Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а-9929/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9929/11/0170/26

30.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 27.03.2012 у справі № 2а-9929/11/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Гер. Сталінграда, 3-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 03.08.2011 №0008222301 Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" 3,40 грн. витрат за сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" 12000 грн. витрат за підготовку Висновку судово-економічної експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Делішес" підтверджується здійснення позивачем господарських операцій з придбання підрядних робіт у ТОВ "Фрутлайн" в квітні 2011 року за договором купівлі - продажу № 28 від 11.12.2010, з посиланням на висновки судово-економічної експертизи від 01.03.2012 № 142/11.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання, призначене на 30.01.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" є юридичною особою, яка зареєстрована 09.09.2003 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 146799, довідкою АА № 234017 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Сімферополі та є платником податку на додану вартість (т.1 арк.с.6).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 08.07.2011 №2342, виданого Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Юдовою Любов'ю Іванівною на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI проведена перевірка з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Фрутлайн" код ЄДРПОУ 32727314 за квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 9093/23-4/32624767 від 20.07.2011 (т.1 арк.с.16-25).

Перевірку проведено у період з 12.07.2011 по 18.07.2011 у приміщенні ДПІ в м. Сімферополі з відома директора ТОВ "Делішес" Ташкинова В'ячеслава Миколайовича, копія наказу від 08.07.2011 № 2342/234 з повідомленням вручені директору ТОВ "Делішес" Ташкинову В'ячеславу Миколайовичу. Під час перевірки використана інформація комп'ютеризованих автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків та платежів", пошукова - довідкова система ЦБД ДПА України "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та інформація від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 05.07.2011 року № 9015/7 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП "Фрутлайн" код ЄДРПОУ 32727314 за квітень 2011 року.

Перевіркою встановлені такі порушення:

- відсутність поставок ПП "Фрутлайн" товарів та послуг у квітні 2011 року та відсутність подальшої реалізації товарів, послуг у квітні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Товар (послуги) по вказаним нікчемним правочинам не були переданими, в порушення статей 622, 655 та 656 Цивільного кодексу України. ПП "Фрутлайн" - "транзитер" проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам - ТОВ "Делішес" - "вигодонабувач".

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, що призвело до завищення задекларованих ТОВ "Делішес" показників у рядку 10.1 Декларацій "придбання" з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларації "Усього податкового кредиту" в сумі 450800,00грн. у квітні 2011 року.

- пункту 14.1.191 статті 14, пункту 185.1 статті 185, підпункту 187.1.а пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ у результаті чого ТОВ "Делішес" донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у квітні у сумі 450800,00 грн.

Позивачем були подані відповідачу заперечення на Акт перевірки № 9093/23-4/32624767 від 20.07.2011 (т.1 арк.с.26).

Відповіддю на заперечення від 02.08.2011 за №35943/23-4 відповідачем повідомлено, що висновки Акту перевірки № 9093/23-4/32624767 від 20.07.2011 є вірними та такими, що відповідають діючому законодавству (т.1 арк.с.27-28).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0008222301 від 03.08.2011 про збільшення ТОВ "Делішес" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450801,00грн., у тому числі 450800,00грн. з ПДВ та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (т.1 арк.с.99).

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03.08.2011 № 0008222301.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статт 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Частину першу статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині другій статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки позивача про те, що угода, укладена між відповідачами є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені частиною першою статті 207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Для перевірки обставин, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, які потребують спеціальних бухгалтерських знань, судом була призначена у справі судова економічно - бухгалтерська експертиза, згідно висновків якої встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських опера цій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм".

Відповідно до наведених законодавчих норм, документальним підтвердженням здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), та податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Між ПП "Фрутлайн" (Продавець) та TOB "Делішес" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 28 від 11.12.2010, предметом якого є передача Продавцем у власність Покупця товарів, кількість, асортимент, ціна та умови поставки яких погоджуються в кожному окремому випадку (т.1 арк.с.30).

На виконання цього договору Продавцем (ПП "Фрутлайн") в квітні 2011 року були поставлені Покупцю (TOB "Делішес") товари (цитрусові) на загальну суму 2704800,00грн., у т.ч. ПДВ 450800,00грн. (додаток 1 до цього висновку). Поставка товарів підтверджується дослідженими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку постачальника ПП "Фрутлайн" (т.1 арк.с.31-34).

Транспортування придбаних фруктів здійснювалося на підставі договору на перевезення вантажу від 29.03.2011, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (Перевізник) та TOB "Делішес" (Замовник), з Одеси (місцезнаходження постачальника ПП "Фрутлайн") до Запоріжжя або Маріуполя - згідно із заявками на перевезення вантажу, підписаними обома сторонами договору. Транспортування товарів підтверджується дослідженими товарно-транспорт ними накладними Перевізника (додаток 2 до цього висновку) (т.1 арк.с.35, 49-53).

Часткова оплата придбаних фруктів була здійснена безготівковим пере рахуванням грошових коштів в загальній сумі 2218000,00грн., в т.ч. ПДВ 369666,67грн., що підтверджується копіями платіжних доручень TOB "Делішес" (том 1, а.с.54-74, додаток 3 до цього висновку). Станом на 30.04.2011 кредиторська заборгованість TOB "Делішес" перед ПП "Фрутлайн" за одержані товари склала 486800,00грн.

Придбані у ПП "Фрутлайн" фрукти були використані в господарській діяльності TOB "Делішес" шляхом їх подальшого продажу оптовим покупцям. Результати дослідження продажу придбаних обсягів фруктів за їх видами - апельсини, банани, грейпфрути, лимони та мандарини - наведені в додатках 4 - 8 до цього висновку.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB "Делішес" підтверджується придбання у ПП "Фрутлайн" в квітні 2011 року товарів на загальну суму 2704800,00грн., в т.ч. ПДВ 450800,00грн., щодо яких податковим органом визнано недійсним податковий кредит у сумі 450800 грн.

Первинними документами бухгалтерського обліку TOB "Делішес" підтверджується часткова оплата придбаних в квітні 2011 року у ПП "Фрутлайн" товарів в сумі 2218000,00грн., в т.ч. ПДВ 369666,67грн.

Первинними документами бухгалтерського обліку TOB "Делішес" підтверджується використання у господарській діяльності товарів, придбаних по господарській угоді з ПП "Фрутлайн" в квітні 2011 року, щодо яких податковим органом визнано недійсним податковий кредит у сумі 450800,00грн.

З урахуванням наведеного, експертом у Висновку від 01.03.2012 № 142/11 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-9929/11/26/0170 зазначено, що висновки щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на 450800,00грн., викладені в акті перевірки ДПІ в м. Сімферополі від 20.07.2011 №9093/23-4/32624767 про результати позапланової невиїзної перевірки TOB "Делішес", не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB "Делішес".

Актом документальної невиїзної перевірки № 9093/23-4/32624767 від 20.07.2011 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Фрутлайн", встановлено завищення задекларованого податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на суму 450800,00грн. в результаті віднесення до нього ПДВ у вартості товарів, придбаних в квітні 2011 року у ПП "Фрутлайн".

Підставою для цього стали висновки акту перевірки ПП "Фрутлайн" від 04.07.2011, проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеса, якою була встановлена нікчемність правочинів, укладених ПП "Фрутлайн" з його контрагентами-покупцями, та неможливість фактичного здійснення ПП "Фрутлайн" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі -продажу. Перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі - продажу ПП "Фрутлайн" з його постачальниками та покупцями за квітень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

У відповідності з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податку, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, податкова накладна має містити такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 цього Кодексу.

З наведених законодавчих приписів слідує, що Податковий кодекс України не ставить право платника на податковий кредит в залежність від наявності у його постачальника будь-якого майна, матеріальних або трудових ресурсів.

Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Експертним дослідженням встановлено, що поставка ПП "Фрутлайн" товарів в квітні 2011 року підтверджена наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних постачальника, та товарно-транспортних накладних перевізника (додатки 1 та 2 до цього висновку).

Подальше використання придбаних товарів в господарській діяльності TOB "Делішес" підтверджено видатковими накладними на продаж цих товарів оптовим покупцям (додатки 4 - 8 до цього висновку).

Досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права TOB "Делішес" на податковий кредит в загальній сумі 450800,00 грн. по товарам, придбаним у ПП "Фрутлайн" в квітні 2011 року.

Висновки щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на 450800,00грн., викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 20.07.2011 № 9093/23-4/32624767 про результати позапланової невиїзної перевірки TOB "Делішес", не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB "Делішес".

З урахування викладеного, експертом у Висновку від 01.03.2012 № 142/11 судово-економічної експертизи зазначено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB "Делішес" підтверджується придбання у ПП "Фрутлайн" в квітні 2011 року товарів на загальну суму 2704800,00грн., в т.ч. ПДВ 450800,00 грн., щодо яких податковим органом визнано недійсним податковий кредит у сумі 450800,00 грн. Первинними документами бухгалтерського обліку TOB "Делішес" підтверджується часткова оплата придбаних в квітні 2011 року у ПП "Фрутлайн" товарів в сумі 2218000,00 грн., в т.ч. ПДВ 369666,67 грн. Первинними документами бухгалтерського обліку TOB "Делішес" підтверджується використання у господарській діяльності товарів, придбаних по господарській угоді з ПП "Фрутлайн" в квітні 2011 року, щодо яких податковим органом визнано недійсним податковий кредит у сумі 450800,00 грн.

Висновок зазначеної експертизи підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XV (надалі - Закон про бухгалтерський облік), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 1 статті 9 розділу I Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону про бухгалтерський облік, а саме: первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктами 2- 8 статті 9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дату й місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, судом зроблений висновок, що документи оформлені сторонами за договором купівлі - продажу № 28 від 11.12.2010 у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового Кодексу, пункту 2 статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення № 88, наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 30.12.2009 і відповідають вимогам первинного документу, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Делішес" підтверджується здійснення позивачем господарських операцій з придбання підрядних робіт у ТОВ "Фрутлайн" в квітні 2011 року за договором купівлі - продажу № 28 від 11.12.2010, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судом не встановлена обізнаність позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента при здійсненні господарської діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У платника податку немає реальної можливості переконатись у фіктивності контрагента.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 у справі № 2а-9929/11/0170/26 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 у справі № 2а-9929/11/0170/26 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна