) про результати документальної позапланової перевірки ПП "ТЕХАВТОПРОМ"(код 36819293) з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (код 37092055) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., в якому ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова встановлені наступні порушення:

1) неможливість реального здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та його контрагентом, а саме: порушення ч. 1,5 ст. 203,215,216,288 ЦКУ;

2) відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 134, 135, 138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р.;

3) порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. , а саме завищення податкових зобов'язань;

4) порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. , а саме завищення податкового кредиту.

З висновками акту перевірки №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. ПП "ТЕХАВТОПРОМ" не погодилось та 27.12.2011 р. у відповідності до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за № 327 від 10 серпня 2005 р. надало заперечення до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (вих. №27/12/11-01 від 27.12.2011 р).

10.01.2012 р. ПП "ТЕХАВТОПРОМ" отримало відповідь на заперечення до акту №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. (вих. №79/10/23-110 від 05.01.2012 р.), згідно якої висновки акту перевірки №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. визнано законними та обґрунтованими.

На підставі акту перевірки №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052310 від 13.01.2012 р. (а.с.41), в якому ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 660,16 грн. в зв'язку з тим, що зменшено суму податкового кредиту, отриманого позивачем від ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ".

З висновками відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків (вих. №79/10/23-110 від 05.01.2012 р.) та з податковим повідомленням-рішенням №0000052310 від 13.01.2012 р. до акту перевірки №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. ПП "ТЕХАВТОПРОМ "не погодилось і подало скаргу до ДПА України в Харківській обл. (вих. №23/01/12-01 від 23.01.2012 р.).

26.03.2012 р. ПП "ТЕХАВТОПРОМ" отримало відповідь від ДПА України в Харківській обл. (вих. №1236/10/10-212 від 20.03.2012 р.) про результати розгляду скарги, якою висновки акту перевірки №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. визнано законними та обґрунтованими. В зв'язку з чим ДПА України в Харківській обл. залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000052310 від 13.01.2012 р.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті №2688/23-104/36819293 від 21.12.2011 р. судження відповідача про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, 07.02.2011 р. між позивачем, ПП "ТЕХАВТОПРОМ" (Покупець) та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №5-11, предметом якого є продаж запасних частин до транспортних засобів, промислових комплектуючих та інші промислові товари (а.с. 156 ).

На підтвердження реальності господарської операції по договору №5-11 позивачем надано наступні документи : видаткові накладні №03061105 від 03.06.2011 р., №21061101 від 21.06.2011 р. , податкові накладні №191 від 03.06.2011 р., №563 від 21.06.2011 р.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ПП "ТЕХАВТОПРОМ" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Між позивачем, ПП "ТЕХАВТОПРОМ" (Замовник) та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №8-11, предметом якого є пошук клієнтів на придбання транспортних засобів та іншої автомобільної та сільськогосподарської техніки (а.с. 157 ).

На підтвердження реальності господарської операції по договору №8-11 позивачем надано наступні документи: податкова накладна №533 від 20.06.2011 р., акт виконаних робіт/послуг №2 від 20.06.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Дослідивши первинні документи, ні судом першої ні судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні №ХА-6667888 від 22.06.2011 року, №6-2011 від 21.06.2011 року та квитанції про прийом вантажу.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями №713 від 12.08.2011 р., №712 від 12.08.2011 р., які містяться в матеріалах справи .

До матеріалів справи позивачем надано договір оренди №10/204 від 30.04.2010 року, укладеного між позивачем та ЗАТ "АТП 16327" , яким підтверджено зберігання товару.

Позивачем підтверджено подальшу реалізацію товару, отриманого від ТОВ "Промтехноопт" з наступними контрагентами : КП "Благоустрій", КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", ТОВ "Кримська водочна компанія", ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим", ТОВ "ПСМ-Профіль", ТОВ "Харків Екоресурс", ЗАТ "КСК "Чексіл", що підтверджується матеріалами справи .

Також встановлено, що ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" зареєстроване як юридична особа відповідно до Свідоцтва (а.с.42) про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01, №425215, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 480 102 0000 047220, юридична адреса 61019, м. Харків, вул. Архангельська, 6, орган державної реєстрації юридичної особи -Виконавчий комітет Харківської міської ради), зареєстровано як платник податку на додану вартість 06.08.2010 р. згідно Свідоцтва (а.с.43) про реєстрацію платника податку на додану вартість (серія НБ, №427401, номер свідоцтва 100296388).

Відповідно до даних які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса підприємства не змінювалась.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено під час перевірки реальність господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", оскільки всі документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з ТОВ "Промтехноопт" були надані позивачем до перевірки. Тобто під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у ДПІ були в наявності всі документи, які підтверджували факт здійснення господарської операції.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промтехноопт" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договіри укладені між позивачем та ТОВ "Сібтрейд" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги про обставини які свідчать, що за червень 2011 року діяльність ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності не підтверджені належними письмовими доказами, а грунтуються на одних лише формальних міркуваннях відповідача.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та недобросовісність контрагента позивача не може бути підставою для відповідальності підприємства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року по справі №2а-4931/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-4931/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.