Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а/0570/16855/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16855/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

за участю представників сторін

від позивача: Тимофєєва О.В.,

від відповідача: Петрова А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0002952340 від 17 жовтня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26040,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податковм на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль Плюс», код за ЄДРПОУ 32912935 за липень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт №395/22-5/36307619 від 28 вересня 2012 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2012 року №0002952340 про встановлення порушення ст.ст.185, 198 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежом податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 26040,00 грн., з яких збільшені зобов'язання 20832,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 5208,00 грн. Підставою для визначення податкових зобов'язань були встановлені в акті перевірки порушення ст. 215 ЦК України, оскільки на думку відповідача, позивачем було укладено нікчемний правочин з ТОВ «Консоль Плюс» та відповідно завищено суму податкового кредиту у липні 2011 року на суму 20832,00 грн. Висновок відповідача щодо укладення позивачем нікчемного правочину ґрунтується на припущеннях та цілком спростовується наявними первинними документами, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції та її товарність. Позивач не згодний з такими висновками, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0002952340 від 17 жовтня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26040,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.104), у яких зазначив, що перевіркою ТОВ «ЕСМ Україна» з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суму ПДВ 20832 грн. по контрагенту ТОВ «Консоль плюс», ЄДРПОУ 32912935, який штучно сформував податкове зобов'язання по угодам, які мають ознаки нікчемності, у зв'язку з чим неможливо встановити умови для фактичного ведення господарської діяльності. Документи, які свідчать про фактичне перевезення товару відсутні, оскільки до отриманого від ДПІ у Деснянському районі м.Києва акту перевірки контрагента ТОВ «Консоль Плюс», відсутні докази фактичного відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Відповідач зазначає, що у видатковій накладній, виданій постачальником ТОВ «Консоль Плюс» покупцю ТОВ «ЕСМ Україна» відсутні передбачені чинним законодавством України відомості про господарську реєстрацію, міста поставки, місця знаходження одержувача, і як наслідок, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст.2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, таким чином, не має юридичної сили і доказовості. До Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби від Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва надійшов лист щодо проведення перевірки ТОВ «Консоль Плюс» щодо документування нікчемності здійснених правочинів, у якому зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «Консоль Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТД «Трейд сервіс», проведено експертне дослідження підписів посадових осіб ПП «ТД «Трейд Сервіс», зображення яких наявне в первинних документах. Згідно висновку експерта, встановлено, що підписи виконані від ПП «ТД «Трейд Сервіс» виконані не посадовими особами.

Також, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного відвантаження товарно-матеріальних цінностей відсутні підтвердження наявності податкових зобов'язань. Таким чином, податковий кредит ТОВ «ЕСМ Україна» сформований у податковій декларації за липень 2011 року не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника.

У зв'язку з тим, що договори поставки по ланцюгам ПП «ТД «Трейд Сервіс» - ТОВ «Консоль Плюс» - ТОВ «ЕСМ Україна» - ТОВ «Світ-Маркет», є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 27 січня 2009 року №12661020000032440, ідентифікацій код юридичної особи 36307619, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.10), перебуває на податковому обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька з 28 січня 2009 року за №26089. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.12)

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль Плюс» (ЄДРПОУ 32912935) за липень 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 28 вересня 2012 року №395/22-5/36307619 (а.с.19).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

п.135.1, п.135.4 ст.135, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України - позивачем завищено суму витрат за ІІ-ІV квартал 2011 року у розмірі 49060,00 грн. та суму доходів за ІІ-ІV квартал 2011 року у розмірі 49060,00 грн.

п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 20832,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 жовтня 2012 року №0002952340, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 26040,00грн., з якої основний платіж 20832,00грн. та штрафна санкція у розмірі 5208,00грн. (а.с.18).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс» (Постачальник) укладено договір №040711 від 04 липня 2011 року (а.с.44).

Предметом договору є зобов'язання Постачальника передати у встановлені договором строки SM50 Sensor Module в комплекті для виміру NO2 (далі товар), а Покупцем прийняти товар та оплатити його. Найменування, комплектність, кількість та якість товару вказані в специфікаціях товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP-Донецьк, Україна (інкотермс-2000).

Разом з товаром, постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали наступних документів: свідоцтво про державну перевірку, рахунок на оплату, видаткова накладна, податкова накладна, інструкцію для користувача. Строк товару складає 63 календарних дня від дати підписання цього договору.

Загальна сума договору складає 124992,00 грн, в тому числі ПДВ 20832,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані:

Рахунок-фактура №КН-1107001 від 11 липня 2011 року на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 32 шт., загальною сумою 124992,00 грн., в тому числі ПДВ 20832,00 грн. (а.с.50)

Податкова накладна №18 від 11 липня 2011 року на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 32 шт., загальною сумою 124992,00 грн., в тому числі ПДВ 20832,00 грн. (а.с.51)

Видаткова накладна №КН-1107002 від 11 липня 2011 року на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 32 шт., загальною сумою 124992,00 грн., в тому числі ПДВ 20832,00 грн. (а.с.52)

Виписку по рахунку від 22 червня 2012 року про здійснення операцій про перерахування грошових коштів за на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 відповідно до рахунку №КН-1107001 від 11 липня 2011 року у розмірі 113636,36 грн., в тому числі ПДВ 18939,39 грн. (а.с.53)

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо відсутності товарно-транспортних накладних у зв'язку з тим, що товар було перевезено постачальником особисто до покупця, без видачі транспортній компанії.

У подальшому товар було продано ТОВ «Свит-Маркет» за договорами постачання №050911 від 05 вересня 2011 року та №121011 від 12 жовтня 2011 року (а.с.60,65).

На виконання умов договорів постачання позивачем, до матеріалів справи були надані:

Видаткова накладна №РН-0000015 від 29 вересня 2011 року на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 12 шт. загальною вартістю 51480,00 грн., у т.ч. ПДВ 8580,00 грн. (а.с.66)

Довіреність №982 для видачі 29 вересня 2011 року товару SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 12 шт. (а.с.67)

Податкова накладна №3 від 29 вересня 2011 року на товар SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 12 шт. загальною вартістю 51480,00 грн., у т.ч. ПДВ 8580,00 грн. (а.с.70)

Видаткова накладна №РН-0000017 від 26 жовтня 2011 року на товар - SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 8 шт. загальною вартістю 34320,00 грн., у т.ч. ПДВ 5720,00 грн. (а.с.68)

Довіреність №994 для видачі 14 жовтня 2011 року товару SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 8 шт. (а.с.69)

Податкова накладна №9 від 26 жовтня 2011 року на товар SM50 Sensor Module у комплекті для вимірювання NO2 у кількості 8 шт. загальною вартістю 34320,00 грн., у т.ч. ПДВ 5720,00 грн. (а.с.71)

Позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року від 18 серпня 2011 року, відповідно до якої сформований податковий кредит по операції з придбання з податком на додану вартість товару у ТОВ «Консоль плюс» (індивідуальний податковий номер 329129326500) за липень 2011 року у сумі 20832,00 грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору №040711 від 04 липня 2011 року, через суперечність інтересам держави та суспільства, а також у зв'язку відсутністю товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення послуг з поставки товару та могли б надати змогу визначити фактичну вартість отриманих позивачем товарів, сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання відповідності продукції, які б підтверджували походження товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Консоль плюс».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Консоль плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на сумнівність проведення операцій між контрагентом ТОВ «Консоль плюс» та ПП «ТД «Трейд Сервіс», та між позивачем та ТОВ «Світ-Маркет», оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язок ПП «ТД «Трейд Сервіс» та ТОВ «Світ-Маркет» із спірним договором.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2012 року №0002952340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26040,00 грн., задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 жовтня 2012 року №0002952340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26040,00 грн. з яких податкові зобов'язання 20832,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 5208,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 260,40 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 28 січня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 31 січня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.