Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а/0270/2789/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 серпня 2012 р. Справа № 2а/0270/2789/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

позивача: ОСОБА_11

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Солар"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Солар» (далі - позивач, ПП ВКФ «Солар») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, визнаня протиправною та скасування вимоги.

За результатами проведеної Вінницькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 317 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5 829 грн.

ПП «ВКФ»Солар» вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підстави, з яких воно прийнято, є необґрунтованими та надуманими. Так, зокрема, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про завищення суми податкового кредиту у періоді, що перевірявся, у зв'язку з укладенням правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків із ТОВ «ФПГ «Сквош», оскільки незнаходження даного контрагента за юридичною адресою, відсутність складських приміщень не вказує на факт нікчемності укладених правочинів.

Позивач зазначає, що фактичні обставини об'єктивно свідчать про здійснення господарської діяльності між ним та ТОВ «ФПГ «Сквош», зокрема, фактичне надання послуг підтверджується оригіналом договору №1 від 15.01.2010р. про надання послуг, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 265 від 10.02.2012р., прийняту у зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача до канцелярії суду письмових заперечень проти позову не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На виконання постанови слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ України у Вінницькій області від 30.03.2011р., на підставі наказу № 3480/23 від 15.07.2011р. та направлення № 2576/23 від 15.07.2011р.посадовою особою ДПІ у м. Вінниці призначена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "ВКФ"Солар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ФПГ"Сквош" за період з 30.09.2009р. по 01.07.2011р.

При виході на перевірку посадовими особами ДПІ у м. Вінниці встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджували б фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання відсутні.

Листом б/н від 21.07.2011р. за підписом директора ПП "ВКФ "Солар" ДПІ у м. Вінниці також було повідомлено про відсутність документів бухгалтерського та податкового обліку та можливості надання часу для відновлення даних документів.

Враховуючи зазначені обставини, наказом № 3562/23 від 22.07.2011р. на підставі п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, термін проведення перевірки був перенесений до відновлення документів.

20 жовтня 2011 року посадовими особами ДПІ у м. Вінниці перевірку було продовжено.

В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, 5 ст. 203, ч.1 ст.215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, що полягало в укладенні правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків із контрагентом «ФПГ «Сквош», про що складено акт від 04.11.2011р. № 4305/2320/35054788 (а.с.9-31).

Так, в акті перевірки, ревізором зазначено, що при перевірці було використано матеріали кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТОВ «ФПГ «Сквош», у якого відсутні трудові ресурси, відсутні необхідні умови, основні фонди та обладнання для здійснення господарської діяльності.

Крім того, перевіряючими зазначено, що підприємством ТОВ "ФПГ"Сквош" декларувались показники, не підтверджені документами первинного обліку.

Враховуючи те, що в періоді, який перевірявся, контрагентом, який надавав послуги ПП «ВКФ «Солар» було ТОВ «ФПГ «Сквош» і відповідно на підставі оплати послуг ТОВ "ФПГ"Сквош" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, ДПІ у м. Вінниці прийшла до висновків, що податковий кредит з ПДВ на загальну суму 31 906,67 грн. визнається недійсним.

Вказані висновки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 2.01.2012р. № 0000192350, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 317 грн., а також застосовано штрафні санкції в сумі 5 829 грн. (а.с.32).

Також судом встановлено, що у зв'язку з несплатою ПП "ВКФ"Солар" суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні, податковим органом сформовано податкову вимогу від 10.02.2012р. № 265.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а також податковою вимогою, позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем зараховано суми податку на додану вартість, за оплату наданих послуг від ТОВ "ФПГ "Сквош". Надані послуги полягали у грунтуванні кузовів автомобілів та їх фарбуванні.

На підтвердження реального характеру укладеного правочину, позивачем надано суду договір №1 від 15.01.2010р., укладений між ПП "ВКФ "Солар" (замовником) та ТОВ "ФПГ"Сквош" (виконавцем) про надання послуг з ремонту автомобілів (а.с.72-73).

Крім того, позивачем було надано акти виконаних робіт та податкові накладні, які на думку позивача, вказують на те, що господарські операції між зазначеними суб'єктами господарювання були дійсно виконані.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача про те, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення, у зв'язку з наступним.

Порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулювались Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під час дослідження матеріалів справ, судом встанволено, що суми ПДВ, зараховані до складу податкового кредиту, у звязку з оплатою послуг ТОВ "ФПГ"Сквош"не знайшли свого підтвердження.

Так, зокрема, представником позивача у судовому засіданні не було доведено суду факт реального виконання ТОВ "ФПГ"Сквош" послуг з грунтовки та фарбування кузовів автомобілів, які були надані ПП "ВКФ "Солар", а саме: не було надано жодних підтверджень наявного спеціально обладнаного приміщення, де здійснювались зазначені роботи.

В ході судового розгляду справи судом досліджувались надані представником позивача договори про наданні послуг, укладені між фізичними особами, які повинні були отримати послуги з ремонту автомобіля, та ПП "ВКФ"Солар", яке повинно було надати послуги з ремонту автомобіля, та відповідні рахунки-фактури.

Дослідивши зазначені бухгалтерські документи, суд встановив їх невідповідність один одному. Зокрема, в матеріалах справи містяться наступні договори про надання послуг:

1) договір № 18 від 20.02.2010р., укладений з ОСОБА_3, автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2;

2) договір № 26 від 19.03.2010р., укладений з ОСОБА_4, автомобіль ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3;

3) договір № 37 від 22.04.2010р., укладений з ОСОБА_5, автомобіль Wuling, реєстраційний номер НОМЕР_4;

4) договір № 54 від 27.06.2010р., укладений з ОСОБА_6, автомобіль Wuling, реєстраційний номер НОМЕР_5;

5) договір № 62 від 28.07.2010р., укладений з ОСОБА_7, автомобіль Mitsubishi Galant, реєстраційний номер НОМЕР_6;

6) договір № 79 від 28.08.2010р., укладений з ОСОБА_8, автомобіль Mitsubishi Kordia, реєстраційний номер НОМЕР_7;

7) договір № 85 від 27.09.2010р., укладений з ОСОБА_9, автомобіль Dadi, реєстраційний номер НОМЕР_8;

8) договір № 98 від 28.11.2010р., укладений з ОСОБА_10, автомобіль Камаз 55102, реєстраційний номер НОМЕР_9.

Позивачем також було надано і замовлення-наряди та рахунки-фактури по виконаним роботам, що досліджувались судом, зокрема:

1) замовлення-наряд № 0000000012 від 10.02.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль VW Passat B6, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

2) замовлення-наряд № 0000000013 від 10.03.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль Shevrolet Tacuma, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

3) замовлення-наряд № 00000013/1 від 10.03.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

4) замовлення-наряд № 0000000015 від 18.06.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль Opel Vectra B, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

5) замовлення-наряд № 000000018 від 18.07.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль Mersedes Sprinter, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

6) замовлення-наряд № 0000000032 від 17.08.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль VW Passat B5, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

7) замовлення-наряд № 0000000032 від 17.09.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль Ford Tranzit, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені;

8) замовлення-наряд № 000000046 від 18.11.2010р., замовник ПП "ВКФ "Солар", автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер та відомості про власника не зазначені.

Таким чином, перелічені договори, укладені між ПП "ВКФ "Солар" та фізичними особами, зазначеними вище, свідчать про ремонт одних автомобілів, однак досліджені замовлення-наряди та відповідні рахунки-фактури вказують на ремонт зовсім інших автомобілів.

У судовому засіданні позивачем не було надано інших документів, зокрема укладених договорів між позивачем та громадянами про здійснений ремонт автомобілів, зазначених в замовленнях-нарядах та відповідних рахунках-фактурах, які досліджувались судом.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні не було доведено, яким чином автомобілі, які ремонтувало ТОВ "ФПГ"Сквош" транспортувались від ПП "ВКФ"Солар" до відповідного приміщення, де здійснювалась ґрунтовка та покраска переданих транспортних засобів.

Суд бере до уваги позицію представника податкового органу про те, що невідповідність наданих документів, а також неможливість представника позивача пояснити де саме надавались послуги ТОВ "ФПГ"Сквош" свідчить про фіктивність укладеного договору про надання послуг між позивачем та даним контрагентом.

При прийнятті рішення, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що отримані послуги підтверджуються усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а відтак і посилання на п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Суд також виходить із того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ у м. Вінниці від 10.02.2012р. № 265, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, у звязку з наступним.

Судом встановлено, що 10.02.2012р. ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкову вимогу № 265 на суму 28 502,55 грн. Вказана сума складається з основного платежу в розмірі 22 673,55 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 829 грн. (а.с.116).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Враховуючи дату отримання податкового повідомлення-рішення, а також встановлений законом строк для сплати грошового зобовязання, суд приходить до висвновку, що подактовий орган під час формування податкової вимоги діяв на підставі та в межах норм чинного законодавства України, а тому підстави для скасування вимоги про сплату боргу, відсутні.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи відсутність підтверджених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд не знаходить підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович